Карантин — звичний захід безпеки під час спалаху інфекційних і вірусних захворювань, зокрема грипу. У державному масштабі карантин встановлює і відміняє Кабмін з подання МОЗ і головного державного санітарного лікаря України. Це зазначено в ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ.
Так, згідно зі ст. 1 цього Закону карантин — це адміністративні і медико-санітарні заходи, що вживаються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних захворювань. У свою чергу, до особливо небезпечних інфекційних захворювань (у тому числі карантинних: чума, холера, жовта лихоманка) належать ті, які характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення. Грип не належить до особливо небезпечних інфекційних захворювань, а тому рішення Кабміну для оголошення карантину не потрібне.
У період щорічних масових захворювань грипом рішення про закриття школи на карантин приймається на місцевому рівні: керівництвом школи спільно з районними управліннями освіти.
Тепер поговоримо про режим роботи учителів і оплату їх праці під час карантину.
Що стосується відпустки без збереження зарплати, то примусово відправляти в таку відпустку працівників неприпустимо. Міносвіти неодноразово акцентувало на цьому увагу. Так, наприклад, ще у 2009 році під час епідемії грипу МОН у листі від 02.11.2009 р. № 1/9-758 дав вказівку не допускати випадків примусового відправлення працівників усіх типів навчальних закладів у відпустку, а щорічну відпустку або її частину надавати тільки за їх бажанням. Цю позицію фахівці освітнього Міністерства підтвердили і в інших своїх листах. Зокрема, в листі від 10.12.2012 р. № 1/9-887 вони роз’яснили, що відпустка за свій рахунок працівникові надається виключно за його бажанням. А в листі від 11.11.2011 р. № 1/9-824, окрім заборони примусових неоплачуваних відпусток, МОН також виклав позицію щодо раціонального використання робочого часу учителів — для підвищення рівня володіння інформаційно-комп’ютерними технологіями.
Отже, якщо учителі та інші працівники школи на час карантину добровільно не виявили бажання піти у відпустку, то вони повинні працювати. Це підтверджують норми Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України і ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 — 2020 роки (далі — Галузева угода).
Згідно з п.п. 5.2.1 Галузевої угоди періоди, протягом яких у навчальних закладах не здійснюється навчальний процес (освітня діяльність) у зв’язку з санітарно-епідеміологічними, кліматичними або іншими, незалежними від працівників обставинами, є робочим часом педагогічних, науково-педагогічних і інших працівників. У зазначений час працівники залучаються до навчально-виховної, організаційно-методичної, організаційно-педагогічної, наукової роботи відповідно до наказу керівника установи в порядку, передбаченому колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Важливо! Для залучення учителів до роботи під час карантину потрібен наказ директора, а подробиці організації такої роботи мають бути прописані в колективному договорі та/або правилах внутрішнього трудового розпорядку.
А як же оплачувати таку роботу? У п.п. 8.3.3 Галузевої угоди рекомендується оплату праці учителів і інших педагогічних працівників навчальних закладів у таких випадках проводити з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.
На місцевому рівні існують свої нормативні документи. Зокрема, для м. Києва, звідки надійшло запитання читача, треба керуватися Угодою між Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Київської міської ради і Київською міською організацією Профспілки працівників освіти і науки України на 2017 — 2020 роки. Так, п.п. 4.13 цієї Угоди в точності повторює згадану вище норму Галузевої угоди.
Положення Галузевої угоди відповідають нормі п. 77 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом МОН від 15.04.93 р. № 102 (ср. ). У ній говориться: якщо з незалежних від учителя причин (зокрема, епідемії) заняття не проводяться, такий час оплачується з розрахунку зарплати, встановленої при тарифікації, за умови, що учитель виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. Якщо ж такої роботи немає, то час простою оплачується в розмірах, установлених КЗпП, тобто з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (ст. 113 КЗпП). Але при цьому слід враховувати, що п.п. 8.3.3 Галузевої угоди передбачає оплату простою педпрацівникам з розрахунку середньої зарплати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу).
