Обліковуємо брухт металів, дорогоцінних та не дуже

Передусім нагадаємо: механізм списання об’єктів державної власності, у тому числі об’єктів незавершеного будівництва, основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, визначено Порядком № 1314. Відповідно до абз. 1 п. 4 цього Порядку майно, яке не може бути в установленому порядку відчужене, якщо воно моральне або фізично зношене, непридатне для подальшого використання, а також пошкоджене в результаті аварії чи стихійного лиха або виявлене в результаті інвентаризації як нестача, підлягає списанню.

Усі вузли, деталі, матеріали та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, придатні для ремонту іншого обладнання чи для подальшого використання, а також матеріали, отримані в результаті списання майна, підлягають оприбуткуванню на баланс установи у складі запасів. Непридатні для використання вузли, деталі, матеріали та агрегати оприбутковують як вторинну сировину (металобрухт тощо) (п. 23 Порядку № 1314).

Варто зауважити, що норми Порядку № 1314 поширюються на казенні підприємства, державні комерційні підприємства (їх об’єднання), установи та організації, а також підприємства, установи та організації, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук. Натомість установи, які фінансуються з місцевих бюджетів, повинні керуватися нормами місцевих нормативних документів щодо списання комунального майна.

Що ж слід розуміти під металобрухтом? Металобрухтом є всі непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні, кольорові метали чи їх сплави. До металобрухту також відносять вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів. Таке трактування наведено у Законі № 619 (ср. ). Норми цього Закону регулюють відносини, які виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.

Операції з метолобрухтом можуть здійснювати спеціалізовані або спеціалізовані металургійні переробні підприємства, а також їх приймальні пункти. На це вказує ч. 1 ст. 4 Закону № 619. При цьому спеціалізовані підприємства — це підприємства (суб’єкти господарювання всіх форм власності), які здійснюють операції з металобрухтом, мають у своєму розпорядженні вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання.

Важливо! Нині чинне законодавство не вимагає наявності ліцензії у суб’єктів господарювання, які здійснюють заготівлю, первинну обробку та переробку брухту металів.

Так, починаючи з 2015 року діяльність із заготівлі та переробки металобрухту не належить до переліку видів діяльності, які підлягають обов’язковому ліцензуванню. Це обумовлено прийняттям Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. № 222-VIII.

Наразі до суб’єктів господарювання, які здійснюють заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту, висуваються такі вимоги (ст. 5 Закону № 619):

— наявність кваліфікованих спеціалістів, відповідного устаткування та засобів екологічної безпеки. Перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам, визначає Держгірпромнагляд у порядку, встановленому законодавством;

— забезпечення контролю за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства.

Отже, якщо у бюджетної установи накопичився металобрухт, здати його можна до найближчого приймального пункту. І нехай вас не лякає відсутність у нього ліцензії на здійснення такої діяльності. Головне, щоб операції з передачі металобрухту були правильно документально оформлені. Та перш ніж переходити до питань документування, з’ясуємо порядок вилучення найціннішого — дорогоцінних металів та каміння. Вони хоча і зрідка, але зустрічаються у складі основних засобів. Тож це питання заслуговує окремої уваги.

Порядок вилучення дорогоцінних металів та каміння

Хто може визначити вміст дорогоцінних металів у основних засобах, які підлягають списанню? Чи потрібно для цього залучати стороннього фахівця?

Знищувати обладнання чи прилади, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, або здавати їх у брухт з кольорових і чорних металів без попереднього вилучення та одночасного оприбуткування, заборонено. Така вимога передбачена п. 26 Порядку № 1314.

Контроль за вилученням із майна, яке підлягає списанню, придатних вузлів та деталей, а також деталей та матеріалів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, законодавством покладено на комісію зі списання майна. Члени комісії визначають кількість та масу дорогоцінних металів та каміння у складі об’єктів основних засобів, а також контролюють їх передачу на склад і оприбуткування на відповідних рахунках. Пряму вказівку на це містить п.п. 6 п. 13 Порядку № 1314.

Як правило, комісія зі списання формується з числа працівників установи. Також за вимогою вищої за рівнем установи для участі у роботі комісії можуть залучатися її представники або інші фахівці у разі потреби (п. 11 Порядку № 1314). Водночас у випадку списання об’єктів, які перебувають під наглядом державних інспекцій (автомобілі, нагрівальні котли, підйомники тощо), включати до складу комісії представників таких інспекцій потрібно обов’язково. Інших вимог щодо залучення при списанні необоротних активів експертів зі сторони чинним законодавством не передбачено.

Відтак вміст дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння у об’єктах основних засобів, які підлягають списанню, визначає комісія установи. Залучити для цього стороннього фахівця ви можете, але не зобов’язані.

Пам’ятайте: послуги експертів не безкоштовні. Видатки на оплату експертних висновків, рекомендацій тощо відповідно до п. 10 п.п. 2.2.4 Інструкції № 333 слід планувати заздалегідь за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Який порядок вилучення дорогоцінних металів та каміння з основних засобів, які підлягають списанню?

Вимоги до здійснення операцій з дорогоцінними металами і камінням визначено Методрекомендаціями № 780. Зокрема, особливостям обліку брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів присвячено розд. V цих Методрекомендацій.

Вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах може визначатись здавальником за паспортами, формулярами, етикетками або іншими документами (п. 5.3 розд. V Методрекомендацій № 780). Звісно, іноді доводиться мати справу із засобами іноземного виробництва або застарілим обладнанням радянських часів. При цьому інформація про вміст дорогоцінних металів у їх складі часто відсутня (не зазначена у технічній документації, технічна документація втрачена тощо). В такому випадку вміст дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння можна визначити на основі даних розробників, виробників, на підставі відомостей про аналогічні зразки або за розрахунками комісії установи.

Однак, відверто кажучи, небагато бюджетних установ можуть похвалитися наявністю технічної можливості та кваліфікованих фахівців у штаті для проведення вилучення дорогоцінних металів із приладів та обладнання. Тому частіше за все бюджетні установи передають списану техніку для демонтажу суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність із збирання та обробки брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів. У такому разі спеціалізоване підприємство має документально зафіксувати вміст дорогоцінних металів у переданій техніці.

Якщо ви все ж таки плануєте проводити демонтаж техніки власними силами, тоді слід налагодити суворий контроль за повнотою збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів. Для цього необхідно окремим наказом керівника установи визначити (п. 5.1 розд. V Методрекомендацій № 780):

— умови збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів за кожною матеріально відповідальною особою;

— умови збирання та зберігання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів у цілому по установі;

— терміни вилучення відходів із вмістом дорогоцінних металів з місць їх накопичення та терміни їх здавання на переробку спеціалізованому підприємству.

Вилучені після демонтажу вузли, деталі, матеріали та агрегати, які містять дорогоцінні метали та/або дорогоцінне каміння, підлягають здачі суб’єктам господарювання, які провадять діяльність із збирання та первинної обробки брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Цього вимагає п. 25 Порядку № 1314.

Передача брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів переробному підприємству здійснюється на підставі договору купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки. Такі угоди слід укладати у письмовій формі. У договорі доцільно прописати такі умови (п. 5.4 розд. V Методрекомендацій № 780):

— порядок та місце підготовки брухту та відходів до відбирання проб;

— порядок та місце відбору проб;

— порядок та місце проведення аналізів;

— порядок узгодження масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах;

— можливість повернення власнику брухту та відходів у разі неузгодження вмісту дорогоцінних металів;

— терміни надання паспорта на передані брухт та відходи;

— порядок та терміни розрахунків;

— вартість переробки брухту та відходів.

Майте на увазі: порушення встановленого порядку обліку або відсутність такого обліку, незабезпечення належних умов зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також порушення порядку збирання і здавання їх відходів та брухту загрожує застосуванням штрафних санкцій. Зокрема, вчинення таких дій посадовими особами установи тягне за собою накладання штрафу у розмірі від 8 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 340 грн.). Така відповідальність передбачена ст. 189¹ КпАП.

Документування операцій з металобрухтом

Як правильно оформити надходження металобрухту від списання необоротних активів та його передачу спеціалізованому підприємству? Чи потрібно складати акт розбракування чи інший окремий документ при демонтажу об’єктів основних засобів?

Для початку пригадаємо порядок документального оформлення списання необоротних активів. Так, за результатами своєї роботи комісія зі списання майна складає протокол. У ньому обґрунтовують необхідність списання того чи іншого об’єкта основних засобів, описують процедуру його ліквідації, а також зазначають пропозиції щодо шляхів використання такого майна. Протокол засідання комісії має бути підписаний усіма її членами. Також до протоколу додають такі документи:

1) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання;

2) акт технічного стану майна, що пропонується до списання. У цьому документі вказують рік виготовлення (будівництва), дату введення в експлуатацію, обсяг проведених робіт з модернізації, модифікації, дообладнання та реконструкції, стан основних деталей та вузлів, конструктивних елементів. Детальну інформацію про стан кожного об’єкта основних засобів можна знайти у відповідній Інвентарній картці обліку основних засобів у бюджетних установах за типовою формою № ОЗ-6 (бюджет);

3) акт на списання основних засобів типової форми № ОЗ-3 (бюджет);

4) інші документи.

Протокол засідання комісії разом з прикладеними до нього документами на списання майна затверджує керівник установи (п. 14 Порядку № 1314).

Якщо йдеться про списання комунального майна, то акти на його списання залежно від його вартості можуть бути затверджені:

— або безпосередньо керівником бюджетної установи;

— або посадовою особою, уповноваженою приймати рішення щодо управління об’єктами комунальної власності.

Документальне оформлення демонтажу необоротних активів, які підлягають списанню, буде залежати від способу його виконання (власними силами установи чи спеціалізованим підприємством). Якщо розбирання об’єкта основних засобів проводять працівники установи, то окремий документ складати не потрібно. Достатньо указати інформацію про матеріальні цінності, вилучені під час ліквідації (розбирання), та спосіб демонтажу на зворотному боці акта на списання основних засобів за типовою формою № ОЗ-3 (бюджет). Натомість у випадку передачі основного засобу на демонтаж спеціалізованому підприємству, його результати (у тому числі вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах) повинні бути зафіксовані в акті. Форма такого акта може бути довільною.

Безпосередньо оприбуткування металобрухту, отриманого в результаті ліквідації основних засобів, слід оформляти накладною (актом про приймання матеріальних цінностей). Окрім того, результати оцінки вилучених матеріальних цінностей потрібно відобразити в акті оцінки довільної форми. Вартість таких матеріалів визначають виходячи з ціни їх можливої реалізації. Як правило, при цьому відштовхуються від середніх цін на аналогічні матеріальні цінності (металобрухт), які склалися у відповідному регіоні на момент оцінки.

Що стосується документування передачі металобрухту спеціалізованому підприємству, то відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону № 619 приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання. В ньому обов’язково зазначають найменування юридичної особи, кількість та джерела походження металобрухту. Крім того, в акті роблять відмітку про вибухову безпеку, а в разі потреби — про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначають рівень дози випромінювання. І тут варто згадати, що 15 квітня цього року втратили чинність Ліцензійні умови. А разом із цим нормативним документом втратили силу і форми документів на оформлення приймання металобрухту. Тож на сьогодні форму акта приймання брухту металів чинним законодавством не визначено.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку

На якому субрахунку слід обліковувати металобрухт?

Для обліку запасів, що утримуються з метою подальшого розподілу, передачі або продажу, у тому числі виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння Планом рахунків призначений субрахунок 261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу». Таким чином, для узагальнення інформації про надходження, рух та вибуття вторинної сировини (брухту металів, макулатури тощо), що підлягає здаванню спеціалізованому підприємству, бюджетні установи мають застосовувати субрахунок 261.

Разом із тим у деяких ситуаціях доцільніше вести позабалансовий облік металобрухту. Чому? Пояснюємо. Не новина, що спеціалізовані підприємства частенько встановлюють обмеження для приймання металобрухту — мінімально допустиму масу такого брухту. З огляду на це установи вимушені накопичувати металобрухт протягом певного періоду часу. Іноді процес накопичення розтягується на рік, а то й більше. Як наслідок, більш-менш достовірно визначити вартість таких матеріальних цінностей практично неможливо. Адже у такому разі ціна на металобрухт на момент його надходження і на момент реалізації — це дві різні ціни. Відтак якщо ваша установа не планує реалізовувати металобрухт, отриманий після списання необоротних активів, відразу після його надходження або найближчим часом, рекомендуємо зараховувати такий брухт на позабалансовий субрахунок 041 «Непередбачені активи». Більш докладно про облік непередбачених активів ви можете дізнатися із консультації «Непередбачені активи: що це таке та як їх обліковувати» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 7).

Облік металобрухту на позабалансовому субрахунку слід вести до моменту прийняття рішення про його реалізацію. Після цього брухт необхідно списати з позабалансового обліку з одночасним його зарахуванням до складу запасів (на субрахунок 261) за очікуваною ціною продажу.

Чи потрібно переносити залишки металобрухту із субрахунку 239 на субрахунок 261?

Починаючи з 01.01.2015 р. у Плані рахунків з’явився субрахунок 261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу» як спеціальний субрахунок для обліку запасів, які утримуються для подальшого продажу. Водночас нікуди не подівся і субрахунок 239 «Інші матеріали», котрий раніше застосовували переважно для обліку вторинної сировини. Безумовно, інформацію про рух металобрухту (макулатури тощо) краще узагальнювати на спеціальному субрахунку. Однак якщо у вас ще з тих часів на субрахунку 239 «висять» залишки таких матеріалів, переносити їх на субрахунок 261 не потрібно. Вважаємо за доцільне продовжувати обліковувати такі залишки металобрухту на субрахунку 239 «Інші матеріали» до моменту їх реалізації. А от брухт металів, який утворився у результаті списання основних засобів починаючи з 2015 року, має знайти своє відображення на субрахунку 261.

Порядок відображення процедури списання основних засобів у бухгалтерському обліку розглянемо на умовних прикладах.

Приклад 1. У результаті списання службового автомобіля ВАЗ 21210 було вилучено та оприбутковано металобрухт: брухт чорних металів у кількості 800 кг та срібло в кількості 5 г. Згідно з договором купівлі-продажу брухту, складеним у тому ж кварталі, коли було списано авто, ціна реалізації брухту чорних металів — 3,40 грн. за 1 кг, а ціна за 1 г срібла становить 10 грн. Факт передачі металобрухту спеціалізованому підприємству було засвідчено актом приймання брухту.

Грошові кошти за зданий металобрухт у сумі 2770 грн. (800 кг х 3,40 грн. + 5 г х 10 грн.) надійшли на спеціальний реєстраційний рахунок бюджетної установи.

Відповідно до п. 54 ст. 29 БКУ 50 % коштів, отриманих за здане срібло, перераховано до державного бюджету.

У бухгалтерському обліку ці операції відображаються так:

Приклад 2. У зв’язку зі списанням застарілих та зношених спортивних снарядів та спортивного обладнання у грудні 2015 року було оприбутковано брухт чорних металів у кількості 250 кг. Комісія зі списання провела оцінку металобрухту, виходячи з закупівельних цін у відповідному регіоні на момент оприбуткування. Згідно з актом оцінки вартість металобрухту становила 750 грн. (250 кг х 3,00 грн.). З огляду на недостатню кількість металобрухту для здавання (мінімально допустима кількість брухту чорних металів, які приймає спеціалізоване підприємство — 500 кг), комісія прийняла рішення про зарахування металобрухту на позабалансовий рахунок 041 «Непередбачені активи».

У квітні 2016 року у результаті списання непридатного для подальшого використання обладнання було оприбутковано 340 кг брухту чорних металів. Новий та накопичений раніше брухт вирішено передати спеціалізованому підприємству. Весь металобрухт у кількості 590 кг (250 кг + 340 кг) було оприбутковано на субрахунок 261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу» за фактичною ціною реалізації 3,40 грн. за 1кг.

Передачу брухту спеціалізованому підприємству оформлено актом приймання-передачі.

Кошти за зданий металобрухт у сумі 2006 грн. (590 кг х 3,40 грн.) надійшли на спеціальний реєстраційний рахунок бюджетної установи.

У бухгалтерському обліку ці операції відображають так:

Увага! У разі надходження від ліквідації основних засобів матеріальних цінностей, які підлягають здаванню спеціалізованому підприємству як вторинна сировина, подавати Довідку про надходження в натуральній формі до органів Держказначейської служби не потрібно.

Це пояснюється тим, що у подальшому такі цінності будуть реалізовані. Відповідно і дохід виникне у момент їх продажу, а не при оприбуткуванні на баланс установи.

Звісно, ви можете нарахувати дохід і при оприбуткуванні металобрухту. Та чи є у цьому сенс? Адже в такому разі доведеться подавати довідку про надходження у натуральній формі. І це б нічого, якщо металобрухт буде реалізований найближчим часом після його зарахування на баланс. Інша справа, коли він лежить без діла на складі установи ще не один місяць. А тим часом його вартість змінюється і на момент реалізації, очевидно, вже буде відрізнятися від його попередньої оцінки. Внаслідок цього виникає потреба у коригуванні доходу. А це знову довідка до Держказначейської служби плюс бухгалтерська довідка для коригування записів у бухобліку. Тож варто замислитися, який варіант обліку обрати. Та вибір лише за вами.

Використання коштів, отриманих від реалізації металобрухту

На які цілі можна витрачати кошти від продажу металобрухту? Чи потрібно перераховувати до бюджету кошти від реалізації брухту кольорових металів, чи їх можна залишити у розпорядженні установи?

Кошти за здані дорогоцінні метали та металобрухт спеціалізовані підприємства перераховують на спеціальний реєстраційний рахунок бюджетної установи. Якщо раптом ваша установа не має такого рахунку, його доведеться відкрити. При цьому слід керуватися нормами Порядку № 758. Зокрема, відповідно до п. 2.2 цього Порядку рахунки для зарахування до спеціального фонду власних надходжень бюджетних установ відкриваються на ім’я бюджетних установ — розпорядників бюджетних коштів у розрізі кодів класифікації доходів. Зазначені рахунки відкриваються одночасно з відкриттям відповідних спеціальних реєстраційних рахунків.

Кошти, отримані за здані у вигляді брухту та відходів чорні, кольорові, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, належать до доходів спецфонду. А конкретно — до підгрупи 4 першої групи власних надходжень бюджетних установ (надходження бюджетних установ від реалізації майна). Це визначено ч. 4 ст. 13 БКУ. Наголошуємо: це стосується лише коштів, які відповідно до чинного законодавства залишаються у розпорядженні бюджетних установ.

Закономірно постає питання: коли та в якому розмірі кошти від реалізації брухту металів слід перераховувати до бюджету?

Відповідно до п. 54 ч. 2 ст. 29 БКУ до доходів загального фонду державного бюджету належать:

— 80 % коштів, отриманих установами, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, а також дорогоцінне каміння;

— 50 % коштів, отриманих цими установами за здане у вигляді брухту і відходів срібло.

Таким чином, якщо бюджетна установа фінансується з державного бюджету, то частину коштів за здані брухт і відходи золота, платини, металів платинової групи, дорогоцінного каміння та срібла доведеться перерахувати до державного бюджету. У свою чергу, бюджетна установа, яка утримується за рахунок місцевих бюджетів (бюджетів об’єднаних територіальних громад, районних, міських бюджетів тощо), повинна перерахувати частину таких надходжень у вищевказаних розмірах до відповідного місцевого бюджету ( п. 42 ч. 1 ст. 64 БКУ). Решта коштів залишається у розпорядженні установи.

Зазначені вимоги бюджетного законодавства поширюються на надходження від продажу брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Тоді як кошти, отримані від здавання брухту чорних, кольорових металів та їх сплавів, повністю залишаються у розпорядженні бюджетних установ.

До речі, якщо надходження від здачі брухту металів (у тому числі дорогоцінного) не заплановано у кошторисі бюджетної установи, необхідно внести зміни до кошторису за спеціальним фондом. Протягом бюджетного періоду розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки. Це передбачено абз. 5 п. 49 Порядку № 228.

Необхідно також пам’ятати, що бюджетні установи можуть використовувати кошти, одержані як власні надходження, тільки на передбачені законодавством цілі. І згідно з ч. 4 ст. 13 БКУ напрямками використання таких коштів є:

— ремонт, модернізація чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти;

— господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв.

Водночас понадпланові обсяги власних надходжень бюджетних установ спрямовуються у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв ( ч. 9 ст. 51 БКУ). У випадку відсутності такої заборгованості розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 % коштів на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень. Решта 50 % коштів може бути витрачена на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду. У такому разі розпорядник здійснює перерозподіл узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями із спецфонду.

Оподаткування операцій з металобрухтом

Чи оподатковуються операції з реалізації металобрухту ПДВ?

Можна з упевненістю сказати, що нараховувати податкове зобов’язання з ПДВ при здаванні металобрухту до приймальних пунктів бюджетним установам — платникам ПДВ не потрібно. Адже відповідно до п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ тимчасово до 1 січня 2017 року операції з постачання, відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від обкладення ПДВ. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджено постановою № 15.

Чинне законодавство також не вимагає нарахування податкового зобов’язання при оприбуткуванні металобрухту на баланс установи (незалежно від шляху його надходження). Це пояснюється тим, що «розподільче» нарахування податкового зобов’язання у зв’язку із використанням таких матеріальних цінностей у пільгових операціях у цьому випадку не діє. Пряму вказівку на це містить п. 199.6 ПКУ.

Чи потрібно складати податкову накладну з ПДВ при реалізації металобрухту?

Звільнення певних операцій від оподаткування аж ніяк не звільняє платників податку від обов’язку складати податкову накладну. Більше того, для таких операцій необхідно складати окрему податкову накладну ( п. 201.5 ПКУ).

Основні вимоги до складання податкової накладної з ПДВ визначено Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307. Цим же наказом було прийнято і форму податкової накладної, яка набула чинності з 1 квітня 2016 року.

При складанні податкової накладної для операцій з постачання металобрухту у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ». Водночас у верхній лівій частині накладної у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» ставлять помітку «X». Тут же необхідно указати тип причини — 09.

У разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування, рядки II — VIII розд. А податкової накладної не заповнюють. Далі у табличній частині накладної (розд. Б) у графі 8 слід указати код ставки ПДВ — 903. А у графі 9 потрібно зазначити код відповідної пільги згідно з Довідником податкових пільг, затвердженим ДФСУ станом на дату складання накладної. Зокрема, Довідником інших податкових пільг станом на 01.01.2016 р. № 77/2 для таких операцій установлено код пільги 14010465.

Майте також на увазі: податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, згідно з п. 201.10 ПКУ підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Чи повинна установа — платник ПДВ подавати Звіт про суми податкових пільг у разі реалізації металобрухту?

Суб’єкти господарювання, які відповідно до ПКУ не сплачують податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, мають вести облік сум таких пільг та складати Звіт про суми податкових пільг відповідно до вимог Порядку № 1233. Так, згідно з п. 2 цього Порядку звіт необхідно подавати за 3, 6, 9 і 12 календарних місяців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. Якщо суб’єкт господарювання пільгами не користується, то звіт не подається. Звідси випливає: якщо протягом кварталу платник податків скористався певною податковою пільгою, він зобов’язаний подати за цей квартал вищезгаданий звіт до органу ДФСУ за місцем реєстрації. При заповненні звіту необхідно зазначити код податкової пільги.

Як бачите, здавання металобрухту — справа досить клопітка. Чекати значних надходжень від такої операції теж не варто. Однак аби не допустити перетворення нашого довкілля на суцільне сміттєзвалище, збирати і передавати вторинну сировину спеціалізованим підприємствам просто необхідно.

Нормативні документи

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

БКУ — Бюджетний кодекс України від 07.08.2010 р. № 2456-VI.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 619 — Закон України «Про металобрухт» від 05.05.99 р. № 619-ХIV.

Порядок № 1314 — Порядок списання об’єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314.

Порядок № 228 — Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.

Постанова № 15 — постанова КМУ «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2017 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 12.01.2011 р. № 15.

Порядок № 1233 — Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233.

Інструкція № 333 — Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333.

Методрекомендації № 780 — Методичні рекомендації щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, затверджені наказом Мінфіну від 15.09.2015 р. № 780.

Ліцензійні умови — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджені наказом Мінекономрозвитку від 31.10.2011 р. № 183.

План рахунків — План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611.

Порядок № 758 — Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Мінфіну від 22.06.2012 р. № 758.