Державна фіскальна служба України <…> щодо визначення платника екологічного податку повідомляє.
У зверненні порушені такі питання:
1. Якщо установа здійснює тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, то вона не є платником цього різновиду екологічного податку, але лише за наявності договору на видалення та утилізацію відходів із суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо)?
2. Чи потрібно платити екологічний податок за утворення побутових відходів бюджетною установою? Чи потрібно сплачувати екологічний податок, якщо установа після використання люмінесцентних ламп передала їх спеціалізованому підприємству на утилізацію?
3. Чи дійсно екологічний податок за здійснення скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти повинні сплачувати до бюджету первинні водокористувачі, що надають послугу з водовідведення? Хто є платником екологічного податку, що справляється за скиди стічних вод у системи каналізації?
Особливості справляння екологічного податку регламентовано розділом VIII Податкового кодексу України (далі — Кодекс).
Питання 1, 2.
Згідно з п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, у тому числі бюджетні установи, під час провадження діяльності яких на території України здійснюється, зокрема, розміщення відходів (п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).
Разом з тим не є платниками екологічного податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об’єкт утворення відходів.
Таким чином, суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, за умови наявності у них договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, не є платниками екологічного податку.
Питання 3.
Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, у тому числі бюджетні установи, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (п.п. 240.1.2 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).
Право на забір води, скидання стічних вод називається водокористуванням (ст. 1 Водного кодексу України).
Спеціальне водокористування передбачає забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 Водного кодексу України).
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (ст. 49 Водного кодексу України).
Відповідно до чинного законодавства водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води і діють на підставі дозволів на спеціальне водокористування, в яких встановлено, зокрема, ліміт скидання забруднюючих речовин.
Вторинні водокористувачі (абоненти) не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування (ст. 42 Водного кодексу України).
Таким чином первинні водокористувачі на підставі дозволу на спецводокористування здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та можуть надавати вторинним водокористувачам послуги зі скиду стічних вод у свої системи на підставі договорів про водовідведення і є платниками екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти.
Вторинні водокористувачі на підставі договорів про водовідведення здійснюють скиди стічних вод у системи водовідведення первинних водокористувачів та не є платниками екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти.
З огляду на викладене, первинні водокористувачі при калькулюванні вартості послуг за скид стічних вод у свої системи мають враховувати й витрати на сплату ним екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти.
В. о. заступника Голови Є. Бамбізов
Коментар редакції
Тимчасове розміщення відходів та сплата екоподатку: позиція фіскалів не змінилась
В процесі діяльності кожної бюджетної установи утворюються різні відходи: залишки пакувальних матеріалів, продуктів харчування, відпрацьовані автомобільні шини, акумулятори, люмінесцентні лампи, металобрухт, макулатура, уламки битого скла, різне будівельне сміття тощо. Тобто до відходів фактично можна віднести всі відходи, які залишаються від діяльності установ та від чого вони позбавляються (мають намір позбутися) шляхом утилізації або видалення.
Нагадаємо, що до відходів відносять будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукцію), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не підлягають подальшому використанню за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Це визначення, а також основні вимоги до збирання, перевезення, зберігання, утилізації відходів зазначено в Законі України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР (ср. ).
При цьому відходами можуть бути як такі, що утворюються в процесі життедіяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (тобто побутові відходи), так і ті, що становлять небезпеку для навколишнього середовища. Чи необхідно сплачувати екоподаток бюджетній установі, якщо вона здійснює тимчасове зберігання побутових чи небезпечних відходів на свої території?
З огляду на те, що тимчасове зберігання (розміщення) відходів до їх передачі та утилізації не є розміщенням відходів у розумінні п.п. 14.1.223 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), автори листа, що коментується, не вважають бюджетних установ платниками екологічного податку. До речі, у згаданому підпункті ПКУ визначено, що розміщення відходів — це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Як бачимо, позиція фіскалів щодо звільнення установ від сплати екоподатку за тимчасове розміщення (зберігання) відходів залишається незмінною вже протягом декількох років. Разом з тим у листі, що коментується, автори ще раз нагадали про основні вимоги для звільнення від сплати такого податку, а саме:
• бюджетні установи не є платниками екоподатку за розміщення відходів як вторинної сировини на власній території на підставі п. 240.5 ПКУ;
• бюджетні установи, які тимчасово зберігають (розміщують) відходи, укладають договори на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами.
Тобто лише за наявності зазначеного договору, укладеного зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, на установу поширюється звільнення зі сплати екоподатку. При цьому необхідність виконання такої умови стосується не тільки побутових відходів, але й тих, що є небезпечними для навколишнього середовища.
До речі, видатки на оплату послуг з вивезення відходів, їх утилізацію та знешкодження, у тому числі біовідходів, твердих побутових відходів, відходів із вмістом дорогметалів або із вмістом шкідливих речовин, здійснюють за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
Ще одне запитання, на яке відповіли фіскали, стосується екоподатку, який сплачують за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (п.п. 240.1.2 ПКУ). Ця ситуація буде цікава установам — первинним водокористувачам, які надають послуги з водовідведення.
Отже, у такому разі платником екоподатку за скиди забруднюючих речовин буде саме первинний водокористувач, який має дозвіл на спецводокористування. При цьому витрати на сплату екоподатку первинним водокористувачам слід врахувати в калькуляції вартості послуг з водовідведення.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
