Наразі питання щодо проведення закупівель для виконання ремонтних робіт цікавлять багатьох бухгалтерів. Адже саме на літній період у багатьох установах заплановано виконання різноманітних ремонтних робіт та облаштування прилеглої території.
Зазвичай установи на початку року намагаються визначити річну потребу в закупівлі того чи іншого товару, роботи чи послуги та сформувати очікувану вартість предметів закупівель. Не виключено, що протягом року така вартість може змінитися.
Та й не дивно, адже зазначена очікувана вартість після затвердження кошторисів (бюджетів) та внесення змін до цих документів у подальшому може коригуватися.
Зазначимо, що в цій ситуації маємо справу з вільним залишком бюджетних коштів. Що це за кошти?
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ) перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів. Такі кошти використовують на здійснення витрат бюджету згідно із законом про держбюджет та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет).
Питання розподілу коштів вільного залишку врегульовано ч. 7 ст. 78 БКУ. Так, зміни вносять на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету.
Такі зміни передбачають:
• розподіл понадпланових надходжень у разі перевиконання по доходах загального фонду більше ніж на 5 %;
• зменшення планових показників по доходах у разі недоотримання доходів більше ніж на 15 % до призначень;
• розподіл вільного залишку коштів за загальним фондом та залишку коштів за спеціальним фондом бюджету.
Тобто кошти вільного залишку є різновидом додаткових коштів бюджету, які спрямовують на здійснення витрат бюджету згідно із змінами до рішення про місцевий бюджет, які ухвалені відповідною місцевою радою (ч. 7 ст. 78 БКУ).
Тепер розглянемо, як такі кошти трактує закупівельне законодавство.
Як зазначено в абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII (далі — Закон № 922), цей Закон застосовується до замовників (до яких належать і бюджетні установи) за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тис. грн., а робіт — 1,5 млн грн.
Нагадаємо, що предмет закупівлі — це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Предмет закупівлі замовник визначає у порядку, встановленому Уповноваженим органом (п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 922).
При цьому основним документом з цього питання є Порядок визначення предмета закупівлі, затверджений наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 р. № 454.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розд. І цього Порядку замовник визначає предмет закупівлі товарів і послуг згідно з пп. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону № 922 та на основі Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 р. № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.
Додамо, що товарами є продукція, об’єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов’язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів (п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону № 922).
Водночас згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 922 замовники здійснюють закупівлі відповідно до річного плану. У свою чергу, тендерний комітет або уповноважена особа (особи) замовника планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель (додаток до річного плану), здійснює вибір процедури закупівлі та проводить такі процедури закупівель.
При цьому майте на увазі: відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону № 922 замовник не має права поділяти предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону. Таким чином, якщо замовник на початку року на момент планування першої закупівлі (тротуарної плитки та бордюру) на суму 135 тис. грн. об’єктивно не мiг передбачити потребу в закупівлі за цим же предметом ще на суму 70 тис. грн., то друга закупівля буде вважатися новим предметом закупівлі.
У такому разі замовник приймає рiшення про застосування Закону № 922 виходячи з очікуваної вартості предмета другої закупівлі, а саме 70 тис. грн. А оскільки ця сума не перевищує вартісний порiг — 200 тис. грн., то замовник має право провести допорогову закупівлю через Prozorro.
До речі, позиція Мінекономрозвитку щодо здійснення закупівель, які замовник об’єктивно не міг передбачити на початку року або на момент здійснення первинної закупівлі, цілком збігається з нашими висновками. На такі ситуації Мінекономрозвитку звертало увагу в листі від 14.09.2016 р. № 3302-06/29640-06.
При цьому не забудьте: таку нову закупівлю необхідно передбачити в додатку до річного плану закупівель та оприлюднити зміни до додатку через електронну систему Prozorro. Такі вимоги передбачені ч. 1 ст. 4 Закону № 922.
Нагадаємо, що строк для оприлюднення таких змін становить 5 календарних днів з дня затвердження змін. Крім того, при укладенні «прямого» договору не забудьте оприлюднити звіт про укладені договори (ч. 1 ст. 10 Закону № 922). Строк оприлюднення такого звіту — 1 календарний день з дня укладення договору.
