Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), платниками рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентна плата) є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Рентна плата не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку ( п.п. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 ПКУ).
Якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, рентна плата обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання ( п.п. 255.11.12 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).
Згідно з п.п. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 ПКУ рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.
Статтею 49 Водного кодексу України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР, зі змінами і доповненнями, визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Суб’єкт господарювання, який орендує земельну ділянку із свердловиною та здійснює видобування підземних вод, повинен отримати всі дозвільні документи, передбачені чинним законодавством для спеціального використання підземних водних об’єктів та видобування запасів підземних вод.
Такий суб’єкт господарювання (орендар) є платником рентної плати в разі використання обсягів води на інші, ніж задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, цілі.
При цьому орендар-водокористувач (бюджетна організація) в разі використання води для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, є платником рентної плати.
Слід зазначити, що в разі відсутності у орендаря-водокористувача, у тому числі бюджетної установи, дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води, рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання відповідно до п.п. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 ПКУ.
За матеріалами, розміщеними на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Державної фіскальної служби України (zir.minrd.gov.ua)
