Пошкодження автомобіля через ДТП: у якому випадку ОМС буде нести відповідальність

Про загальне

Забіжимо наперед і зазначимо, що позивач (далі — Позивач, Особа 1) звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що по вул. ______ у м. _______ ________області його автомобіль було пошкоджено каналізаційним люком, який був вибитий із свого місця на дорозі колесом зустрічного автомобіля. У результаті цього удару було пошкоджено автомобіль, який належить позивачу, вартість відновлювального ремонту становить 38435 грн. Оскільки відповідальність за стан вулиць та доріг покладено на ОМС, тому саме «Х» міська рада (далі — відповідач, міська рада) «Y» області повинна відшкодувати збитки, які спричинила зазначена вище ДТП.

Враховуючи викладене, Особа 1 просив стягнути з міської ради вартість відновлювального ремонту його автомобіля у розмірі 38435 грн.

Слід зазначити, що рішенням районного суду позов задоволено та залишено без змін ухвалою апеляційного суду. Стягнуто з міської ради на користь позивача 38 435 грн. матеріальної шкоди.

У зв’язку із цим міська рада подала касаційну скаргу на відповідне рішення суду апеляційної інстанції. Про те, чи задовольнив суд касаційної інстанції скаргу міської ради, будемо говорити далі.

Суть справи

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до міської ради, третя особа — комунальне підприємство, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач рухався по вул. ________ у м. _______ та в районі магазину його автомобіль було пошкоджено каналізаційним люком, який був вибитий зі свого місця на дорозі колесом зустрічного автомобіля.

Спочатку Особа 1 позивався до комунального підприємства «________ виробниче управління комунального господарства» (далі — КП) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зазначеної вище ДТП.

Рішенням районного суду та пізніше залишеним без змін ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні позову Особа 1 до КП, через те, що позов пред’явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідальність за стан доріг і вулиць покладено на міську раду та саме остання повинна відшкодовувати збитки користувачам вулиць і доріг, що виникли через їх незадовільний стан. Чому саме такий висновок зробили суди, ми проаналізуємо в наступному розділі, коли будемо розглядати рішення суду касаційної інстанції.

Зазначимо, що представник КП вказував: останнє лише наглядає за чистотою доріг і фактично позбавлено можливості проводити ремонтні та інші роботи, оскільки ні за штатним розписом, ні за посадами у ньому не передбачені відповідні спеціалісти та відсутня відповідна техніка. Зазначені роботи повинні проводитись дорожньо-експлуатаційними організаціями, однак така організація в місті не створена.

Ураховуючи все викладене вище, Особа 1 просив стягнути з відповідної ради шкоду, заподіяну його автомобілю внаслідок ДТП, у розмірі 38435 грн., а також понесені ним витрати, пов’язані зі сплатою судового збору.

Рішення суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі міська рада, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв’язку з цим справа підлягала розгляду в порядку, передбаченому ЦПК у редакції від 18.03.2004 р.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів ВССУ касаційну скаргу не задовольнила з огляду на наступне.

Обґрунтування рішення суду

Спочатку слід згадати, що згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду цієї справи ВССУ спочатку звернувся до Закону № 2862.

Виходячи з аналізу норм відповідного закону, автомобільні дороги поділяються на:

— автомобільні дороги загального користування (автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації; поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення);

— вулиці і дороги міст та інших населених пунктів (перебувають у віданні ОМС і є комунальною власністю);

— відомчі (технологічні) автомобільні дороги (до них належать внутрішньогосподарські технологічні дороги, що перебувають у власності юридичних або фізичних осіб);

— автомобільні дороги на приватних територіях (вони знаходяться на територіях, власниками яких є юридичні (недержавні) або фізичні особи).

Судами встановлено, що пошкодження автомобіля позивача відбулося на проїзній частині вулиці у м. ________ ________області.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що відповідальним за управління та розвиток вулиці є ОМС.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2862 основними обов’язками ОМС у частині управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зокрема, є:

— забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;

— організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Згідно зі ст. 21 Закону № 2862 ОМС, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

— стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

— якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

— розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об’єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

— відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 14 Закону № 3353 учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що коли суд першої інстанції задовольняв позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 10, 11, 60 ЦПК дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконав всі вимоги цивільного судочинства.

Варто зазначити: ВССУ наголошує на тому, що ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Отже, місцевий та апеляційний суди всебічно та повно дослідили обставини справи та дійшли вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив зазначене рішення без змін.

Крім того, докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 332, 336, 337 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ своїм рішенням касаційну скаргу міської ради відхилила. Рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду залишила без змін.

Перегляд рішення ВС

Як ми вже зазначили вище, розгляд справи припав на період судової реформи. На той час, у 2017 році, судом касаційної інстанції був ВССУ, який своїм рішенням поставив крапку у цьому питанні. Однак, як ви пам’ятаєте, невдовзі розпочав свою роботу ВС, до якого як суду касаційної інстанції міська рада вирішила знову подати касаційну скаргу. Давайте подивимось, чи вийшло із цього щось.

Нагадаємо, що ухвалою ВССУ від 11.09.2017 р. касаційну скаргу відповідної ради відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У новій поданій заяві до ВС міська рада порушує питання про скасування судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій з передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК (у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у таких правовідносинах. Ідеться про ст. 1166 ЦК (майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень рада посилається на постанову ВГСУ від 02.08.2017 р.

Тут слід пояснити…

У позивача автомобіль був застрахований. Відповідно до умов страхового договору страхова компанія виплатила страхувальнику відшкодування збитків унаслідок ДТП. Йдемо далі. Паралельно із справою, про яку ми говоримо в цьому матеріалі, страхова компанія подала позов на підставі ст. 993 ЦК (до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки) в порядку регресу про стягнення витрат з виплати страхового відшкодування потерпілому в результаті ДТП.

У зв’язку із зазначеним вище нагадаємо, що 15.12.2017 р. розпочав роботу ВС і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, яким ЦПК викладено в новій редакції.

Ухвалою ВС у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати ВС.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК (у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у таких правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в таких правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є:

— предмети спору;

— підстави позову;

— зміст позовних вимог;

— встановлені фактичні обставини;

— однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 360⁵ ЦПК (у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень) суд відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Таким чином, ВС у задоволенні заяви міської ради про перегляд ухвали ВССУ відмовляє, оскільки заявник не зміг переконати ВС в тому, що суди ухвалювали різні за змістом судові рішення у таких правовідносинах.

Наостанок…

Таким чином, ми розглянули не лише рішення ВССУ щодо обов’язку міської ради відшкодувати шкоду позивачу внаслідок ДТП, яка відбулась на дорозі міста, а й проаналізували, в яких випадках можна подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у таких правовідносинах. Ба більше, розглянули на конкретному прикладі випадок відмови ВС заявникові, яким у нашому випадку виступала міська рада.

Нормативні документи та скорочення

ЦПК — Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV.

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон № 3353 — Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон № 2862 — Закон України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IV.

Закон № 2147 — Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ.

ОМС — орган місцевого самоврядування.

ВС — Верховний Суд України.

ВССУ — Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ВГСУ — Вищий господарський суд України.

ДТП — дорожньо-транспортна пригода.