Насамперед нагадаємо, що всі юридичні особи незалежно від форми власності повинні забезпечити проведення профілактичних дезінфекційних заходів у жилих, виробничих та інших приміщеннях (будівлях). Причому це стосується як власників приміщень (будівель), так і їх користувачів (наймачів). Цього вимагає ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III.
Цим Законом також установлено вимоги до дезінфекційних засобів. Зокрема, останні підлягають гігієнічній регламентації та державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Відповідно, застосування незареєстрованих дезінфекційних засобів заборонено (ст. 34 вищезгаданого Закону). Більше того, вимога щодо державної реєстрації засобів, на які є гігієнічні нормативи та які призначені для дезінфекції води (крім питної), чітко прописана в п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів, затвердженого постановою КМУ від 03.07.2006 р. № 908.
1. Отже, відповідаємо на перше запитання. Використовувати для знезараження води в басейні абиякі засоби не можна. Необхідно впевнитися в їх безпечності та якості. На це вказує і ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ). Відповідно до цієї норми якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам). Засвідчити якість товарів, що поставляються, повинен постачальник. Для цього він має надати належний товаросупровідний документ (ч. 4 ст. 268 ГКУ). Тож сміливо вимагайте у вашого постачальника витяг із Державного реєстру дезінфекційних засобів.
Що стосується безпосередньо процедури знезараження води в басейнах, то протягом багатьох років головним орієнтиром у цьому питанні був нормативний документ радянських часів. Йдеться про Санітарні правила облаштування та утримання місць занять з фізичної культури і спорту СанПіН 1567-76, затверджені Головним санітарним лікарем СРСР від 30.12.76 р. № 1567-76. Однак починаючи з 01.01.2017 р. ці Правила втратили свою чинність. А от новий документ на зміну цьому так і не прийшов. Принаймні, поки що… Разом з цим санітарно-гігієнічним вимогам до утримання басейнів присвячено окремий розділ у Санітарному регламенті для дошкільних навчальних закладів, затвердженому наказом МОЗ від 24.03.2016 р. № 234 (далі — Регламент № 234). Вочевидь, цей документ стосується передусім дитячих садочків. А як щодо вишів? На них норми цього Регламенту не поширюються. Водночас окремого нормативного акта, який би визначав санітарно-епідеміологічні вимоги до умов і організації навчання у вищих навчальних закладах, наразі не існує. Але ніщо не заважає орієнтуватися на норми цих двох документів (СанПіН 1567-76 та Регламенту № 234) при улаштуванні та утриманні басейну у будь-якому навчальному закладі.
Власне, обидва вищезгадані документи містять аналогічні приписи щодо якості води у плавальних басейнах. Так, вода у ваннах басейну повинна відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженим наказом МОЗ від 12.05.2010 р. № 400. Якість води повинна бути такою, щоб унеможливити розвиток хвороботворних мікробів — збудників кишкових, шкірних та інших захворювань. Контроль за якістю води проводять на підставі результатів лабораторних аналізів хімічних та бактеріологічних показників.
Незалежно від системи заповнення ванни в басейні (проточна або з рециркуляцією) вода підлягає обов’язковому знезараженню. Для цього здійснюють її хлорування або бромування. На практиці ж здебільшого застосовують перший метод. Тобто як знезаражувальний реагент використовують розчин гіпохлориту натрію (далі — ГН). Його додають до води:
— у випадку проточної системи — в трубопровід, який подає воду;
— при рециркулярній системі — перед або після фільтрів (залежно від прийнятої системи). При цьому постійна концентрація залишкового хлору у воді має бути на рівні 0,5 — 0,7 мг/л (п. 5 розд. VIII Регламенту № 234).
Порядок використання розчинів ГН для знезараження питних вод в системах централізованого питного водопостачання та знезараження стічних вод визначено Інструкцією із застосування гіпохлориту натрію для знезараження води в системах централізованого питного водопостачання та водовідведення, затвердженою наказом МінЖКГ від 18.05.2007 р. № 18 (далі — Інструкція № 18).
І насамперед варто звернути увагу на вимогу п. 2.1 цієї Інструкції. А саме, для знезараження питної води слід застосовувати ГН марки А за ГОСТ 11086-76 «Гипохлорит натрия. Технические условия» (Гіпохлорит натрію. Технічні умови).
2. Тепер до питання нормування витрати ГН.
Відповідно до п. 4.6 Інструкції № 18 витрата робочого розчину ГН залежить від таких факторів, як:
— концентрація активного хлору в розчині;
— температура і якість оброблюваної води;
— величина хлоропоглинання даної води;
— час контакту з водою;
— забруднення трубопроводів і резервуарів.
Безпосередньо витрату робочого розчину ГН слід визначати за Методикою визначення необхідної витрати розчину гіпохлориту натрію для очищення і знезараження питної або стічної води, наведеною в додатку до п. 4.6 Інструкції № 18. Зокрема, витрату розчину ГН (Qг.н.) розраховують за формулою:
де Дг.н. — доза розчину ГН за концентрацією активного хлору, г/м3;
Qгод. — витрата оброблюваної води, м3/год.;
Хг.н. — уміст активного хлору в розчині ГН, г/дм3.
У свою чергу, робочу дозу розчину ГН обирають за результатами технологічного аналізу, щоб в 1 л води, що надходить до споживача, залишалося 0,3 — 0,5 мг залишкового хлору. Для встановлення (підтвердження достатності) робочої дози потрібно провести пробне хлорування води (п. 4.2 Інструкції № 18).
Таким чином, норму витрати ГН потрібно визначати окремо для кожного випадку з урахуванням усіх факторів. Універсальної норми для всіх басейнів не існує. Після проведення всіх розрахунків визначену норму витрати розчину ГН має затвердити своїм наказом керівник установи.
Безперечно, здійснення розрахунку витрати дезінфекційних засобів та технологічних аналізів не належить до компетенції бухгалтера. Цим має займатися дезинфікатор, лаборант, оператор хлораторної установки. А бухгалтеру слід лише перевірити за даними первинних документів відповідність фактичних витрат розчину ГН установленій нормі.
3. До речі, про первинні документи. Чинним законодавством не передбачено застосування службових записок для оформлення списання будь-яких матеріальних цінностей. Підставою для списання витрачених запасів (у тому числі й засобів дезінфекції) є Акт списання за типовою формою № З-2, затвердженою наказом Держказначейства від 18.12.2000 р. № 130 (ср. ). При цьому внутрішнє переміщення (видачу зі складу до місця використання) матеріалів слід оформляти накладною (вимогою) за типовою формою № З-з. Накладну (вимогу) виписує бухгалтер і затверджує керівник установи. Один примірник призначений для отримання матеріальних цінностей зі складу, а другий — для обліку цих цінностей за місцем їх використання. Оформлені розпискою отримувача накладні (вимоги) передають до бухгалтерії з реєстром згідно з графіком документообігу установи.
Якщо ж відпуск матеріалів відбувається систематично протягом місяця, тоді доцільно застосовувати забірну картку (форма № З-5). Таку картку виписують у двох примірниках: один — для отримувача, інший — для складу. Термін використання картки становить: 15 днів — за умови щоденного відпуску матеріальних цінностей або місяць — при періодичному відпуску. Матеріальні цінності відпускають із суворим дотриманням ліміту, якщо такий встановлений.
Причому у випадку із засобами знезараження води у басейні налагодити їх лімітований відпуск дійсно доцільно. Адже об’єм чаші басейну і вміст активної речовини є незмінними. Робоча доза може дещо змінюватися (коригуватися) на підставі даних лабораторних аналізів, але не суттєво. Відтак цілком можливо визначити граничні витрати розчину ГН для знезараження води та встановити ліміт його видачі. У свою чергу, це дозволить постійно контролювати не лише обсяги видачі дезінфекційних засобів, але й їх використання. Після закінчення місяця або після використання ліміту забірні картки необхідно передати до бухгалтерської служби для відображення в обліку.
На практиці досить часто складають загальний акт на списання використаних протягом місяця матеріальних цінностей одного найменування. Такий варіант цілком прийнятний. Головне, щоб такий порядок документування списання використаних запасів був чітко прописаний у наказі про організацію бухгалтерського обліку вашої установи.
І ще кілька слів про бухоблік засобів дезінфекції. Безпосередньо для обліку дезінфекційних засобів Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженим наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219, призначено субрахунок 1512 «Медикаменти та перев’язувальні матеріали». Однак ГН, який використовується для знезараження води у басейні, не є лікарським засобом. З огляду на це, такий засіб доцільно обліковувати на субрахунку 1812 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» як господарські матеріали, що використовуються для поточних потреб установ.
Також майте на увазі: видатки на придбання матеріалів для господарської діяльності установи слід проводити за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». На це вказує п. 5 п.п.2.2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333. Таким чином, видатки на закупівлю ГН для знезараження води у басейні слід планувати і здійснювати саме за КЕКВ 2210.
