Національні костюми: придбаваємо та обліковуємо

Спершу трохи історії. До травня 2016 року вартісною межею для зарахування матеріальних активів до складу основних засобів була сума 2500 грн. за одиницю (без ПДВ). Однак цей вартісний критерій не стосувався сценічно-постановочних засобів (у тому числі театральних та національних костюмів). Щодо останніх у Плані рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженому наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611 (далі — План рахунків), було чітко прописано, що облік таких засобів вартістю понад 5000 грн. за одиницю слід вести на субрахунку 109 «Інші основні засоби». Тоді як для обліку сценічно-постановочних засобів вартістю до 5000 грн. необхідно було застосовувати субрахунок 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

Після прийняття наказу Мінфіну «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 28.03.2016 р. № 394 було змінено вартісний критерій для зарахування матеріальних активів до складу основних засобів. Зокрема, з моменту набуття чинності цим наказом (10.05.2016 р.) до основних засобів належать активи вартістю понад 6000 грн. (без урахування ПДВ) за одиницю. Відповідні зміни були також унесені і до Плану рахунків. Тож згідно з його оновленою редакцією сценічно-постановочні засоби (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки тощо) мають обліковуватися на субрахунку 109. При цьому уточнення щодо вартості таких активів у Плані рахунків відсутні. Натомість щодо малоцінних необоротних матеріальних активів (далі — МНМА) чітко визначено, що на субрахунку 113 (підгрупа 7) обліковуються інші малоцінні необоротні предмети, термін експлуатації яких більше одного року, а вартість за одиницю не перевищує 6000 грн. включно (без ПДВ). І першими у переліку таких необоротних предметів стоять саме сценічно-постановочні засоби. Це дає всі підстави стверджувати, що національні та театральні костюми вартістю 6000 грн. і менше слід зараховувати до складу МНМА і обліковувати на субрахунку 113. А от до складу основних засобів слід відносити національні костюми, вартість яких перевищує 6000 грн. Для узагальнення інформації щодо їх надходження та руху необхідно використовувати субрахунок 109.

Тепер щодо застосування КЕКВ при придбанні національних костюмів. І з цього приводу насамперед слід звернутися до норм Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333 (далі — Інструкція № 333). Зокрема, здійснення видатків конкретно на придбання сценічно-постановочних засобів (декорації, меблі й реквізит, бутафорія, театральні й національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки) передбачено цією Інструкцією тільки за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування». На це вказує п. 15 п.п. 3.1.1 Інструкції № 333. Водночас слід мати на увазі, що за категорією 3110 «Придбання основного капіталу» передбачаються видатки на придбання або створення власними силами активів, віднесених згідно із законодавством до основних засобів та окремих інших необоротних матеріальних активів. Отже, з приводу планування видатків на придбання національних костюмів вартістю понад 6000 грн. немає жодних сумнівів. Їх слід планувати за КЕКВ 3110.

А якщо вартість таких активів не дотягує до указаної межі, то який КЕКВ застосовувати? Для відповіді на це запитання необхідно зазирнути в суть цієї операції. Так, придбання національних чи то театральних костюмів, які коштують 6000 грн. за одиницю або менше, фактично є операцією із купівлі малоцінних предметів. У свою чергу, придбання таких предметів відповідно до п. 6 п.п. 2.2.1 Інструкції № 333 слід планувати і проводити за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». На цьому свого часу наголосила і Держказначейська служба у листі від 09.10.2015 р. № 14-08/925-25109.

І коли вже мова зайшла про національні та театральні костюми, то ми не можемо оминути питання щодо їх виготовлення (пошиття) власними силами установи. Адже досить часто пошиття таких костюмів обходиться значно дешевше, аніж придбання їх у готовому вигляді. Особливо якщо у штаті установи є швачка.

Отже, нагадаємо: витрати на виготовлення таких костюмів (зокрема, витрати на придбання тканини, ниток, ґудзиків, блискавок, декору тощо) слід проводити за КЕКВ 3110 за умови, що очікувана вартість кожного із них перевищує 6000 грн. Тоді як видатки на пошив національного костюму вартістю до 6000 грн. (або рівно 6000 грн.) необхідно планувати за КЕКВ 2210. До речі, оплату послуг з пошиття (винагороду) згідно з цивільно-правовим договором (далі — ЦПД) слід здійснювати за КЕКВ 2111 «Заробітна плата». Цей КЕКВ застосовується незалежно від того, чи будуть готові костюми в подальшому обліковуватися у складі основних засобів або ж у складі МНМА. І звісно, суму такої винагороди обов’язково треба включити до первісної вартості виготовлених сценічних костюмів, рівно як і нарахований на неї ЄСВ.

Підсумуємо: до первісної вартості виготовлених власними силами національних костюмів слід включати всі витрати, пов’язані з їх пошиттям. Зокрема, з урахуванням вимог п. 6 розд. ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 121 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202, це будуть такі витрати:

— матеріальні витрати (витрати на придбання тканини, ниток, ґудзиків, застібок тощо);

— витрати на оплату праці (якщо пошиттям займається штатний працівник) або сума винагороди за ЦПД (якщо для пошиття залучено сторонню особу);

— відрахування на соціальні заходи;

— вартість інших послуг, прямо пов’язаних з виготовленням костюмів.

Для накопичення всіх витрат на пошиття костюмів слід застосовувати субрахунок 825 «Витрати на заготівлю і переробку матеріалів», коли виготовленням займається працівник установи (штатна швачка). Цей субрахунок використовується за умови разового виготовлення костюмів. Натомість якщо пошиття костюмів виконується у виробничій (навчальній) майстерні установи, витрати потрібно акумулювати на субрахунку 821 «Витрати виробничих (навчальних) майстерень».

У подальшому всі витрати на виготовлення костюмів необхідно віднести на капітальні інвестиції в необоротні активи і відобразити на відповідних субрахунках рахунка 14 «Незавершені капітальні інвестиції в необоротні активи». Якщо планується пошиття костюмів, орієнтовна вартість яких перевищує 6000 грн., то слід застосовувати субрахунок 141 «Капітальні інвестиції в основні засоби». Якщо ж передбачається виготовлення дешевших убрань, то витрати слід відображати на субрахунку 142 «Капітальні інвестиції в інші необоротні матеріальні активи».

До речі, якщо пошиття національних костюмів здійснює стороння організація або фізична особа (навіть якщо це працівник вашої установи) за ЦПД, то застосовувати субрахунки 8-го класу ні до чого. Витрати на оплату за таким договором слід прямо включати до складу капітальних інвестицій.

Що стосується документального оформлення такої операції, то відпуск матеріалів для пошиття костюмів зі складу здійснюється за накладною (вимогою) (форма № З-3). Її типова форма затверджена наказом Держказначейства «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання» від 18.12.2000 р. № 130. Нагадаємо: цей документ застосовується не лише при відпуску запасів зі складу стороннім організаціям, а й при внутрішньому переміщенні матеріальних цінностей.

А далі залежно від ситуації. Якщо пошиття костюмів виконує працівник установи, то на підтвердження факту завершення робіт слід оформити акт переробки. Він складається у довільній формі (за основу можна взяти Акт списання за типовою формою № З-2) постійно діючою комісією зі списання матеріальних цінностей. У цьому документі необхідно указати кількість витраченої тканини та інших витратних матеріалів, інші витрати на проведення таких робіт та їх собівартість, а також кількість отриманих готових виробів. Такий акт затверджується керівником установи та є підставою для списання витрачених матеріалів і оприбуткування виготовлених костюмів.

Якщо ж виготовлення костюмів ви доручили сторонній фізичній чи юридичній особі, тоді після завершення пошиття виконавець зобов’язаний надати Акт виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому для накопичення всіх витрат на пошиття рекомендуємо складати калькуляцію виробничої собівартості виготовлення національних костюмів.

При передачі костюмів у використання потрібно скласти Акт введення в експлуатацію основних засобів. Його примірну форму ви знайдете у додатку до статті «Облікова політика бюджетних установ у 2015 році» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 7, с. 30). Причому на кілька костюмів (однакових за типом та вартістю) достатньо оформити один такий акт. Цей документ одночасно є підставою для зарахування на баланс національних та театральних костюмів, виготовлених власними силами установи.

Також нагадаємо: для обліку об’єктів необоротних активів, зокрема для сценічно-постановочних костюмів, слід застосовувати Інвентарні картки групового обліку основних засобів у бюджетних установах за типовою формою № ОЗ-9 (бюджет), затвердженою спільним наказом Головного управління Держказначейства та Держкомстату від 02.12.97 р. № 125/70. Такі картки ведуть щодо предметів одного найменування, близьких за розмірами, якістю матеріалу та ціною. Записи до карток здійснюють в кількісному та вартісному виразі.

Наразі розібратися з порядком відображення операцій з виготовлення національних костюмів на рахунках бухгалтерського обліку допоможе наступний умовний приклад.

Приклад. Для проведення урочистих подій сільською радою прийнято рішення про виготовлення (пошиття) національних жіночих костюмів у кількості 4 шт. З цією метою за рахунок коштів загального фонду було придбано матеріали для пошиття (тканина, ґудзики, гачки-застібки, нитки швейні та нитки для машинної вишивки) на загальну суму 2880 грн.

Для виконання робіт з пошиття та декорування костюмів вишивкою (машинною) було укладено ЦПД з фізичною особою. Вартість послуг з виготовлення 4 національних костюмів згідно з договором становить 3040 грн., у тому числі: вартість пошиття та оздоблення вишивкою однієї блузи 250 грн., спідниці — 320 грн., корсетки — 190 грн. Сума ЄСВ, нарахованого на суму винагороди за ЦПД, — 668,80 грн. (3040 грн. х 22 %). При цьому із суми винагороди було утримано податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у сумі 547,20 грн. (3040 грн. х 18 %) і військовий збір (ВЗ) — 45,60 грн. (3040 грн. х 1,5 %).

Матеріали для пошиття було передано виконавцю на підставі накладної під підпис. На підтвердження надання послуг з пошиття виконавець надав установі Акт виконаних робіт (наданих послуг). Готові костюми було передано на склад установи.

З метою вирішення питання щодо подальшого обліку національних костюмів проведено розрахунок собівартості одного костюма:

витрати на виготовлення 4 блуз становлять 2250 грн., з них:

— тканина бавовняна — 900 грн. (6 м х 150 грн./м);

— ґудзики — 2 грн. (4 шт. х 0,50 грн.);

— нитки швейні — 12 грн. (2 котушки х 6 грн.);

— нитки для машинної вишивки — 336 грн. (8 котушок х 42 грн.);

— послуги з пошиття — 1000 грн. (4 шт. х 250 грн.);

витрати на виготовлення 4 спідниць становлять 2184 грн., у тому числі:

— тканина костюмна — 720 грн. (4 м х 180 грн./м);

— гачки (застібки) — 4 грн. (8 шт. х 0,50 грн.);

— нитки швейні — 12 грн. (2 котушки х 6 грн.);

— нитки для машинної вишивки — 168 грн. (4 котушки х 42 грн.);

— послуги з пошиття — 1280 грн. (4 шт. х 320 грн.);

витрати на виготовлення 4 корсеток — 1486 грн., з них:

— тканина костюмна — 540 грн. (3 м х 180 грн./м);

— гачки (застібки) — 12 грн. (24 шт. х 0,50 грн.);

— нитки швейні — 6 грн. (1 котушка х 6 грн.);

— нитки для машинної вишивки — 168 грн. (4 котушки х 42 грн.);

— послуги з пошиття — 760 грн. (4 шт. х 190 грн.).

Отже, загальна сума витрат на виготовлення 4 національних костюмів склала 6588,80 грн. (2880 грн. + 3040 грн. + 668,80 грн.). Звідси собівартість пошиття одного костюма — 1647,20 грн. Для згрупування та накопичення всіх витрат було складено калькуляцію виробничої собівартості виготовлення національних костюмів.

Для передачі в експлуатацію та оприбуткування до складу необоротних активів (МНМА) складено загальний Акт введення в експлуатацію основних засобів за формою, розробленою установою і затвердженою наказом керівника.

Для відображення цих операцій у бухгалтерському обліку слід скласти такі проводки: