Для відповіді на поставлені запитання, перш за все, звернемось до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Зокрема, ст. 651 цього Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, для розірвання договору слід дійти згоди та оформити її належним чином або ж, у разі неможливості досягнення згоди, звернутися до суду з позовом щодо розірвання договору. При цьому винятки з зазначеного правила встановлюються договором або законом.
Як бачимо із запитання, можливість розривання договору оренди передбачена у випадку письмового повідомлення про такий намір за 30 днів.
Враховуючи, що державна установа повідомила про такий намір 5 жовтня 2016 року, а документ (акт приймання передачі майна, який би підтверджував той факт, що орендар фактично покинув орендоване приміщення 30 вересня 2016 року) відсутній, вимоги орендодавця щодо відшкодування орендної плати за жовтень 2016 року цілком обґрунтовані.
Таким чином, орендодавець має право проводити нарахування орендної плати до моменту розірвання договору оренди та фактичної передачі орендованого майна від орендаря, оформленого належним чином. За таких обставин зобов’язання орендаря щодо повернення майна за договором оренди будуть виконані.
Договір оренди буде вважатись розірваним з моменту підписання орендарем та орендодавцем додаткової угоди про розірвання договору.
Безумовно, можна звернутися до суду з позовом щодо неправомірного виставлення рахунків орендодавцем у частині нарахування орендної плати за жовтень, проте це буде мати сенс лише у тому разі, якщо вами було ретельно задокументовано факт, бажано з наявністю сторонніх свідків, що державна установа фактично покинула орендоване приміщення 30 вересня 2016 року.
Також майте на увазі, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стосовно вимоги орендодавця щодо сплати послуг електропостачання за 9 місяців 2016 року, то вважаємо її безпідставною, оскільки в договорі оренди така вимога на передбачалась та окремий договір про відшкодування послуг електропостачання не укладався.
У разі продовження висування орендодавцем вимог щодо відшкодування послуг електропостачання за 9 місяців 2016 року радимо зазначене питання вирішувати у судовому порядку.
