Відразу звернемо вашу увагу на важливий момент. Деякі роботодавці віддають перевагу варіанту переведення з основного місця роботи на сумісництво без припинення трудових відносин. Але ми все ж рекомендуємо при зміні статусу роботи використовувати варіант «звільнення-прийняття».
Поняття переведення на іншу роботу регламентоване ст. 32 КЗпП і допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених ст. 33 КЗпП, та в інших випадках, передбачених законом. При цьому, як зазначає Верховний Суд України, «переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором» (див. п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).
Якщо ж працівник залишається працювати на тій самій посаді в межах однієї установи, організації, то переведення у розумінні ст. 32 КЗпП не можна застосовувати.
Мінсоцполітики у листі від 28.09.2011 р. № 697/ 18/155-11 наголошує, що трудові договори за основним місцем та за сумісництвом юридично ніяк між собою не пов’язані.
Тому ми рекомендуємо для зміни статусу в цій ситуації звільнити працівника з основного місця роботи, а потім прийняти за сумісництвом — за окремим трудовим договором. Таку позицію розділяють і фахівці Мінсоцполітики в листах від 22.06.2012 р. № 93/06/187-12, від 14.06.2016 р. № 121/06/187-16, від 18.10.2017 р. № 446/0/22-17/ 134. І хоча фахівці «працезарплатного» відомства у своїх роз’ясненнях зазвичай приділяють увагу зворотному процесу (переходу із сумісництва на основне місце роботи), однак їх підхід актуальний і для випадку «основний працівник → сумісник».
При цьому у трудовій книжці робиться запис про звільнення з основного місця роботи. А от запис про прийняття на посаду за сумісництвом робиться за бажанням працівника. Адже на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58).
Також у п. 2.14 цієї Інструкції зазначено: запис про роботу за сумісництвом за бажанням працівника вносить до його трудової книжки окремим рядком основний роботодавець.
А тепер повернемось до запитання. Воно стосується компенсації за невикористану відпустку.
Як ми з’ясували, трудовий договір за основним місцем роботи припиняється. Отже з працівником в день звільнення слід провести остаточний розрахунок (ст. 116 КЗпП). У тому числі йому необхідно виплатити компенсацію за невикористану відпустку. При цьому компенсації підлягають невикористані дні:
• щорічної основної та додаткових відпусток;
• додаткової відпустки на дітей (ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР).