Щорічну основну відпустку надають за відпрацьований робочий рік. Але це не означає, що піти в неї працівник зможе тільки після закінчення робочого року, за який надається така відпустка.
За загальним правилом у перший рік роботи право на щорічну відпустку повної тривалості виникає в працівника після закінчення 6 місяців безперервної роботи.
ВАЖЛИВО!
Якщо працівникові надають щорічну відпустку до закінчення шестимісячного строку, то тривалість відпустки визначають пропорційно відпрацьованому ним часу в цього роботодавця.
Виняток з наведеного правила — особи, перелічені в ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Їм гарантовано право на відпустку повної тривалості незалежно від стажу роботи в цього роботодавця
Перелічимо цих щасливчиків:
• жінки перед/після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, жінки, у яких двоє або більше дітей віком до 15 років або дитина з інвалідністю;
• працівники віком до вісімнадцяти років і працівники з інвалідністю;
• чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• працівники, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
• сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
• працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
• працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
• інші працівники у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Ці категорії працівників можуть узяти повну щорічну відпустку хоч наступного дня після укладення трудового договору.
До речі, є ще одна «пільгова» категорія працівників. Це працівники, чиї діти віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості. Таким батькам, за їх бажанням, також до закінчення 6 календарних місяців роботи на цьому підприємстві роботодавець надає щорічну відпустку (або її частину тривалістю не менше 12 календарних днів) для супроводу дитини до місця розміщення навчального закладу і назад.
Але повернемося до звичайного працівника.
Якщо такий працівник хоче піти в щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку роботи, а роботодавець не проти, то нехай бажання працівника збудеться!
За другий і наступні роки роботи відпустка повної тривалості може бути надана працівникові в будь-який час відповідного року, погоджений з роботодавцем. Причому роботодавець повинен надати працівникові щорічну відпустку з таким розрахунком, щоб останній її використав, зазвичай, до закінчення робочого року (ч. 4 ст. 10 Закону про відпустки).
Проте у цій ситуації роботодавцю не слід забувати про застереження, встановлене п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП та ст. 22 Закону про відпустки. Зазначеними нормами передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (детальніше див. у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 20, с. 29).
