Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон № 889) передбачено, що з метою перевірки відповідності держслужбовця займаній посаді може встановлюватися випробувальний термін. Про це зазначається у відповідному розпорядчому документі із зазначенням строку випробування.
Випробування при призначенні на посаду держслужби встановлюється строком до 6 місяців. При призначенні особи на посаду держслужби вперше встановлення випробування є обов’язковим. У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади держслужби.
Якщо держслужбовець у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на ту кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов’язки.
Ранги держслужбовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду держслужби, а в разі встановлення випробування — після закінчення його строку. Держслужбовцю, який вперше призначається на посаду держслужби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.
Питання термінів початку або закінчення конкретної дії чи процесу, події Законом № 889 не врегульовано.
Відповідно до ст. 5 Закону № 889 правове регулювання держслужби здійснюється Конституцією, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, постановами ВРУ, указами Президента, актами КМУ та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері держслужби.
Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом № 889, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на держслужбовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
На підставі цих норм звернемося до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Стаття 2411 КЗпП говорить нам, що «строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідній день тижня».
Однак це не дає ясної картини щодо термінів, які закінчуються у вихідні або святкові дні. Науково-практичний коментар до КЗпП говорить про те, що за загальним правилом у таких випадках використовується норма ч. 5 ст. 2411 КЗпП: «Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день». Таку ж норму містить і ст. 245 ЦКУ.
Тож з урахуванням цих норм, з нашої точки зору, ранг присвоїти потрібно з понеділка.
