З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» від 06.04.2017 р. № 2002-VIII за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи, а заклади охорони здоров’я комунальної власності — як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Умови оплати праці працівників підприємств (у тому числі казенних та комунальних некомерційних) здійснюються на договірній основі. Це передбачено ст. 97 КЗпП, ст. 15, 16 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, Законом України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII, а також положеннями Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки та відповідними галузевими угодами.
Також у сфері оплати праці таких підприємств може застосовуватися постанова КМУ «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» від 19.05.99 р. № 859.
Разом з тим такі підприємства можуть застосовувати умови оплати праці працівників відповідно до нормативних актів, що регулюють умови оплати праці працівників бюджетної сфери, а саме умови оплати праці працівників державних та комунальних (бюджетних) закладів охорони здоров’я, які розроблені на виконання постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — постанова № 1298) і затверджені спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519). А також умови, передбачені іншими нормативними актами, зокрема це постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 05.11.2011 р. № 524 та «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я» від 29.12.2009 р. № 1418 (далі — постанова № 1418). Аналогічні за змістом та обсягом умови оплати праці можуть бути встановлені у колективному договорі, який згідно з ч. 7 ст. 65 ГКУ укладають на всіх підприємствах, які використовують найману працю.
Така практика існує вже декілька років.
Разом з тим наразі МОЗ в коментарях щодо ухваленого нещодавно ВРУ законопроекту «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 10.04.2017 р. № 6327, яким запроваджується реформа фінансування галузі охорони здоров’я, зазначає про відмову від Єдиної тарифної сітки (постанова № 1298 та Умови № 308/519) та вільне формування ринку зарплат у комунальних медичних закладах.
Чи будуть внесені відповідні зміни з метою поширення на працівників таких підприємств інших умов оплати праці, передбачених для бюджетних закладів охорони здоров’я (надбавка за вислугу років, надбавки за особливий характер праці та за особливі умови праці, виплата одноразової допомоги на оздоровлення під час надання основної щорічної відпустки тощо) та зарахування часу роботи в такому підприємстві до стажу роботи, який, наприклад, дає право на встановлення надбавки за вислугу років (постанова № 1418), компетентне відомство коментарів не надає.
