Визначаємо умови виплати та розмір вихідної допомоги
Умови надання та розмір вихідної допомоги в разі припинення трудового договору визначено ст. 44 КЗпП. Залежно від підстав звільнення диференціюється і розмір такої допомоги (див. табл. 1).
Таблиця 1
| Підстава припинення трудового договору | Норма КЗпП | Розмір вихідної допомоги |
| Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією | п. 6 ст. 36 | Не менше одного середньомісячного заробітку |
| Відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці | ||
| Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників | п. 1 ст. 40 | |
| Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи | п. 2 ст. 40 | |
| Відмова в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці | ||
| Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу | п. 6 ст. 40 | |
| Порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору | ст. 38 і 39 | Не менше тримісячного середнього заробітку |
| Припинення повноважень посадових осіб | п. 5 ч. 1 ст. 41 | Не менше шестимісячного середнього заробітку |
| Якщо трудовий договір, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, розривається з інших причин, ніж зазначені вище, то виплату вихідної допомоги чинним законодавством не передбачено. | ||
Зауважимо, що з усіх вищезгаданих ситуацій (підстав) найчастіше зустрічається скорочення чисельності працівників, реорганізація установи. У цьому випадку звільненій особі виплачується вихідна допомога не менше однієї середньомісячної заробітної плати.
Чорнобильці. Відзначимо, що іншими законодавчими актами може бути передбачено виплату вихідної допомоги в більшому розмірі, ніж зазначено вище. Так, у випадку звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП працівників, яких віднесено до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або є учасниками ліквідації наслідків аварій на ЧАЕС та віднесені до категорії 3, роботодавець зобов’язаний виплатити їм вихідну допомогу в трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати (п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 796). Вказану допомогу роботодавці розраховують, нараховують і виплачують спочатку за рахунок власних коштів. А згодом понесені витрати відшкодовуються з бюджету органами соцзахисту, центрами з нарахування та виплати соціальної допомоги, управліннями праці і соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян. Механізм відшкодування прописаний у відповідному Порядку № 936.
При цьому виплата допомоги в трикратному розмірі із «чорнобильських коштів» не звільняє установу від обов’язку виплатити вихідну допомогу з власних коштів (у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше середньомісячного заробітку, як це встановлено ст. 44 КЗпП).
Призовники. Нагадаємо, що на сьогодні не застосовується норма КЗпП щодо виплати вихідної допомоги в розмірі двох мінімальних заробітних плат працівникам у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, оскільки вона визнана неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (див. роз’яснення Держінспекції з питань праці від 17.04.2015 р.).
Згідно з ч. 2 ст. 39 3акону № 2232 особи, що призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП. Відповідно, осіб, призваних на строкову службу, не можна звільняти. За ними протягом усього періоду служби потрібно зберігати посаду і середній заробіток.
При цьому ст. 21 Закону № 2232 встановлено, що громадянам України, які звільняються з роботи у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Порядок виплати зазначеної допомоги встановлений постановою № 587.
Сумісники. Процедура звільнення з роботи сумісника аналогічна загальній процедурі звільнення працівника. Сумісникам вихідна допомога виплачується в загальному порядку, якщо підстава їх звільнення передбачено в ст. 44 К3оТ. Виняток із загального правила встановлено для працівників, які працюють за сумісництвом в організаціях державної та комунальної форм власності. Так, згідно з п. 8 Положення № 43 звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
Документальне оформлення виплати вихідної допомоги
Тут не потрібно вигадувати велосипед. Інформацію щодо виплати вихідної допомоги, зокрема, її розмір (суму) зазвичай зазначають у наказі про звільнення працівника. Тому окремого документа про таку виплату створювати не потрібно. Наведемо зразок оформлення наказу про припинення трудового договору з виплатою вихідної допомоги.
Розраховуємо вихідну допомогу
Для розрахунку вихідної допомоги при звільненні працівника необхідно визначити розмір середньомісячної заробітної плати. Основним документом, яким регламентований її розрахунок, є Порядок № 100.
Так, згідно з п. 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують звільненню працівника. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середню зарплату обчислюйте виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж протягом останніх чотирьох місяців працівник не відпрацював жодного дня, розрахунок проводьте виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), встановленого йому у трудовому договорі (абз. 3 п. 4 Порядку № 100). А ось для новоприйнятих працівників, які пропрацювали в установі менше двох календарних місяців, середню зарплату обчислюйте виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У зв’язку з тим, що середня місячна заробітна плата визначена законодавством (КЗпП) як розрахункова величина для нарахування вихідної допомоги, то вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
У свою чергу, щоб визначити середньоденну заробітну плату, треба зарплату за фактично відпрацьовані в розрахунковому періоді робочі дні розділити на число відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку № 100). А середньомісячне число робочих днів розраховують діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З огляду на вищезазначене, формула розрахунку суми виплати (ВП) буде мати такий вигляд:
ВП = (ЗП : РДф) х (РДсум : 2),
де ЗП — зарплата за фактично відпрацьовані працівником робочі дні розрахункового періоду;
РДф — кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді;
РДсум — сумарна кількість робочих днів за останні два календарні місяці за графіком роботи установи, організації.
Виплати, які включаються при розрахунку середнього заробітку для виплати вихідної допомоги та які не слід брати до такого розрахунку, наведені в табл. 2.
Таблиця 2
| Виплати, що включаються до середнього заробітку (п. 3 Порядку № 100) | Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої зарплати (п. 4 Порядку № 100) |
| 1) основна зарплата | 1) виплати за виконання доручень одноразового характеру, що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад — виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників) |
| 2) доплати і надбавки: за надурочну роботу та роботу в нічний час; за суміщення професій; за розширення зони обслуговування або за виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; за високі досягнення в праці, за інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші | 2) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію) |
| 3) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії (пропорційно до тієї частини, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді) | 3) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових) |
| 4) винагорода за підсумками річної роботи (шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої у поточному році за попередній календарний рік) тощо | 4) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати |
| 5) вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувального харчування | |
| 6) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених установою путівок до санаторіїв та будинків відпочинку | |
| 7) виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження тощо | |
| 8) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я | |
| 9) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати |
Увага! При розрахунку середньої зарплати виходячи з виплат за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення працівника, до сукупного доходу включаються тільки ті виплати, що безпосередньо пов’язані із відпрацьованим часом: оклад, надбавки, виробничі премії та винагороди, що не мають разового характеру виплати.
Тому дні і суми за періоди хвороби, відпускних або відрядження (якщо розраховані за середньою зарплатою) виключають із розрахункового періоду та із сукупного доходу (абз. 2 п. 4 Порядку № 100). Також не включаються до сукупного доходу суми будь-якої матеріальної допомоги (як оподатковуваної, так і неоподатковуваної).
Важливо! Всі виплати включають до розрахунку в тому розмірі, в якому їх було нараховано.
Тобто без виключення сум відрахування на податки, внески, стягнення аліментів тощо. Але для премій та одноразової винагороди за результатами роботи за рік існує особливий порядок включення до розрахунку середньої зарплати.
Так, премії включаються до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, що виплачуються за квартал або триваліший проміжок часу при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли кількість робочих днів відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час розрахунку середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік або вислугу років уключається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Далі наведемо приклади розрахунку вихідної допомоги.
Приклад 1. Працівник 12.03.2018 р. звільняється у зв’язку зі скороченням штатів (п. 1 ст. 40 КЗпП). У січні 2018 року йому було нараховано заробітну плату за 13 відпрацьованих днів у сумі 3528,57 грн., а також відпускні — 1609,72 грн. У лютому 2018 року за 20 відпрацьованих днів нараховано 5750,00 грн. Кількість робочих днів за графіком роботи установи у січні та лютому 2018 року становить 21 і 20 днів відповідно. Як розрахувати суму вихідної допомоги?
У наведеному вище прикладі працівник звільняється на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Згідно зі ст. 44 КЗпП такому працівнику зобов’язані виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати. День звільнення — 12.03.2018 р. Розрахунковим періодом у цьому випадку буде січень — лютий 2018 року.
Визначимо суму заробітної плати за розрахунковий період. При цьому слід ураховувати, що сума відпускних у розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги участі не бере (абз. 2 п. 4 Порядку № 100).
Сума заробітку за розрахунковий період становитиме:
3528,57 + 5750,00 = 9278,57 (грн.),
де 3528,57 — зарплата за відпрацьовані дні січня 2018 року;
5750,00 — зарплата за відпрацьовані дні лютого 2018 року.
Кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді дорівнює:
13 + 20 = 33 (дн.),
де 13 — відпрацьовані робочі дні у січні 2018 року;
20 — відпрацьовані робочі дні у лютому 2018 року.
Середньомісячна кількість робочих днів згідно з установленим режимом роботи становить:
(21 + 20) : 2 = 20,5 (дн.),
де 21 — робочі дні січня 2018 року за встановленим графіком роботи установи;
20 — робочі дні лютого 2018 року за встановленим графіком роботи установи.
Сума вихідної допомоги дорівнює:
9278,57 : 33 х 20,5 = 5763,96 (грн.).
Приклад 2. 19.03.2018 р. працівника було звільнено внаслідок відмови продовжувати роботу у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП). У розрахунковому періоді йому були нараховані такі виплати:
— січень 2018 року: зарплата за відпрацьовані дні — 4635,09 грн.; премія — 600,00 грн.; відпрацьовано 18 робочих днів; за графіком — 21 робочий день;
— лютий 2018 року: зарплата за відпрацьовані дні — 4326,08 грн.; премія — 540,00 грн.; «перехідні» лікарняні — 1407,68 грн.; відпрацьовано 16 робочих днів; за графіком — 20 робочих днів.
Який розмір вихідної допомоги потрібно виплатити працівнику?
При звільненні на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП сума вихідної допомоги дорівнюватиме одній середньомісячній заробітній платі. Алгоритм розрахунку вихідної допомоги такий же, як і в попередньому прикладі. Єдина відмінність полягає в тому, що премії необхідно враховувати пропорційно відпрацьованим дням у розрахунковому періоді. Це пояснюється тим, що кількість робочих днів відпрацьовано не повністю.
Визначимо суму премії, що бере участь у розрахунку середньої заробітної плати:
(600,00 + 540,00) : (21 + 20) х (18 + 16) = 945,37 (грн.),
де 600,00 — премія, нарахована у січні 2018 року;
540,00 — премія, нарахована у лютому 2018 року;
21 — кількість робочих днів січня 2018 року за встановленим графіком роботи установи;
20 — кількість робочих днів лютого 2018 року за встановленим графіком роботи установи;
18 — відпрацьовано робочих днів у січні 2018 року;
16 — відпрацьовано робочих днів у лютому 2018 року.
Визначимо суму вихідної допомоги:
(4635,09 + 4326,08 + 945,37) : (18 + 16) х ((21 + 20) : 2) = 5973,06 (грн.),
де 4635,09 — зарплата за відпрацьовані дні, нарахована у січні 2018 року;
4326,08 — зарплата за відпрацьовані дні, нарахована у лютому 2018 року;
945,37 — сума премії, розрахована пропорційно відпрацьованим дням у розрахунковому періоді.
Коригування середнього заробітку
Про необхідність проведення коригування середнього заробітку в разі підвищення посадових окладів знають практично всі бухгалтери. Такий обов’язок для роботодавців установлений Порядком № 100.
Так, згідно з абз. 1 п. 10 цього Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства як в розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, зарплата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Якщо законодавче підвищення окладів відбулося в період збереження середнього заробітку, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів) (абз. 2 п. 10 Порядку № 100).
Проте слід пам’ятати, що вихідна допомога — це виплата, якa проводиться в розмірі середньої зaробітної плати. Вона не є збереженням сeреднього заробітку. При розрахунку такої виплати коригування зарплати слід здійснювати лише тоді, коли підвищення посадових окладів (тарифної ставки) відбулося в розрахунковому періоді. Тому якщо ви здійснюєте виплату вихідної допомоги в місяці підвищення посадових окладів, то зарплату, яку нараховано в розрахунковому періоді, коригувати не потрібно. Водночас якщо підвищення окладів відбулося в розрахунковому періоді, то коефіцієнт коригування слід визначати та застосовувати.
Розглянемо дві ситуації з коригуванням зарплати при обчисленні середнього заробітку для виплати вихідної допомоги.
Ситуація 1. Працівника бюджетної установи у січні 2018 року звільнено за скороченням з виплатою вихідної допомоги. З 01.01.2018 р. підвищено посадові оклади всім працівникам установи.
Сума вихідної допомоги визначається із середнього заробітку за останні два місяці роботи, що передують звільненню (листопад і грудень 2017 року).
Оскільки підвищення посадового окладу відбулося не в розрахунковому періоді, а в місяці, в якому надається (виплачується) вихідна допомога, то здійснювати коригування заробітної плати для обчислення середнього заробітку не потрібно.
Ситуація 2. Працівника установи в лютому 2018 року звільнено за скороченням штату з виплатою вихідної допомоги. З 01.01.2018 р. підвищено посадові оклади всім працівникам установи.
Для визначення суми вихідної допомоги використовуємо середній заробіток за останні два місяці роботи, що передують звільненню (грудень 2017 року та січень 2018 року).
Оскільки підвищення посадового окладу відбулося в розрахунковому періоді, заробітну плату за грудень 2017 року слід відкоригувати на коефіцієнт підвищення окладу в січні 2018 року, а за січень 2018 року враховуємо фактично нараховану зарплату, коригування не проводимо.
Оподаткування вихідної допомоги
ПДФО. Відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 цього Кодексу. Доходи у вигляді вихідної допомоги, яка виплачується працівнику згідно зі ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору, не входять до переліку доходів, визначених ст. 165 ПКУ.
Тому сума вихідної допомоги включається до складу загального місячного доходу і підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 %).
ВЗ. Об’єктом обкладення ВЗ є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподаткований дохід, в який згідно п.п. 164.2.20 цього Кодексу включаються інші доходи, крім зазначених в ст. 165 ПКУ. Тобто від обкладення ВЗ звільняються доходи, які згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподаткованого доходу фізичних осіб (не оподатковуються), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.
Отже, сума вихідної допомоги при звільненні працівника підлягає обкладенню ВЗ за ставкою 1,5 % на загальних підставах згідно п.п. 164.2.20 ПКУ, як інші доходи.
ЄСВ. Що стосується нарахування ЄСВ, то згідно з Переліком № 1170 вихідна допомога при припиненні трудового договору входить до переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавця, на які не нараховується ЄСВ. Тому ЄСВ з такого виду доходу не стягується.
Відображення у звітності
Роботодавцям необхідно пам’ятати, що виплата вихідної допомоги звільненому працівнику зобов’язує їх відображати цю суму в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «127».
Що стосується Звіту за формою № Д4, то у зв’язку з тим, що сума вихідної допомоги не є «зарплатним» доходом і зазначена в Переліку № 1170, відображати таку суму в цьому Звіті не потрібно.
Відповідальність за невиплату вихідної допомоги
Зауважимо, що вихідну допомогу, а також інші суми, що належать до виплати працівникові, має бути виплачено в день звільнення, як того вимагає ст. 116 КЗпП. Днем звільнення працівника вважається останній день його роботи. Якщо в день звільнення працівник не працював, то вихідну допомогу має бути виплачено не пізніше наступного дня після висунення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вихідна допомога є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. У разі її невиплати або виплати в меншому розмірі ст. 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність у розмірі десяти мінімальних заробітних плат станом на дату виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого порушено законодавство (з 01.01.2018 р. — 37230 грн).
Крім того, ч. 1 ст. 41 КпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1700 грн (у разі повторного вчинення порушення — від 1700 до 5100 грн).
Нормативні документи та скорочення
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 796 — Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII.
Закон № 2232 — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII.
Постанова № 587 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу» від 12.08.2015 р. № 587.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ВЗ — військовий збір.
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
