Продаж металобрухту фізособі: чи законно

Обладнання, техніка, транспортні засоби рано чи пізно виходять з ладу. І більшість із них містять у своєму складі металеві деталі та вузли. А ще після ремонту залишаються різноманітні металеві запчастини, будівельні конструкції тощо. Тож у кожної бюджетної установи періодично виникає потреба у здаванні металобрухту. Звісно, у маленьких містечках та селищах не великий вибір спеціалізованих підприємств та приймальних пунктів. А в селах їх годі шукати. Але майже скрізь є ті, хто скуповує брухт різних металів буквально за рогом та ще й за непогану ціну. Здебільшого це звичайні фізичні особи, які взагалі ніяк не оформляють свою діяльність. От і постає запитання: чи варто спокушатися на гарну ціну та територіальну доступність? Чи краще остерігатися таких покупців?

Щоб відповісти на ці запитання, насамперед слід звернутися до нормативного документа, який безпосередньо регулює правовідносини щодо здійснення операцій з металобрухтом. Таким документом є Закон України «Про металобрухт» від 05.05.99 р. № 619-XIV (далі — Закон № 619). І головне правило здійснення таких операцій закріплено у ч. 1 ст. 4 цього Закону.

Давайте поглянемо, що це за такі особливі підприємства, які мають виключне право на провадження діяльності із заготівлі та переробки брухту чорних і кольорових металів.

Так, спеціалізованими підприємствами згідно з абз. 12 ст. 1 Закону № 619 є суб’єкти господарювання всіх форм власності, які здійснюють операції з металобрухтом і мають у власності (закріплене на праві господарського відання) вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання. Окрім того, такі суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку відповідно до чинного законодавства.

Натомість до спеціалізованих металургійних переробних підприємств встановлено більш жорсткі вимоги. На відміну від попередніх, ці підприємства повинні мати у своїй власності виробниче обладнання для забезпечення технології металургійної переробки металобрухту, пов’язаної зі зміною структури металу та його хімічного складу. Але ключову роль відіграє вимога щодо проходження таким підприємством атестації відповідно до Порядку атестації спеціалізованого підприємства, затвердженого наказом Держпромполітики від 08.02.2001 р. № 53. Підприємства атестуються на підставі довідки про відповідність спеціалізованого підприємства вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами. Обстеження підприємства та підготовку довідки здійснюють визначені Порядком державні підприємства (п. 3 згаданого Порядку).

До речі, отримувати ліцензію на здійснення операцій з металобрухтом не потрібно. Ліцензування цього виду діяльності було скасовано ще у червні 2015 року.

Також звернемо увагу на приймальні пункти. Це виробничі підрозділи спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, на базі якого проводяться операції із заготівлі та переробки металобрухту. Кожний такий пункт повинен мати вагове, брухтопереробне, вантажопідйомне обладнання, а також відповідну ділянку з твердим покриттям (абз. 18 ст. 1 Закону № 619).

Вочевидь, фізична особа не має жодного відношення ані до спеціалізованих підприємств, ані до приймальних пунктів. Уже на цьому можна поставити крапку. Але неможливо не згадати прямі застереження щодо здійснення операцій з металобрухтом фізособами. Так, фізичним особам заборонено займатися збиранням, заготівлею, переробкою та реалізацією промислового металобрухту*. На це чітко вказує ч. 10 ст. 4 Закону № 619. Та й це ще не все.

* Промисловим металобрухтом вважаються непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів (абз. 16 ст. 1 Закону № 619).

Тоді як до побутового металобрухту відносять непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність (абз. 15 ст. 1 Закону № 619).

Здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами згідно з ч. 1 ст. 213 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ кваліфікується як кримінальне правопорушення. Причому норми кримінального законодавства є абсолютно безкомпромісними. Вид металобрухту (промисловий чи побутовий) у цьому випадку жодного значення не має.

Отже, з фізичними особами все зрозуміло. Хоча законодавство і не містить прямої заборони здійснення операцій купівлі-продажу між бюджетними установами та фізичними особами, продавати металобрухт фізособі точно не варто. Такі операції є незаконними.

А як щодо фізосіб-підприємців? Теоретично такий варіант можливий. Однак не слід забувати про вимоги до суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом. Вони прописані у розд. ІІ Закону № 619. Йдеться про наявність у таких суб’єктів господарювання кваліфікованих спеціалістів, відповідного устаткування і засобів екологічної безпеки. Крім того, вони повинні забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою (ч. 2 ст. 5 Закону № 619). Та що важливіше — це порядок документального оформлення операцій з брухтом. Зокрема, суб’єкт господарювання, який реалізує металобрухт, має засвідчити його відповідність встановленим стандартам, нормам і правилам. Причому оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов’язковим. Власник металобрухту повинен зберігати ці документи щонайменше протягом одного року. Цього вимагає ч. 12 ст. 4 Закону № 619.

З огляду на відсутність технічних можливостей та кваліфікованого персоналу, бюджетні установи фактично не в змозі засвідчити відповідність металобрухту стандартам і нормам. На практиці таку інформацію визначають за результатами випробувань спеціалізовані підприємства або приймальні пункти. Показники якості металобрухту, його фізичні властивості, міра засміченості, хімічний склад тощо як правило зазначають безпосередньо в акті приймання металобрухту. Тож варто заздалегідь дізнатися в обраного вами покупця з приводу можливості визначення ним необхідних якісних показників. Інакше цей клопіт ляже на ваші плечі.

Також слід пам’ятати про відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом. Особи, винні у таких правопорушеннях, можуть притягатися до адміністративної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності (ст. 16 Закону № 619). І стосується ця норма не лише осіб, які займаються переробкою брухту, але й тих, хто здійснює його заготівлю (збирає, купує, зберігає та реалізує).

Безумовно, вину будь-кого у будь-якому правопорушенні ще потрібно довести. Та береженого і бог береже. Тому краще перестрахуватися і підшукати надійного покупця металобрухту — приймальний пункт чи спеціалізоване підприємство. І хоча такі підприємства є далеко не в кожному населеному пункті, але досить часто вони пропонують послугу самовивозу брухту. Разом з тим такі підприємства, зазвичай, встановлюють мінімально допустиму кількість брухту для приймання. Тобто доведеться деякий час накопичувати і зберігати металобрухт в установі. У цьому випадку ми рекомендуємо обліковувати металобрухт до моменту його реалізації на позабалансовому субрахунку 041 «Непередбачені активи розпорядників бюджетних коштів». Але напевно у вас виникло запитання: за якою вартістю обліковувати такий брухт? Відповідь проста: за тією, яку встановить комісія установи. А от оцінку металобрухту слід проводити виходячи з поточних цін на відповідний вид брухту в конкретному регіоні.

Тепер що стосується розміщення оголошення з продажу металобрухту на сайті www.prozorro.sale, тобто з використанням електронної торгової системи ProZorro.Продажі.

Відразу ж зазначимо: використовувати цю систему для продажу майна (у тому числі й металобрухту) чи ні — вирішувати тільки вам. Це справа добровільна.

Більше того, ProZorro.Продажі на сьогодні є лише пілотним проектом. Загальні умови його впровадження визначено Порядком реалізації пілотного проекту щодо організації електронних торгів (аукціонів) з використанням електронної торгової системи ProZorro.Продажі, затвердженим постановою КМУ від 06.09.2017 р. № 717 (ср. ). При цьому замовники самостійно приймають рішення щодо участі у цьому пілотному проекті. Про це чітко і конкретно сказано у п.п. 2 п. 3 постанови КМУ «Про реалізацію пілотного проекту щодо організації електронних торгів (аукціонів) з використанням електронної торгової системи ProZorro.Продажі» від 06.09.2017 р. № 717. Отже, змусити вас застосовувати цю електронну систему ніхто не вправі. Водночас, якщо ваша установа утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, не зайвим буде поцікавитися порядком реалізації комунального майна, закріпленим на місцевому рівні. Подекуди місцеві документи можуть містити вказівки щодо бажаного здійснення таких операцій саме через систему ProZorro.Продажі.

Більш докладно про цю електронну торгову систему читайте у статті «ProZorro.Продажі: будьмо знайомі» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 43).

Також нагадаємо, що з декількома варіантами обліку метолобрухту ми знайомили вас у статті «Продаж металобрухту: як показати в обліку». Тож, аби згадати усі нюанси цієї операції, варто лише зазирнути до журналу «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 36.