Що таке держдопомога суб’єктам господарювання?
Спочатку давайте розберемося, що взагалі розуміють під державною допомогою суб’єктам господарювання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону про держдопомогу державна допомога суб’єктам господарювання — це підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.
Отже, державна підтримка є державною допомогою, якщо одночасно виконуються такі умови:
— підтримка надається суб’єкту господарювання;
— фінансування державної підтримки здійснюється за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів;
— підтримка створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;
— підтримка спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції.
При цьому, як визначено у п. 1 ст. 4 Закону про держдопомогу, державна допомога може реалізовуватися, зокрема, у таких формах:
1) надання субсидій та грантів;
2) надання дотацій;
3) надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів;
4) списання боргів, включно із заборгованістю за надані державні послуги, списання штрафних санкцій, компенсація збитків суб’єктам господарювання;
5) надання гарантій, кредитів на пільгових умовах, обслуговування кредитів за пільговими тарифами;
6) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
7) надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів чи послуг за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами вище ринкових;
8) продаж державного майна за цінами нижче ринкових;
9) збільшення державної частки в статутному капіталі суб’єктів господарювання або збільшення вартості державної частки на умовах, неприйнятних для приватних інвесторів.
До речі, цей перелік не є вичерпним.
Більш детально та зрозуміло, на нашу думку, про види держдопомоги йдеться у п. 1 Роз’яснення № 35-рр/дд.
Так, державною допомогою є:
— надання комунального майна суб’єктам господарювання в безоплатне користування;
— списання безнадійної заборгованості з орендної плати, неустойки, пені та невідшкодованих витрат на вчинення виконавчих написів нотаріуса за оренду об’єктів комунальної власності;
— збільшення статутного капіталу комунальних/державних підприємств;
— надання відповідної субвенції між місцевими бюджетами комунальному підприємству;
— звільнення від сплати орендної плати суб’єктів господарювання, в тому числі на період літніх канікул тих суб’єктів господарювання, які орендують комунальне майно в навчальних закладах і надають послуги, пов’язані з навчально-виховним процесом;
— фінансова підтримка громадським об’єднанням осіб з інвалідністю;
— фінансова підтримка на виконання статутної діяльності (заробітна плата, оплата послуг за друк газет та інші видатки);
— надання фінансової підтримки громадським організаціям у межах затверджених програм соціального захисту окремих категорій населення.
Тож, як бачимо, такі поширені серед наших читачів види надання коштів комунальним підприємствам з місцевих бюджетів, як збільшення їх статутних капіталів та інше надання фінансової підтримки, підпадає під дію Закону про держдопомогу.
Крім того, відповідно до п. 4 Роз’яснення № 35-рр/дд держдопомогою також є державна підтримка, що надається на відшкодування витрат суб’єктів господарювання — автомобільних перевізників, якщо надається саме суб’єкту господарювання.
Як ми всі знаємо, деякі категорії пасажирів мають пільги на проїзд. Витрати, пов’язані із наданням таких пільг перевізниками, покриваються за рахунок бюджетних коштів.
Згідно з абз. 2 ст. 29 Закону № 2344 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Саме про таку компенсацію і йдеться у зазначеному пункті Роз’яснення № 35-рр/дд.
Крім того, згідно з п. 5 Роз’яснення № 35-рр/дд держдопомогою є зниження проценту єдиного податку, відстрочення та розстрочення сплати податків.
Слід зазначити, що дія Закону про держдопомогу не поширюється на підтримку:
1) у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, виробництва зброї і військового спорядження для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
2) господарської діяльності, пов’язаної з:
— інвестуванням в об’єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель;
— наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг.
Перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, встановлюється Кабміном. На сьогодні такий перелік поки що не затверджений.
Надавачі та отримувачі держдопомоги
Надавачами державної допомоги відповідно до ст. 1 Закону про держдопомогу можуть бути:
— органи влади;
— органи місцевого самоврядування;
— органи адміністративно-господарського управління та контролю;
— юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу.
І тут звернемо увагу на роз’яснення, надане у п. 7 Роз’яснення № 35-рр/дд: термін «уповноважений розпоряджатись ресурсами держави та місцевими ресурсами» не передбачає обов’язкового фактичного володіння ними відповідно до бюджетних програм та кошторису. Орган державної влади може розпоряджатися державними коштами, однак не володіти ними.
Отримувачем держдопомоги згідно із ст. 1 Закону про держдопомогу є суб’єкт господарювання, який отримує державну допомогу.
Слід зазначити, що згідно з п. 8 ст. 9 Закону про держдопомогу суб’єкт господарювання, який має намір отримати державну допомогу, зобов’язаний подати її надавачеві відомості про:
— господарську діяльність;
— державну допомогу, отриману ним за останні п’ять років;
— правові підстави для отримання державної допомоги, її форму та мету.
Не можуть бути отримувачами держдопомоги юрособи, які не є суб’єктами господарювання.
Суб’єкт господарювання — це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.
Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
Нові правила надання держдопомоги
Звичайно, більшість зазначених у Законі про держдопомогу та Роз’ясненні № 35-рр/дд видів допомоги надавалися і раніше, але з набранням чинності Законом про держдопомогу ця допомога має надаватися за новими правилами.
У гру між надавачами і отримувачами допомоги вступає ще й Антимонопольний комітет України (АМКУ).
Так, для ґрунтовної оцінки заходів державної підтримки на предмет виявлення ознак державної допомоги, її допустимості для конкуренції треба подати АМКУ детальну інформацію стосовно програм державної допомоги або індивідуальної державної допомоги.
Як визначено у п. 2 розд. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону про держдопомогу, усі надавачі держдопомоги протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 02.08.2017 р.) зобов’язані подати АМКУ повідомлення про програми підтримки суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, які існували на 02.08.2017 р.
Порядок подання такого повідомлення визначений у ст. 9 Закону про держдопомогу.
Тепер що стосується погодження бюджетних запитів з АМКУ.
Дійсно, така вимога існує, і вона визначена у ч. 4 ст. 35 БКУ.
Так, якщо бюджетний запит передбачає надання держдопомоги суб’єктам господарювання за рахунок державного бюджету у будь-якій формі, головні розпорядники бюджетних коштів додають до бюджетного запиту копію рішення АМКУ, прийнятого за результатами розгляду повідомлення про нову державну допомогу або справи про державну допомогу відповідно до Закону про держдопомогу, або письмово повідомляють про їх звільнення від обов’язку повідомлення про нову державну допомогу з посиланням на положення зазначеного Закону та нормативно-правові акти, якими встановлені відповідні умови для звільнення.
При цьому п. 30 розд. VI Прикінцевих та перехідних положень БКУ встановлено, що положення щодо рішень АМКУ з питань держдопомоги, визначене ч. 4 ст. 35 БКУ, застосовується починаючи з формування проекту Держбюджету на 2019 рік.
Що ж стосується надання держдопомоги за рахунок коштів місцевих бюджетів, то відповідно до п. 15 Роз’яснення № 35-рр/дд планування надання державної допомоги суб’єктам господарювання за рахунок коштів місцевого бюджету при формуванні проекту місцевого бюджету на 2018 рік не потребує від надавачів додавання до бюджетного запиту копії рішення АМКУ з питань державної допомоги (у разі, якщо не здійснюється планування на трирічний період).
Із цього виходить, що взагалі-то додавати копію рішення АМКУ до бюджетних запитів за коштами місцевих бюджетів буде потрібно також із 2019 року, але прямо (як у випадку з коштами державного бюджету) в нормативних документах така вимога щодо запитів за коштами місцевих бюджетів не визначена.
Можливо, така вимога буде прописана в місцевих інструкціях щодо складання бюджетних запитів. Але в будь-якому разі в цьому році додавати копію рішення АМКУ до бюджетних запитів як по коштах держбюджету, так і по коштах місцевих бюджетів не потрібно.
Крім того, на сьогодні існує законопроект «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (щодо додержання принципів місцевого самоврядування)» від 06.09.2017 р. № 7073 (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62464), який передбачає виключення з-під дії Закону про держдопомогу будь-якої допомоги, яка надається за рахунок місцевих бюджетів.
І це є досить логічним, адже ст. 7 БКУ передбачено принцип самостійності місцевих бюджетів, який забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом ВР АР Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Окрім того, згідно із ст. 61 Закону № 280 органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з БКУ.
Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Але чи буде прийнятий цей законопроект — не відомо. Тож — поживемо, побачимо.
Чинна та нова держдопомога
Законом про держдопомогу передбачено поділ держдопомоги на діючу та нову.
При цьому цей Закон дає такі визначення.
Чинна державна допомога — це програма державної допомоги чи індивідуальна державна допомога, яка існувала на день набрання чинності Законом про держдопомогу (02.08.2017 р.) або щодо якої АМКУ прийняв рішення про допустимість такої допомоги для конкуренції та строк дії якої ще не завершився.
Нова державна допомога — це будь-яка державна підтримка суб’єктів господарювання, що не є чинною державною допомогою, а також внесення істотних змін до умов надання чи обсягу чинної державної допомоги.
Як ми вже зазначали вище, надавачі держдопомоги мають повідомити АМКУ про чинні допомоги станом на 02.08.2017 р., на що дається один рік із зазначеної дати.
Порядок, форми і вимоги щодо надання такої інформації визначені Розпорядженням № 43-рп.
Надавачі державної допомоги щороку, до 1 квітня наступного року, зобов’язані подавати АМКУ інформацію про чинну державну допомогу, а саме: інформацію про державну допомогу, щодо якої АМКУ прийняв рішення про допустимість такої допомоги для конкуренції та строк якої ще не завершився, за формами, наведеними в додатках 1 — 3 до Порядку № 43-рп.
Інформація про чинну державну допомогу повинна містити відомості про мету, форми, джерела, отримувачів та їхні частки в загальному обсязі наданої протягом минулого фінансового року державної допомоги в межах відповідної програми або інформацію про те, що протягом звітного року державна допомога не надавалася, з наданням належним чином оформлених підтвердних документів у письмовій та електронній формах.
АМКУ надається інформація надавачем державної допомоги нарочним під розписку, надсилається поштою (поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення) або засобами електронного зв’язку в електронній формі на електронну адресу для листування, зазначену на офіційному веб-сайті АМКУ (slg@amcu.gov.ua), з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 852 (ср. ).
У разі недотримання цих вимог щодо подання інформації така інформація вважається поданою несвоєчасно.
За правильність, повноту й достовірність інформації, яка надається АМКУ, відповідають надавачі державної допомоги.
Також щодо механізму подання до АМКУ та оформлення повідомлень про нову державну допомогу та про внесення змін до умов чинної державної допомоги, строки й порядок розгляду цих повідомлень слід звернутися до Порядку № 2-рп.
Цей Порядок застосовується в разі подання повідомлень про нову державну допомогу суб’єктам господарювання або про внесення змін до умов чинної державної допомоги, крім подання повідомлень щодо:
— категорій державної допомоги, надавачі якої звільнені від обов’язку повідомлення на підставі ст. 7 Закону про держдопомогу;
— незначної державної допомоги, якщо вона не стосується безпосередньо підтримки експортних операцій або переважного використання продукції вітчизняного виробництва порівняно з імпортованою продукцією;
— внесення до чинних програм державної допомоги змін, що передбачають збільшення фінансування менш як на 20 % бюджету відповідної програми.
Незначною державною допомогою є допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим НБУ, що діяв на останній день фінансового року (ст. 1 Закону про держдопомогу).
Щодо нової держдопомоги, то рішення за результатами розгляду повідомлення про нову державну допомогу приймається органами АМКУ протягом двох місяців з дня початку його розгляду (п. 13 Порядку № 2-рп).
За результатами розгляду повідомлення про нову державну допомогу органи АМКУ приймають рішення:
— про допустимість нової державної допомоги для конкуренції;
— про визнання підтримки суб’єкта господарювання, зазначеної у повідомленні, такою, що не є державною допомогою відповідно до Закону про держдопомогу;
— про початок розгляду справи про державну допомогу, що приймається органом АМКУ, який розглядав таке повідомлення.
Розгляд справ про держдопомогу здійснюється АМКУ відповідно до вимог Порядку № 8-рп.
При цьому слід зазначити, що за результатами розгляду справи держдопомога може бути визнана недопустимою для конкуренції. Що робити з такою держдопомогою, визначено у розд. 6 Закону про держдопомогу.
Зокрема, надавач державної допомоги зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, її отримувачем відповідно до рішення АМКУ та повідомити АМКУ про виконання його рішення у встановлений строк відповідно до Порядку № 468.
Нормативні документи
БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
Закон про держдопомогу — Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» від 01.07.2014 р. № 1555-VII.
Закон № 280 — Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.
Закон № 2344 — Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.
Закон № 851 — Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV.
Закон № 852 — Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. № 852-IV.
Порядок № 8-рп — Порядок розгляду справ про державну допомогу суб’єктам господарювання, затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.04.2016 р. № 8-рп.
Порядок № 468 — Порядок повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, затверджений постановою КМУ від 04.07.2017 р. № 468.
Роз’яснення № 35-рр/дд — роз’яснення Антимонопольного комітету України «Про застосування законодавства у сфері державної допомоги» від 05.10.2017 р. № 35-рр/дд.
Розпорядження № 43-рп, Порядок № 43-рп — Порядок, форми та вимоги щодо подання Антимонопольному комітету України інформації про чинну державну допомогу суб’єктам господарювання, затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.12.2015 р. № 43-рп.
