Теми статей
Обрати теми

«Дитячі» аліменти: кому, куди і скільки

Жиленко Катерина, експерт з оплати праці та трудового законодавства
Останнім часом тема аліментів у всіх на слуху. Законодавці оголосили справжнє полювання на злісних неплатників цього забезпечення. Причому поняття аліментів найчастіше асоціюють з виплатами на дитину від одного з батьків. Сьогодні ми з вами поговоримо про «дитячі» аліменти, а конкретніше — розглянемо тонкощі утримання та перерахування цієї виплати.

«На кого» платити?

За загальним правилом (ст. 180 СКУ) батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Це правило стосується й виплати аліментів.

Виняток із нього становлять два випадки:

1) повнолітня дитина продовжує навчання і у зв’язку з цим їй потрібна матеріальна допомога. У такому разі батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У разі припинення навчання дитина втрачає право на отримання аліментів (ст. 199 СКУ). Також не може претендувати на аліменти дитина, яка навчається на заочній формі і має можливість самостійно заробляти;

2) повнолітня дитина є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 198 СКУ), за умови, що батьки дитини мають можливість надавати таку допомогу. Як правило, тут йдеться про осіб з інвалідністю. Виплати в цьому випадку стягатимуться протягом усього періоду непрацездатності.

Способи сплати аліментів

Сплачувати аліменти один з батьків, що не проживає з дитиною, може як добровільно, так і примусово.

Добровільна сплата. Найбезболісніший спосіб оформлення сплати аліментів — добровільна сплата. Він передбачений ч. 1 — 3 ст. 187 СКУ. У такому разі один із батьків (який не проживає з дитиною) може подати за місцем своєї роботи заяву про відрахування аліментів на дитину з його зарплати. На підставі такої заяви аліменти перераховують не пізніше за триденний строк із дня, встановленого для виплати зарплати.

Затвердженої форми заяви немає. Тому вона складається в довільній формі. Але при цьому треба обов’язково зазначити таку інформацію:

• П. І. Б., реквізити документа, який підтверджує особу стягувача (паспорт);

• реквізити банківського рахунку, на який треба буде перераховувати кошти;

• розмір відрахувань і строк, протягом якого їх проводять.

УВАГА!

Заяву про добровільну сплату аліментів можна відкликати у будь-який момент.

Така заява є наслідком, а підставою може бути:

• усна домовленість батьків дитини (ч. 2 ст. 181 СКУ);

• нотаріально посвідчений письмовий договір про сплату аліментів на дитину між батьками (ч. 1 ст. 189 СКУ);

• рішення суду (ч. 3 ст. 181 СКУ).

Примусова сплата. Якщо один з батьків, що не проживає з дитиною, відмовляється добровільно сплачувати аліменти, то буде як у прислів’ї: «Не хочеш — змусимо». У такому разі в справу втрутиться нотаріус, суд, виконавча служба.

Підставою для примусового стягнення аліментів є:

постанова виконавця про звернення стягнення на зарплату боржника на підставі відповідного рішення суду;

постанова виконавця про звернення стягнення на зарплату на підставі виконавчого напису нотаріуса на договорі між батьками про виплату аліментів на дитину;

заява від одержувача аліментів + виконавчий лист.

Детальніше про способи сплати аліментів і їх документальне оформлення див. на рис. 1.

img 1

Рис. 1. Способи сплати аліментів та їх документальне оформлення

Розмір аліментів: скільки присуджують і утримують

Питання розміру аліментів слід розглядати з двох боків:

• по-перше, з’ясувати, скільки платник аліментів повинен сплачувати на користь їх одержувача;

• по-друге, визначитися, яку суму аліментів повинен (може) утримати роботодавець із зарплати платника.

При цьому існує низка обмежень як з одного, так і з іншого боку. Розпочнемо із законодавчо встановленого розміру аліментів.

Відразу зауважимо: коли сплата аліментів — справа добровільна, то законодавчі обмеження не застосовуються. Платник аліментів віддає дитині обумовлену батьками суму.

Якщо ж до справи долучається суд, то він може присуджувати аліменти в частці від доходу платника аліментів або в твердій сумі — за вибором того з батьків (чи іншого законного представника), з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СКУ). Згідно з ч. 5 ст. 183 СКУ розмір аліментів у частці від доходу залежно від кількості дітей складає: на 1 дитину — 1/4, на 2 дітей — 1/3, на 3 та більше дітей — 1/2, але не більше 10 прожитмінімумів на дитину відповідного віку.

При цьому існує низка гарантій для дитини. Так, згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тому встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину. Він не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд одночасно з твердою сумою або часткою доходу платника може додати уточнення «але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».

Також із 28.08.2018 р. Закон № 2475 увів поняття мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину. Він дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Ця величина є орієнтиром для суду в разі, коли заробіток платника аліментів дозволяє присудити більше мінімального гарантованого розміру.

УВАГА!

Обидва ці обмеження застосовуються у разі примусової сплати аліментів. Вони не стосуються добровільної сплати за усною домовленістю між батьками.

А ось у разі укладення і нотаріального посвідчення договору про сплату аліментів на дитину «мінімальне гарантоване» обмеження враховувати доведеться. Річ у тому, що норма ч. 1 ст. 198 СКУ свідчить, що такий договір не може порушувати права дитини, встановлені СКУ. А мінімальний гарантований розмір аліментів, установлений ч. 2 ст. 182 СКУ у розмірі 50 % прожитмінімуму, саме і є таким правом.

Розміри обмежень наведемо в таблиці.

Вік дитини

Мінімальний рекомендований розмір, грн. (прожитмінімум)

Мінімальний гарантований розмір, грн. (50 % прожитмінімуму)

01.07.2018 р. — 30.11.2018 р.

01.12.2018 р. — 31.12.2018 р.

01.07.2018 р. — 30.11.2018 р.

01.12.2018 р. — 31.12.2018 р.

До 6 років

1559,00

1626,00

779,50

813,00

Від 6 до 18 років

1944,00

2027,00

972,00

1013,50

Від 18 до 23 років

1841,00

1921,00

920,50

960,50

Тепер «зайдемо з іншого боку». Зазначені обмеження, безумовно, зацікавлять роботодавця. Пам’ятайте, що головним орієнтиром є рішення суду, судовий наказ, виконавчий лист або постанова виконавця. Розмір аліментів, зазначений в таких документах, треба утримувати із зарплати працівника — платника аліментів.

ВАЖЛИВО!

Якщо рішення суду містить уточнення «але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», а присуджена частка доходу або тверда сума аліментів менше зазначеної суми, то треба утримувати суму гарантованого мінімуму (див. таблицю).

Одночасно слід пам’ятати про обмеження відрахувань із зарплати. Згідно зі ст. 128 КЗпП і ч. 3 ст. 70 Закону № 1404 загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, у тому числі у разі відрахування за декількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із зарплати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У такому разі граничний розмір утримань із зарплати складає 70 %.

УВАГА!

Утримувати аліменти треба із суми зарплати, що залишилася після утримання з неї податків і зборів, тобто ПДФО і ВЗ (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404).

Якщо сума зарплати не дотягує до необхідного розміру утримуваних аліментів, то в працівника утворюється заборгованість зі сплати аліментів. Таку заборгованість стягують до повного її погашення, незалежно від віку дитини. Відзначимо, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчими листами за минулий час у межах 10-річного строку, який передував пред’явленню виконавчого листа до виконання.

З яких доходів утримувати?

Види доходів, з яких можна і не можна стягувати аліменти, прописані в Переліку № 146. І в цьому питанні практично усе прозоро. Зокрема, аліменти утримуються із зарплати за основним місцем роботи і сумісництвом (за його наявності), усіх видів доплат і надбавок, матдопомоги на оздоровлення. Водночас не утримуються з вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку.

Але є і спірний момент — допомога з тимчасової непрацездатності. Мається на увазі саме сума, отримана від ФСС. Відзначимо, що оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок установи сумнівів не викликає: з неї аліменти утримуються однозначно. При цьому згідно з пп. 10 і 11 Переліку № 146 аліменти утримуються з допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Водночас абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону № 1105 передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на стягнення за виконавчими та іншими документах, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону*.

* Детальніше про утримання аліментів із лікарняних читайте в журналі «Оплата праці», 2018, № 9, с. 28.

Розглянемо приклад.

Приклад. За рішенням суду працівник повинен сплачувати аліменти на утримання 1 дитини у віці 5 років у частці від доходу, що дорівнює 1/4 частини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому майже увесь жовтень 2018 року працівник хворів. Його «чиста» зарплата (після утримання ПДФО і ВЗ) за відпрацьований час у жовтні, а також сума оплати перших 5 днів хвороби за рахунок роботодавця склала 949,68 грн. Лікарняні від ФСС в сумі 1879,29 грн. будуть виплачені в листопаді.

Сума аліментів, розрахована в частці від заробітку, за жовтень складає 237,42 грн. (949,68 : 4). При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину 5 років дорівнює 779,50 грн. (1559,00 х 50 %). У цьому випадку утримати із зарплати працівника необхідно більшу з величин — 779,50 грн.

Одночасно враховуємо максимальну суму відрахувань із зарплати. Вона складає 664,78 грн. (949,68 х 70 %).

Сума недоутриманих у жовтні аліментів склала 114,72 грн. (779,50 - 664,78). Її слід утримати в листопаді. А до того часу ця сума утворює заборгованість зі сплати аліментів. Причину боргу і його суму слід зазначити у Звіті про здійснені відрахування і виплати, складеному за формою згідно з додатком 9 до Інструкції № 512.

У листопаді треба буде утримати залишок аліментів за жовтень і повну суму за листопад, але з урахуванням максимальної суми відрахувань із зарплати (70 %). При цьому лікарняні від ФСС, які надійдуть у листопаді, чіпати не можна (абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону № 1105).

Припустимо, «чиста» сума зарплати за листопад склала 3597,84 грн.

Сума аліментів за листопад 2018 року в призначеній судом частці від заробітку складає 899,46 грн. (3597,84 : 4). Ця сума більше мінімального гарантованого розміру аліментів (779,50 грн.), отже, утримати треба розраховані 899,46 грн. При цьому не забуваємо про заборгованість, що утворилася, за жовтень 2018 року в розмірі 114,72 грн. З її урахуванням загальна сума аліментів за листопад складе 1014,18 грн. (899,46 + 114,72). Це сума не перевищує межу відрахувань із зарплати, яка складає 2518,49 грн. (3597,84 х 70 %). Тому в листопаді треба буде утримати аліменти в розмірі 1014,18 грн.

На рис. 2 ми навели алгоритм, який допоможе утримати аліменти в правильній сумі.

img 2

Рис. 2. Алгоритм розрахунку суми утримання аліментів

Куди перераховувати аліменти?

З 28.08.2018 р. процедура перерахування аліментів змінилася. Але стосуються ці зміни тільки примусового стягнення аліментів за виконавчими документами через державного або приватного виконавця.

Так, завдяки Закону № 2475 з 28.08.2018 р. кошти, утримані з доходів працівників за виконавчими листами (у тому числі й аліменти), треба перераховувати на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або на рахунок приватного виконавця (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404). Тож із зазначеної дати аліменти треба виплачувати не безпосередньо одержувачу, а на рахунок виконавця. Не пізніше наступного робочого дня виконавці зобов’язані перерахувати отримані кошти стягувачу-фізособі на рахунок у банку або іншій фінустанові, який зазначений у заяві про примусове виконання рішення (заяві про зміну реквізитів рахунку) (ч. 2 ст. 47 Закону № 1404).

Тут є один нюанс. За загальним правилом нормативно-правові документи не мають зворотної сили (ч. 1 ст. 58 Конституції України). І Закон № 2475 нічого не говорить про застосування нових норм до виконавчих документів, виданих до набуття чинності ним. А це означає, що, маючи на руках «старі» виконавчі документи (видані до 28.08.2018 р.), перераховувати аліменти треба адресатові, зазначеному в них. Для перестрахування можна звернутися до виконавчої служби (до приватного виконавця), що видала такі документи, та уточнити в них, куди ж все-таки перераховувати аліменти.

При цьому якщо йдеться про добровільну сплату аліментів за заявою працівника-платника або за схемою «виконавчий лист + заява одержувача», то сплачувати треба за старими правилами — на рахунок фізичної особи одержувача аліментів. Нагадаємо, що перераховувати аліменти на зазначені рахунки або відправляти їх поштовим переказом в такому випадку треба протягом 3 днів із дня, встановленого для виплати зарплати (ч. 2 ст. 187 СКУ).

Оподаткування

Аліменти не підлягають обкладенню ПДФО і ВЗ згідно з п.п. 165.1.14 ПКУ. Виняток становлять аліменти, отримані від нерезидента. Також аліменти не є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому дохід працівника — платника аліментів відображають у формі № 1ДФ без вирахування сум аліментів, з ознакою доходу «101». Аліменти відображають із зазначенням номера реєстраційної облікової картки платника податку — одержувача таких аліментів з ознакою доходу «140». Також їх показують у загальній сумі нарахованого і виплаченого доходу за рядком для ВЗ.

УВАГА!

Аліменти, що перераховуються не їх безпосередньому одержувачу, а держвиконавцю, треба відображати у Звіті за формою № 1ДФ у загальному порядку.

На це податківці звернули увагу в консультації з категорії 103.25 ЗІР ДФСУ (ср. ).

«Аліментний» звіт

За кожною постановою про стягнення роботодавець після закінчення строку відповідних виплат або в разі звільнення працівника подає окремий Звіт про здійснені відрахування і виплати. Його форма затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5 (додаток 9 до Інструкції № 512).

Причому вже знайомий нам із вами Закон № 2475 вніс поправку в порядок подання «аліментного» звіту. Так, з 28.08.2018 р. цей звіт треба подавати щомісячно (раніше — щокварталу) після закінчення строку відповідних виплат або в разі звільнення працівника.

При цьому чітких строків подання цього документа не встановлено. Тому радимо подавати звіт якнайшвидше після виплати зарплати і перерахування аліментів за відповідний місяць, наприклад, провівши усі виплати за вересень, звіт подайте в першій половині жовтня і так далі за кожен місяць.

ВАЖЛИВО!

При добровільній сплаті аліментів звітувати до виконавчої служби/приватному виконавцеві не треба.

За неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника відповідальній особі роботодавця загрожує штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.) (ст. 18813 КпАП).

Нормативні документи та скорочення

КЗпПКодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПКУПодатковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

СКУСімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.

Закон № 1105Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Закон № 1404Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

Закон № 2475Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 р. № 2475-VIII.

Інструкція № 512Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5.

Перелік № 146Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою КМУ від 26.02.93 р. № 146.

ФСС — Фонд соціального страхування.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

ВЗ — військовий збір.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі