Основним нормативним документом, що регулює питання направлення працівників бюджетних установ у відрядження, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59).
Так, згідно з пп. 8 і 13 розд. I цієї Інструкції на працівника, який перебував у відрядженні, поширюється режим робочого часу тієї установи (організації), до якої він направлений. Але оплата періоду відрядження проводиться за усі робочі дні за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідний день, то компенсація за роботу в цей день виплачується відповідно до чинного законодавства (п. 9 розд. I Інструкції № 59). Тобто працівнику здійснюються виплати з урахуванням ст. 107 КЗпП, а саме у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, оскільки робота провадилася з перевищенням місячної норми в його вихідний день.
У випадку, коли працівник працював у відрядженні у святковий (неробочий) день, який згідно з графіком роботи в його установі був для нього робочим днем, то оплата здійснюється у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад. Якщо ж згідно з графіком роботи установи, з якої працівник відбув у відрядження, цей день був в установі святковим (неробочим), то оплата здійснюється у розмірі подвійної часової або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад його місячну норму.
Увага! Якщо працівник вибуває у відрядження або повертається з нього у свій вихідний (святковий, неробочий) день і в наказі про направлення його у відрядження не вказано, що цей день є його робочим днем, оплачувати його в подвійному розмірі не потрібно (див. лист Мінсоцполітики від 07.11.2013 р. № 998/13/155-13).
Адже коли працівник їде до місця відрядження, він фактично не здійснює свої посадові обов’язки в такий день, тобто, по суті, не залучається до роботи цього дня. Тому тут не йдеться про компенсацію за роботу у вихідний (святковий, неробочий) день згідно зі ст. 72 КЗпП. За такий день йому виплатять лише добові.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Зауважимо, що спеціальних положень щодо оплати праці працівника у відрядженні у вихідний, святковий або неробочий дні КЗпП не містить.
Отже, при оплаті часу перебування працівника у відрядженні необхідно порівняти суму його денного заробітку відповідно до умов трудового договору і в разі якщо:
— денний заробіток вище його середнього заробітку, виплатити за час відрядження заробітну плату, тобто дні відрядження оплачуються, як і решта робочих днів місяця;
— середній заробіток перевищує денну заробітну плату, то виплатити середню заробітну плату, тобто дні відрядження оплачуються за середнім заробітком.
При визначенні денного заробітку враховуються всі складові заробітної плати, які працівник отримує в місяці, коли його направили у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, суми індексації тощо. При цьому порівняльні розрахунки необхідно здійснювати виходячи з повного робочого місяця.
Середню заробітну плату для оплати часу відрядження розраховують згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), шляхом множення середньоденної заробітної плати працівника на кількість робочих днів, що припадають на період відрядження.
У свою чергу, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі дні (інший фактично відпрацьований період, що включається до розрахунку) на кількість відпрацьованих робочих днів (п. 8 Порядку № 100).
При визначенні розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати слід ураховувати такі правила:
— середня заробітна плата за дні відрядження обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника направлено у відрядження (абз. 3 п. 2 Порядку № 100);
— працівникам, які відпрацювали в установі менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз. 3 п. 2 Порядку № 100);
— якщо впродовж останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 4 п. 2 Порядку № 100). Якщо ж і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, то середня заробітна плата розраховується виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 4 п. 2, абз. 3 п. 4 Порядку № 100).
Приклад. Використовуючи умови запитання, припустимо, що норма робочого часу, установлена для цього працівника на квітень 2018 року, складає 152 год, 19 робочих днів*, оклад — 4264,00 грн., середньоденна зарплата — 270,40 грн., а денна — 224,42 грн. Отже, оплачувати дні відрядження слід за середньоденною зарплатою.
* Понеділок 30 квітня перенесено на суботу 5 травня згідно з наказом керівника установи на підставі розпорядження КМУ від 11.01.2018 р. № 1-р.
Згідно з наказом роботодавця, перебуваючи у відрядженні, він працював:
— у неробочий день (Великдень) 8 квітня;
— у вихідний день 9 квітня.
У цьому випадку відряджений працівник у вихідний та неробочий дні провадив роботу понад норму робочого часу, установлену на квітень 2018 року (19 роб. дн.). Отже, оплата за роботу в такі дні здійснюється в подвійному розмірі денної ставки понад суму середньоденної зарплати і становить 897,68 грн. ((4264,00 грн. : 19 днів х 2 дні х 2).
Сума зарплати, нарахованої за фактично відпрацьовані дні, без урахування днів відрядження:
(4264,00 : 19) х 18 = 4039,58 (грн.),
де 19 — кількість робочих днів у квітні за графіком роботи;
18 — кількість фактично відпрацьованих днів без урахування днів відрядження відповідно.
Сума оплати за дні відрядження складає:
270,40 х 1 = 270,40 (грн.),
де 1 — кількість днів роботи у відрядженні (10 квітня; за 7 квітня відрядженому працівнику виплачують лише добові, оскільки у цей день працівник перебував у дорозі та не виконував свої обов’язки; роботу 8 та 9 квітня оплачено у подвійному розмірі).
Загальна сума зарплати працівника за квітень 2018 року становитиме:
4039,58 + 897,68 + 270,40 = 5207,66 (грн.).
