Перш ніж відповісти на поставлене запитання коротко нагадаємо про законодавчі підстави для укладення з працівниками договорів на роботу за сумісництвом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори за сумісництвом.
Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентуються:
— постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 (далі — постанова № 245);
— Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мінфіну та Мін’юсту від 28.06.93 р. № 43 (далі — Положення № 43).
Так, згідно з п. 1 цього Положення сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від роботи час на тому ж (внутрішнє сумісництво) або іншому підприємстві, установі, організації (зовнішнє сумісництво).
При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір, у якому відображаються умови роботи за сумісництвом. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника (установи, організації) може бути як інший власник (установа, організація), так і той самий власник (установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу. До трудових договорів про роботу за сумісництвом пред’являються ті ж вимоги, що й до трудових договорів за основним місцем роботи.
Частиною 3 ст. 56 КЗпП передбачено, що робота на умовах неповного робочого часу (на умовах сумісництва) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. У свою чергу, згідно зі ст. 74 КЗпП усі працівники, що перебувають у трудових відносинах із установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, мають право на відпустку.
Тому працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на щорічну відпустку як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому відповідно до п. 3 постанови № 245 та п. 6 Положення № 43 відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Для отримання відпустки суміснику необхідно проінформувати роботодавця про період надання щорічної відпустки за основним місцем роботи (оформивши в довільному вигляді відповідну довідку).
Надавати щорічну вiдпустку суміснику за основним мiсцем роботи i на роботi за сумiсництвом у рiзний промiжок часу законодавством не передбачено. Тому надання працiвниковi, який працює в установі за зовнiшнiм сумiсництвом, щорічної вiдпустки окремо (в iнший перiод) вiд щорічної вiдпустки за основним мiсцем роботи є неправомірним. При цьому зауважимо, що дія постанови № 245 та Положення № 43 поширюється на працівників установ та організацій державної та комунальної форми власності, а тому в організаціях іншої форми власності зазначену норму можна застосовувати лише як рекомендацію.
Наприкінці нагадаємо, що нарахування відпускних сумісникам як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом здійснюється у загальновстановленому порядку відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. При цьому згідно з п.п. «ї» п. 4 зазначеного Порядку до розрахунку середнього заробітку при нарахуванні відпускних за основною посадою не буде включатися зарплата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством). Тобто нарахування відпускних* (компенсації за невикористану відпустку) сумісникам провадиться окремо за основною посадою та окремо за сумісництвом.
* Детальніше про розрахунок «середньої» для відпускних див. газету «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 17, с. 23. — Прим. ред.
