Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) головний розпорядник коштів:
— отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет;
— розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
— здійснює управління бюджетними коштами у межах установлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.
Отже, насамперед необхідно розробити та затвердити паспорт бюджетної програми, якщо це нова бюджетна програма, або внести зміни до вже затвердженого паспорта, якщо збільшено бюджетні призначення за вже існуючою бюджетною програмою (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
Правила складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів та звітів про їх виконання затверджено наказом Мінфіну від 26.08.2014 р. № 836.
Слід зазначити, що наявність затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) є однією із умов здійснення платежів Казначейством (ч. 2 ст. 49 БКУ).
Наступне — необхідно затвердити кошторис (або внести зміни до існуючого).
Частиною 1 ст. 48 БКУ передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.
На підставі затвердженого кошторису здійснюється використання бюджетних коштів. Головний розпорядник повинен забезпечити їх цільове та ефективне використання.
