Перш ніж відповісти на зазначене запитання, нагадаємо, що територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі — терцентри) відносять до державних і комунальних установ соціального захисту населення. Заробітна плата працівникам таких закладів виплачується згідно з Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.
У свою чергу, відповідно до постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 01.05.2011 р. № 524 з 01.09.2011 р. окремим категоріям працівників установ соціального захисту населення виплачується надбавка за вислугу років від 10 до 30 % посадового окладу згідно з Порядком виплати надбавки за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 15.06.2011 р. № 239 (далі — Порядок № 239).
Відповідно до п. 2 цього Порядку розміри надбавки у відсотках залежно від стажу роботи для працівників терцентрів складають:
понад 3 роки — 10 %;
понад 10 років — 20 %;
понад 20 років — 30 %.
Перелік посад працівників, які мають право на встановлення надбавки за вислугу років, містить п. 3 Порядку № 239. Надбавка за вислугу років виплачується, зокрема, інструкторам з трудової адаптації, методистам із професійної реабілітації, організаторам культурно-дозвіллєвої діяльності, фахівцям із соціальної роботи (із соціальної допомоги вдома, з фізичної реабілітації), соціальним працівникам.
Нарахування та виплата «вислужної» надбавки провадиться щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом. Установлення надбавки за вислугу років або зміна її розміру проводиться з початку місяця, що настає за місяцем роботи, в якому виникло таке право. Обчислюється така надбавка виходячи з посадового окладу працівника з урахуванням підвищень та без урахування інших надбавок і доплат.
До стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається (п. 4 Порядку № 239):
• час роботи на відповідних посадах у державних та комунальних закладах соціального захисту населення України, СРСР та союзних республік СРСР;
• час роботи у державних та комунальних установах, закладах та організаціях, незалежно від підпорядкування, на посадах, визначених у п. 3 цього Порядку, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних установ соціального захисту населення;
• час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після направлення на підвищення кваліфікації працював на посадах, визначених у п. 3 цього Порядку;
• час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах, визначених у п. 3 цього Порядку;
• час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а у разі коли дитина потребує домашнього догляду, — період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною 6-річного віку, або коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна), — не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Як бачимо, серед періодів, що зараховуються до «надбавочного» стажу, зазначені як конкретні, наприклад, період строкової військової служби, період підвищення кваліфікації, так і час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Зауважимо, що на період відпустки без збереження заробітної плати дія трудового договору з працівником не переривається, тобто за ним зберігається місце роботи (посада), хоча й зарплата не виплачується. Такий факт збереження трудових відносин підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, яка згідно з п. 5 Порядку № 239 є основним документом для визначення стажу роботи для надання надбавки за вислугу років. Тому цілком логічно, що період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР має бути врахований для обчислення стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років (див. лист Мінсоцполітики від 10.03.2016 р. № 247/13/84-16).
З урахуванням зазначеного резюмуємо: період перебування фахівця із соціальної роботи відділення денного перебування терцентру у відпустці без збереження заробітної плати включається до стажу роботи, який дає право на виплату надбавки за вислугу років.
