Насамперед давайте звернемося до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.
Так, ст. 31 цього Закону визначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між установленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Також у ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI визначено, що Кабмін, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабміном, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
За таких умов Мінфін у листі від 02.02.2015 р. № 31-06330-06/3-5/3244 (див. «Щодо відшкодування ОМС різниці у тарифах») зауважує, що згідно зі ст. 7 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) та ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280) органи місцевого самоврядування мають право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст. 91 БКУ у місцевих бюджетах можуть передбачатися кошти на фінансування інших програм, пов’язаних з виконанням власних повноважень, затверджених ВР АР Крим, відповідною місцевою радою відповідно до закону.
При цьому ст. 28 Закону № 280 передбачено, що до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить установлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Ураховуючи зазначене, відшкодування органами місцевого самоврядування різниці в тарифах можливе за рахунок коштів місцевого бюджету за умови прийняття відповідної програми.
Такі видатки плануються за ТПКВКМБ 6140 «Відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання)» та КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
