Дійсно, не завжди бюджетна установа має можливість запланувати в кошторисі видатки на придбання транспортних засобів, обладнання, які вкрай необхідно придбати для виконання своїх функції та повноважень. Як діяти в такій ситуації? Чекати наступного року та сподіватися, що буде затверджено більший розмір кошторисних призначень?
Як не дивно, але певна частина установ саме так і робить. А чи завжди варто чекати наступного року та розраховувати на додаткові бюджетні асигнування? Чи існує який-небудь вихід з цієї ситуації? Так. Хоча вирішення цієї проблеми є досить незвичним для бюджетних установ.
У таких випадках установа може отримати необхідне обладнання у користування та оплачувати його вартість частинами протягом декількох років. Мова йде про придбання активів на умовах фінансового лізингу. Яка особливість договору фінансового лізингу? По своїй суті такий договір дуже близький до орендних операцій. Тому в законодавчих актах фінансовий лізинг називають також фінансовою орендою, а інколи й просто лізингом. Чим же такі відносини відрізняються від звичайної операційної оренди? На якому законодавчому підґрунті базуються такі відносини? Як такі операції бюджетним установам відображати в бухгалтерському обліку? Про все це ми розповімо у цьому матеріалі.
Бюджетна установа & фінансовий лізинг — чи є щось спільне?
Безумовно, це ключове запитання, яке цікавить нашого читача. Тому розгляд фінансового лізингу розпочнемо саме з нього.
З цього приводу слід нагадати, що бюджетні установи не мають права здійснювати запозичення в будь-якій формі. Про це зазначено в п. 4 ст. 16 БКУ та п. 48 Порядку № 228. Тож давайте з’ясуємо, як бюджетне законодавство, а саме БКУ, трактує таке поняття, як «запозичення».
| державне запозичення (п. 19 ст. 2 БКУ) | операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету |
| місцеве запозичення (п. 33 ст. 2 БКУ) | операції з отримання до бюджету АР Крим, обласного чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету АР Крим, обласного чи міського бюджету |
Отже, БКУ визначає запозичення як операції, пов’язані саме з отриманням до бюджету коштів на умовах повернення, платності та строковості, основною метою яких є фінансування державного чи місцевого бюджетів. Тобто мова йде про отримання (залучення) коштів до державного та місцевого бюджетів на чітко визначених умовах, а не витрачання бюджетних коштів з певною метою.
Отже, чи можливо запозичення розглядати як різновид фінансового лізингу? Для цього необхідно знати, на чому базуються лізингові відносини та які правові основи договору фінансового лізингу. Розібратися з лізинговими операціями нам допоможуть такі законодавчі акти.
Зокрема, загальні положення лізингових договорів регулюють ст. 806 ЦКУ і ст. 292 ГКУ. Крім того, існує спеціальний законодавчий документ, що визначає правові засади фінансового лізингу, — Закон № 723.
Поглянемо, як у цих документах трактується поняття фінансового лізингу.
| ЦКУ | ГКУ | |
| Стаття 806. Договір лізингу За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом | Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо | Стаття 1. Визначення фінансового лізингу Фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) |
З огляду на це, бачимо, що лізинг насамперед є угодою, за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу право користування активом за плату та на певний період часу. Тож фінансовий лізинг по своїй суті ніяк не можна вважати запозиченням. Це поняття ближче до орендних відносин, ніж до запозичення. До речі, визначення фінансового лізингу (оренди) для цілей бухгалтерського обліку також наведено в НП(С)БО 126. Але це питання ми розглянемо далі.
Таким чином, укладання лізингових угод бюджетними установами не є порушенням чинного законодавства, зокрема БКУ.
Тепер варто ближче знайомитися із договором фінансового лізингу. Адже, прийнявши рішення про придбання транспортного засобу чи обладнання на умовах договору фінансового лізингу, необхідно знати ключові моменти такого договору. Тому, аби не потрапити в халепу та підготувати такий договір фінансового лізингу, що й жоден комар носа не підточить, розглянемо характерні ознаки такого договору.
Фінансовий лізинг: знайомимося ближче
Які характерні ознаки фінансового лізингу? Для відповіді на це запитання звернемося до Закону № 723:
1) насамперед визначимо, хто може бути учасниками договору фінансового лізингу та кого з учасників буде представляти бюджетна установа.
Як передбачено ст. 4 Закону № 723, суб’єктами фінансового лізингу можуть бути:
• лізингодавець;
• лізингоодержувач;
• продавець (постачальник);
• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
При цьому лізингодавцем вважають юридичну особу, яка передає право володіння та користування предметом фінансового лізингу лізингоодержувачу. Тобто Закон № 723 обмежує коло осіб, які мають право надавати послуги фінансового лізингу, тільки юридичними особами.
Зверніть увагу: передача майна у фінансову оренду (лізинг) є фінансовою послугою, що підпадає під дію Закону № 2664. У загальному випадку фінпослуги можуть надавати тільки фінансові установи (ч. 1 ст. 5 Закону № 2664). Чи означає це, що юридична особа, яка не має такого статусу, не має права передавати майно у фінансову оренду (лізинг)? Давайте розберемося.
Як зазначено в ч. 4 ст. 5 Закону № 2664, юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, можуть надавати окремі фінансові послуги на підставі нормативно-правових актів, затверджених відповідними держорганами. Таким «дозвільним» нормативно-правовим актом для фінансового лізингу є Положення № 21. Також юридична особа, що надає такі фінансові послуги, зобов’язана дотримуватися певних вимог. Зокрема, згідно з п. 2.1 Положення № 21 юридична особа має право надавати послугу фінансового лізингу, якщо її статутними документами передбачено здійснення такої діяльності та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг.
З огляду на зазначені вимоги, для бюджетних установ надання фінансових послуг — непритаманна діяльність, а тому здійснювати функції потенційного лізингодавця навряд чи їм доведеться.
Інша річ — статус лізингоодержувача. Згідно зі ст. 4 Закону № 723 лізингоодержувачем може бути будь-яка юридична або фізична особа, тобто як підприємство, підприємець, фізична особа, неприбуткова організація тощо. Тому бюджетна установа як сторона договору фінансового лізингу буде діяти саме як лізингоодержувач;
2) як зазначено в ч. 2 ст. 1 Закону № 723, фінансовий лізинг передбачає придбання лізингодавцем конкретного майна (речі) відповідно до інтересів замовника (лізингоодержувача). Отже, лізингодавець у межах виконання лізингового договору повинен укласти договір поставки з постачальником об’єкта фінлізингу. Тому частіше за все при здійсненні операції фінансового лізингу у ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач.
Водночас законодавство не встановлює обмеженого переліку продавців (постачальників), у яких лізингодавець може придбати майно, що підлягає передачі у фінансовий лізинг. Тому на практиці операції фінансового лізингу здійснюються за участю тільки двох сторін: лізингоодержувача та лізингодавця;
3) також для фінансового лізингу характерна така ознака: придбане майно (річ) на весь строк лізингу передається зацікавленій особі у володіння та користування. Це означає, що бюджетна установа як лізингоотримувач протягом дії договору лізигу не є власником отриманого майна. У такому разі право розпорядження майном залишається в лізингодавця. Для того щоб таке право закріпити за лізингоодержувачем (бюджетною установою), необхідно визначити цей момент у договорі фінансового лізингу та здійснити певні дії. Тобто автоматично перехід права власності на майно до лізингоотримувача не відбувається;
4) договір фінансового лізингу є платним, бо завжди передбачає сплату лізингових платежів на користь власника майна;
5) договір фінансового лізингу не може бути укладено на строк менше одного року. Такий висновок випливає з визначення, наведеного в ч. 2 ст. 1 Закону № 723;
6) договір фінансового лізингу має бути укладено в письмовій формі (ч. 1 ст. 6 Закону № 723).
А чи потрібно його посвідчувати нотаріально?
Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦКУ до договору фінансового лізингу застосовують загальні положення про найм (оренду). При цьому в окремих випадках договори оренди мають бути нотаріально посвідчені.
Зокрема, обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори оренди:
• будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше (ч. 2 ст. 793 ЦКУ);
• транспортного засобу, якщо однією зі сторін правочину є фізична особа (ч. 2 ст. 799 ЦКУ);
• житла з викупом (ч. 2 ст. 811 ЦКУ).
У зв’язку з цим при укладенні договору фінансового лізингу в перелічених випадках рекомендуємо посвідчити його нотаріально. У майбутньому це вбереже вас від визнання договору нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦКУ).
Договір фінансового лізингу: з’ясовуємо істотні умови
За правилами ЦКУ і ГКУ договір вважається укладеним тільки в тому випадку, якщо сторони в належній формі досягли згоди за всіма його істотними умовами (ч. 1 ст. 638 ЦКУ, ч. 2 ст. 180 ГКУ).
Істотні умови договору фінансового лізингу визначено в ст. 6 Закону № 723. Розглянемо ці умови договору детально. А також зупинимося на тих умовах, які також доцільно передбачити в договорі фінансового лізингу.
| Істотні умови договору | Пояснення щодо істотних умов |
| Предмет договору | У фінансовий лізинг може бути передано майно, що відповідає таким ознакам: • неспоживна річ — тобто річ, призначена для неодноразового використання, яка при цьому зберігає свій первісний вигляд протягом тривалого часу (ч. 2 ст. 185 ЦКУ); • визначена індивідуальним ознакам (майно наділене властивими тільки йому ознаками, які відрізняють його від інших однорідних речей, індивідуалізуючи його). Наприклад, транспортний засіб має індивідуальні ознаки — серійний номер і т. д.; • віднесена відповідно до законодавства до основних засобів. Також на той факт, що об’єктом фінансового лізингу можуть бути тільки основні засоби, вказують положення ч. 1 ст. 807 ЦКУ і ч. 3 ст. 292 ГКУ. Варто знати: не можуть бути предметом договору фінансового лізингу: • земельні ділянки; • інші природні об’єкти; • єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці) Що стосується державного та комунального майна, то воно може бути передане у фінансовий лізинг у порядку, передбаченому Законом № 723, якщо щодо нього відсутня заборона на передачу в користування та/або володіння. До того ж майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном. Детальний опис предмета договору наводять у специфікації до договору |
| Строк лізингу | Це строк договору, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу. Строк дії договору сторони встановлюють самостійно, але виходячи з положень ч. 2 ст. 1 Закону № 723, такий строк не може бути менше одного року. За загальним правилом строк лізингу визначають з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання сторонами Акта приймання-передачі майна в лізинг |
| Лізингові платежі | Орієнтовний перелік складових лізингових платежів визначено ч. 2 ст. 16 Закону № 723. Так, такі платежі можуть включати: 1) суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; 2) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; 3) компенсацію відсотків за кредитом (у разі придбання предмета лізингу за рахунок кредитних коштів). При цьому відсотки за кредитом можуть бути виділено окремо в договорі фінансового лізингу, а можуть бути включено до винагороди лізингодавця; 4) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Зокрема, до таких відносять витрати з транспортування, установки, монтажу предмета лізингу, витрати на митне оформлення, відшкодування страхових платежів (стосується випадку, коли страхування предмета лізингу за договором покладене на лізингодавця) тощо. У договорі обов’язково зазначають розмір лізингових платежів, їх склад і графік сплати (наводять у додатку до договору). При цьому розмір, структуру і порядок перерахування платежів установлюють у договорі фінансового лізингу за домовленістю між лізингодавцем і лізингоодержувачем |
| Порядок приймання-передачі предмета лізингу | В окремому пункті договору фінансового лізингу радимо визначити порядок передачі майна у лізинг від лізингодавця до лізингоодержувача. Так, при передачі предмета лізингу сторони зобов’язані перевірити якість, технічний стан, комплектність предмета лізингу та його відповідність вимогам договору. У разі якщо при передачі будуть виявлені недоліки чи дефекти, які свідчать про невідповідність предмета лізингу вимогам договору та/або які унеможливлюють нормальну експлуатацію предмета лізингу, уповноважені представники сторін складають Акт з переліком всіх недоліків предмета лізингу та строку їх усунення. Після усунення лізингодавцем виявлених та зафіксованих в Акті недоліків, сторони підписують Акт приймання-передачі майна в лізинг |
| Право власності на предмет фінансового лізингу | Варто знати, що Закон № 723 не передбачає автоматичного переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача. Оскільки спочатку відбувається виключно передача йому права володіння та користування таким предметом, тобто протягом строку дії договору фінансового лізингу право власності залишається за лізингодавцем. Проте це зовсім не означає, що лізингоодержувач (бюджетна установа) не може отримати предмет лізингу у власність. Така можливість передбачена Законом № 723, але для її реалізації необхідна окрема домовленість між сторонами договору. Так, якщо лізингоодержувач має намір отримати у власність предмет фінансового лізингу, то для цього слід укласти з лізингодавцем окремий договір купівлі-продажу. У такому разі право власності на предмет фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено іншого. Зверніть увагу: окремий договір купівлі-продажу можна й не укладати, якщо в лізинговому договорі буде прописана норма щодо продажу предмета лізингу після виконання певних умов або закінчення визначеного строку. У цьому разі матиме місце складний договір, який об’єднує умови договорів фінансового лізингу і купівлі-продажу |
| Права та обов’язки сторін | Права та обов’язки сторін за договором фінансового лізингу визначені, зокрема, у ст. 10 і 11 Закону № 723. Зупинимося на правах та обов’язках лізингоодержувача (бюджетної установи). Так, лізингоодержувач має право: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Тепер щодо зобов’язків лізингоодержувача: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, — негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу — повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Знайте, що лізингоодержувач може мати інші права та обов’язки відповідно до умов договору лізингу, Закону № 723 та нормативно-правових актів |
| Утримання предмета лізингу та його поліпшення | Протягом строку лізингу витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором чи законом. Це загальне правило, передбачене ч. 2 ст. 14 Закону № 723. Однак, як випливає з наведеної норми, сторони договору можуть установити інший порядок розподілу витрат, пов’язаних з експлуатацією, ремонтом і техобслуговуванням майна, переданого у фінансовий лізинг. Тепер про поліпшення предмета лізингу. Лізингоодержувач може проводити поліпшення тільки за згодою лізингодавця |
| Страхування предмета фінансового лізингу | Як правило, страхування майна є невід’ємною умовою передачі об’єкта у фінансовий лізинг. А тому умови страхування майна мають бути прописані в договорі фінансового лізингу. Як передбачено ч. 1 ст. 13 Закону № 723, з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача (якщо інше не встановлено договором). Це означає, що з моменту підписання Акта приймання-передачі до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов’язані з предметом лізингу, включаючи майнові ризики щодо втрати, знищення, пошкодження або псування предмета лізингу, а також ризики завдання шкоди третім особам та навколишньому середовищу внаслідок експлуатації предмета лізингу. Предмет лізингу та/або пов’язані з виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, якщо це встановлено законом або договором. При цьому витрати на страхування несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором (ч. 2 ст. 13 Закону № 723). Таким чином, у загальному випадку застрахувати майно зобов’язаний лізингоодержувач. У такому разі на період дії договору фінансового лізингу лізингодавець зобов’язаний укласти договір страхування за свій рахунок у день підписання Акта приймання-передачі предмета лізингу та застрахувати предмет лізингу на повну його вартість (франшиза за КАСКО не має перевищувати 0,5 % при пошкодженні та 5 % при незаконному заволодінні предмета лізингу; вигодонабувач при настанні страхового випадку — лізингодавець) від ризиків втрати, знищення, пошкодження або псування предмета лізингу внаслідок стихійних лих, аварій, протиправних дій третіх осіб та інших ризиків |
| Сублізинг | Можливість надання майна, отриманого за договором фінансового лізингу, у сублізинг передбачена ст. 5 Закону № 723. У цій статті сублізинг визначено як вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. Для реалізації свого права на укладення договору сублізингу лізингоодержувач повинен виконати обов’язкову умову — заручитися письмовою згодою лізингодавця на сублізинг (ч. 2 ст. 5 Закону № 723). Лізингодавець надає згоду в довільній формі, може видати або у вигляді окремого документа, або у вигляді спеціального застереження в самому договорі фінлізингу. При укладенні договору сублізингу майте на увазі: строк сублізингу не повинен перевищувати встановленого строку лізингу. Інакше лізингоодержувач не зможе виконати зобов’язання з повернення майна після закінчення строку лізингу, як передбачає п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону № 723. Крім того, визначаючи в договорі можливість надання майна в сублізинг, необхідно пам’ятати про необхідність дотримання умов надання фінансових послуг. Оскільки для бюджетних установ надання фінансових послуг — ситуація непоширена, то й, відповідно, передбачати таку умові в договорі фінлізингу не доцільно взагалі |
| Дострокове розірвання договору фінансового лізингу | При визначенні форми розірвання або зміни договору фінансового лізингу діє загальне правило, визначене п. 1 ст. 654 ЦКУ. Так, зміна або розірвання договору має здійснюватися у тій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо іншого не встановлено договором або законом, або не випливає зі звичаїв ділового обороту Водночас ст. 7 Закону № 723 передбачає випадки відмови від договору фінлізингу в односторонньому порядку. Так, лізингоодержувач має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів (за умови, що договором не передбачено іншого строку). При цьому лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, пов’язаних з простроченням передачі об’єкта лізингу, у тому числі повернення платежів, сплачених лізингодавцю до такої відмови. У свою чергу, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу і вимагати повернення предмета лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Отже, якщо сторони вважають за потрібне уточнити процедуру розірвання договору фінансового лізингу, то таке уточнення має міститись у самій угоді фінансового лізингу |
| Додатки до договору | Як правило, договір фінансового лізингу містить такі додатки: 1. Акт приймання-передачі майна — складають при передачі предмета лізингу (майна) від однієї сторони до іншої. У цьому документі фіксують дату передачі майна, його опис, наявність/відсутність дефектів та інші характеристики, які надалі допоможуть уникнути спірних ситуацій між сторонами договору. 2. Графік лізингових платежів. 3. Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики предмета договору (технічні вимоги, специфікація) |
Хто реєструє транспортні засоби?
Суцільної реєстрації прав користування лізинговим майном законодавством не передбачено. Відповідно до ч. 1 ст. 794 ЦКУ обов’язковій державній реєстрації підлягає право користування нерухомим майном, що виникає на підставі договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше 3 років. Окрема процедура реєстрації встановлена законодавством для транспортних засобів у п. 27 Порядку № 1388. Так, транспортні засоби, які знаходяться у володінні юридичної особи-лізингодавця з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструє лізингодавець.
А ось після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби знімають з обліку та реєструють за лізингоодержувачем.
Таку перереєстрацію здійснюють на підставі зазначеного договору та Акта приймання-передачі транспортних засобів.
У такому разі у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: «Транспортний засіб знято з обліку за договором фінансового лізингу».(ср. )
Знайте: починаючи з цього року на власника транспортного засобу, переданого у фінансовий лізинг (тобто на лізингодавця), покладено обов’язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Кого мають на увазі під належним користувачем? А ось кого:
• фізичну особу, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить,
• керівника юридичної особи — лізингоодержувача (особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи — лізингоодержувача) або працівника, визначену керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним.
Виходить, що відомості саме про зазначених користувачів лізингодавець повинен внести до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Підстави та процедура внесення таких відомостей визначено в Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженому постановою КМУ від 14.11.2018 р. № 1197.
Також пам’ятайте, що під час керування автотранспортом, отриманим у фінансовий лізинг, водій повинен мати при собі документи, визначені п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306. Зокрема, це: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс.
Хто сплачує транспортний податок за авто, взяті у лізинг?
За такі автомобілі транспортний податок лізингоотримувач не сплачує. Чому? Річ у тому, що платником транспортного податку є саме власник легкових автомобілів. Адже за договором фінансового лізингу річ, яка передається в лізинг (у нашому випадку — автомобіль), залишається у власності лізингодавця, а лізингоотримувач отримує її лише у володіння і користування (п. 2 ст. 2 Закону № 723). Оскільки при отриманні авто до лізингоотримувача право власності не переходить, то й платником транспортного податку він апріорі бути не може. Такий податок платить саме лізингодавець. У такому разі лізингоотримувач можете тільки відшкодувати вартість сплаченого податку лізингодавцю як складову лізингового платежу.
Бухоблік фінансового лізингу
Операції фінансового лізингу в бухгалтерському обліку відображають за правилами, визначеними НП(С)БО 126. Також роз’яснення Мінфіну щодо обліку таких операцій наведено в листі від 19.02.2019 р. № 35220-07-2/4709 (див. лист «Щодо фінансової оренди та обліку матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні» цього номера).
Цікаво те, що для бухгалтерського обліку такі операції кваліфікують як орендні операції, оскільки, як ми вже зазначали, лізингові операції є різновидом орендних операцій. Про це, зокрема, зазначено в Законі № 723. Сподіваємося, плутанини з цими поняттями у вас не виникне.
Так, згідно НП(С)БО 126 фінансова оренда — це оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов’язаних з правом користування та володіння активом.
Разом з тим НП(С)БО 126 визначає низку ознак, за наявності хоча б однієї з яких ми можемо вважати оренду фінансовою. Отже, наведемо їх:
• орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;
• орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;
• строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;
• теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди;
• орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;
• орендар може продовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;
• оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;
• доходи або втрати від змін справедливої вартості об’єкта оренди на кінець строку оренди належать орендарю.
Таким чином, при дотриманні будь-якого з цих критеріїв оренду визнають фінансовою. Тому якщо договір містить хоча б одну з перелічених умов, оренда вважається фінансовою, а облік орендних операцій за таким договором ведуть за спеціальними правилами, установленими НП(С)БО 126 для фінансового лізингу. Зазначимо, що в НП(С)БО 126 при визначенні порядку обліку орендних операцій застосовано багато спеціальних термінів, без знання яких у вас навряд чи вийде розібратися з обліковими питаннями.
Тому перш ніж перейти до розгляду правил відображення операцій фінансового лізингу в бухобліку, давайте ознайомимося з найважливішими з них.
| Термін з НП(С)БО 126 | Визначення терміна |
| Мінімальні орендні платежі | Платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені: 1) для орендаря — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості; 2) для орендодавця — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості |
| Виняток становлять ситуації, коли орендар має можливість придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання. У такому разі мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди та суми, яку слід сплатити згідно з договором на придбання об’єкта оренди | |
| Непередбачена орендна плата | Частина орендної плати, яка не зафіксована конкретною сумою та розраховується із застосуванням показників інших, ніж строк оренди (обсяг продажу, рівень використання, індекс інфляції та цін, ринкові ставки відсотка тощо) |
| Гарантована ліквідаційна вартість | Для орендаря — та частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов’язаною з ним стороною. Для орендодавця — та частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією |
| Негарантована ліквідаційна вартість | Частина ліквідаційної вартості об’єкта оренди, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов’язаною з ним стороною |
| Теперішня вартість мінімальних орендних платежів | Дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання |
| Таким чином, це приведена шляхом дисконтування (тобто за допомогою дисконтної ставки) до поточного моменту вартість платежів, сплата яких очікується в майбутньому. Декілька слів скажемо про те, чим викликана необхідність дисконтування, тобто розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів. Річ у тім, що лізингові операції значно розтягнуті в часі. При цьому відомо, що з часом вартість грошей зменшується: сьогоднішня вартість гривні вища, ніж її вартість завтра. Саме з цієї причини кредитору дуже важливо знати, які доходи будуть отримані від операції, що проводиться, щоб визначити, чи варто взагалі вкладати кошти. Позичальника ж цікавить, скільки і коли він повинен сплачувати кредитору і чи будуть перевищені доходи від використання позикових коштів витратами на позику. Стосовно операцій з фінансової оренди дисконтом є так звана орендна ставка відсотка | |
| Прикладу розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів за договором фінансової оренди немає в НП(С)БО 126. Як установі-орендарю здійснити такий розрахунок? З цього приводу варто звернути увагу на Приклади визначення орендарем суми фінансових витрат та її розподілу між відповідними звітними періодами, що наведені в додатку 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. № 181. Оскільки методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду, зокрема фінансову, зазначені у цьому документі, мають багато спільного із НП(С)БО 126, то вважаємо за доцільне установам користуватись зазначеними прикладами. Порядок розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів за договором фінансової оренди залежить від того, коли згідно з договором сторони нараховують орендні платежі: на початку чи в кінці звітного періоду. Отже: • якщо мінімальні орендні платежі нараховують на початку звітного періоду (кварталу, року), то застосовують таку формулу:
де ТВМОПП — теперішня вартість мінімальних орендних платежів за умови їх нарахування на початку звітного періоду; МОП — сума мінімального орендного платежу, яку сплачують регулярно (ануїтет*); n — кількість періодів, за які сплачують орендну плату і нараховують відсотки; i — ставка відсотка для цього періоду; • якщо мінімальні орендні платежі нараховують у кінці звітного періоду (кварталу, року), то їх теперішню вартість визначають так:
де ТВМОПК — теперішня вартість мінімальних орендних платежів за умови їх нарахування в кінці звітного періоду | |
| Орендна ставка відсотка | Ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок строку оренди |
| Орендну ставку відсотка встановлює орендодавець для визначення суми доходу від орендної плати. Якщо в договорі про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу витрат фінансової діяльності орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря | |
| Початок строку оренди | Дата, яка настає раніше: дата підписання договору оренди чи дата прийняття сторонами зобов’язань щодо основних положень договору про оренду |
| Строк оренди | Період дії невідмовного договору оренди, а також період продовження цього договору, обумовлений на початку строку оренди |
Тепер саме час розглянути особливості бухобліку операцій за договорами фінансового лізингу для лізингоодержувача (бюджетної установи).
Отримання об’єкта фінансового лізингу
Отримання об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувач в бухобліку відображають за правилами, визначеними в розд. II НП(С)БО 126.
Розглянемо, у чому полягають особливості обліку таких об’єктів для орендаря (лізингоодержувача — бюджетної установи):
1. Отриманий об’єкт в межах договору фінансового лізингу установа зараховує до складу активів. Це означає, що такий об’єкт, отриманий у фінансову оренду (лізинг), установа зараховує на баланс.
До речі, оприбуткування таких активів установа здійснює у загальному порядку.
Тобто спочатку такі активи відображаються у складі незавершених капітальних інвестицій у необоротні активи за дебетом субрахунку 1311. Потім об’єкт капітальних інвестицій зараховують до складу основних засобів з відповідним зменшенням капітальних інвестицій (на підставі Акта введення в експлуатацію).
2. При отриманні об’єкта установа одночасно відображає зобов’язання за договором. Такі зобов’язання зазначають за найменшою на початок строку оренди оцінкою:
• справедливою вартістю активу, отриманого за договором фінансового лізингу (оренди),
або
• теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів.
Отже, при отриманні об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувач показує зобов’язання перед лізингодавцем, застосовуючи для цього субрахунок 6015 «Довгострокові зобов’язання за операціями з оренди».
У подальшому на кожну дату балансу частину довгострокової заборгованості, строк погашення якої припадає на наступні 12 місяців, переводять до складу поточної заборгованості (Дт 6015 — Кт 6113).
3. Майте на увазі: до первісної вартості об’єкта основних засобів, отриманого у фінансову оренду (Дт 1311), включають також інші витрати, пов’язані з його придбанням та доставкою.
Такий перелік наведено в п. 5 розд. ІІ НП(С)БО 121, а саме це:
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням основних засобів (якщо вони не будуть відшкодовані установі);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів (якщо згідно з договором фінансового лізингу ці витрати покладено на лізингоодержувача);
• витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження об’єкта основних засобів (якщо ці витрати покладено на лізингоодержувача);
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням об’єкта основних засобів до стану, в якому він придатний для використання із запланованою метою.
Введення в експлуатацію об’єкта основних засобів, отриманого за договором фінлізингу, установа-лізингоодержувач в бухобліку показує записом: Дт 10 (відповідний субрахунок) — Кт 1311.
Сплата лізингових платежів
Як ми зазначили, орієнтовний перелік складових лізингових платежів визначено ч. 2 ст. 16 Закону № 723. Зазвичай лізинговий платіж складається з двох складових:
• суми компенсації вартості предмета лізингу;
• суми відсотків (винагороди) за надане у фінансовий лізинг майно (фінансові витрати).
Аналогічним чином суму лізингового платежу розділяють й при відображенні в бухобліку лізингоодержувача. Частину лізингового платежу в сумі компенсації вартості предмета лізингу показують як погашення заборгованості за майно, отримане у фінансову оренду: Дт 6113 — Кт 2313.
А ось друга складова частина лізингового платежу має інший порядок відображення в бухгалтерському обліку.
Так, згідно з п. 2 розд. II НП(С)БО 126 різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об’єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, орендар визнає витратами фінансової діяльності. Зазначену різницю орендар відображає у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду, та розподіляє на пропорційній основі.
Це означає, що суму відсотків (винагороди) за надане у фінансовий лізинг майно, тобто фінансові витрати установи-орендаря, відображають у бухобліку та звітності тільки в сумі, що належить до звітного періоду.
Тож будьте уважні: цю складову лізингового платежу установа не включає до первісної вартості отриманого об’єкта лізингу.
Тобто такі витрати показують не одразу при отриманні об’єкта фінлізингу, а шляхом розподілу між звітними періодами протягом строку дії договору фінансової оренди.
Як це зробити?
За допомогою застосування орендної ставки відсотка до залишку зобов’язань на початок звітного періоду.
Приклад розрахунку фінансових витрат і розподілу їх між звітними періодами див. нижче. Якщо в договорі фінансової оренди не зазначено орендну ставку відсотка, то для визначення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат між періодами орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.
Такою вважається ставка, яку міг би сплачувати орендар за подібну оренду, або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка відсотка за позиками для придбання подібного активу (на той самий строк і з подібною гарантією) на початок строку оренди (п. 3 розд. II НП(С)БО 126).
На рахунках бухобліку нарахування лізингоодержувачем фінансових витрат показують записом: Дт 83 «Фінансові витрати» — Кт 6415.
Амортизація об’єкта фінансового лізингу
Цікаво, який порядок нарахування амортизації на об’єкт, отриманий за договором фінансового лізингу? Виявляється, відповідь на це питання також прописана в п. 6 розд. II НП(С)БО 126.
Пригадуєте, ми вже зазначали, що вартість отриманого об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувач обліковує у складі власних активів. Тому абсолютно логічно, що саме лізингоодержувач у себе в обліку нараховує амортизацію на об’єкт лізингу.
Як передбачено п. 6 розд. II НП(С)БО 126, амортизацію об’єкта фінансової оренди орендар здійснює у порядку, передбаченому для аналогічних необоротних активів, протягом періоду очікуваного використання такого об’єкта.
При цьому періодом очікуваного використання є:
• строк корисного використання (якщо договором передбачено перехід права власності на актив до орендаря);
• коротший з двох періодів — строк оренди чи строк корисного використання об’єкта фінансової оренди (якщо перехід права власності на об’єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).
Ремонт (поліпшення) об’єкта фінансового лізингу
Порядок обліку витрат на поліпшення об’єкта, отриманого установою за договором фінансового лізингу, визначено в п. 7 розд. II НП(С)БО 126.
Так, витрати орендаря на поліпшення об’єкта фінлізингу (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, відображають як капітальні інвестиції. А отже, такі витрати установа-орендар включає до вартості об’єкта фінансової оренди.
Інакше кажучи, витрати на проведення поліпшень об’єкта фінансового лізингу в періоді їх здійснення групують за дебетом субрахунку 1311. Після закінчення робіт з поліпшення такого об’єкта суму витрат відносять на збільшення його первісної вартості. Пам’ятайте: одночасно при такому збільшенні первісної вартості установа відображає збільшення внесеного капіталу та зменшення цільового фінансування (Дт 5411 — Кт 5111).
Як бути з обліком витрат на ремонт, техогляд і технічне обслуговування об’єктів фінансового лізингу, адже з цього приводу НП(С)БО 126 відмовчується? Оскільки «поліпшувальні» витрати на отримане у фінансову оренду майно НП(С)БО 126 дозволив обліковувати в тому самому порядку, що й витрати на поліпшення власних основних засобів, то, на наш погляд, ніщо не заважає поширити той самий принцип і на ремонти, що не приводять до збільшення майбутніх економічних вигод. Тобто керуватимемося загальними правилами, передбаченими для відображення ремонтів власних основних засобів.
Нагадаємо, що в бухгалтерському обліку витрати на утримання об’єкта основних засобів (проведення техогляду, обслуговування, ремонту), які здійснюють для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності, установи включають до складу витрат звітного періоду (п. 2 розд. III НП(С)БО 121).
Фінансовий лізинг та КЕКВ
Застосування КЕКВ при лізингових операціях залежить від того, переходить право власності лізингоодержувачу чи ні. Саме на цей ключовий момент звертає увагу Держказначейство в своєму листі від 11.07.2017 р. № 16-10/675-11388 (див. лист «Щодо застосування КЕКВ при придбанні медичного обладнання в лізинг» цього номера), ґрунтуючись на вимогах Інструкції № 333.
Так, якщо установа за договором лізингу отримує майно лише у користування без передачі права власності, таку операцію проводять за КЕКВ, за якими передбачено плату за послуги оренди. У такому разі лізингові платежі здійснюють за КЕКВ 2240.
У випадку, якщо до лізингоодержувача переходить право власності на майно — застосовують КЕКВ, передбачений для здійснення операцій з придбання майна, — КЕКВ 3110.
Отже, для того, щоб не виникало питань щодо застосування КЕКВ, умови надання (передачі) майна від лізингодавця до лізингоодержувача повинні бути визначені в договорі.
Саме на підставі такого договору установа матиме можливість правильно визначити економічну сутність операції та КЕКВ, який потрібно застосовувати.
Приклад бухобліку операцій з фінлізингу
Тепер розглянемо на прикладі розрахунок та порядок відображення в обліку установи-лізингоодержувача операцій з фінансового лізингу транспортного засобу.
Приклад. Установа уклала договір фінансового лізингу транспортного засобу з підприємством на наступних умовах.
Після закінчення строку договору фінансового лізингу право власності на транспортний засіб переходить до установи-лізингоодержувача. Строк дії договору фінансового лізингу — 3 роки (12 кварталів). Орендну ставку відсотка встановлено в договорі на рівні 24 % на рік (тобто 6 % у квартал). Сплату лізингових платежів лізингоодержувач здійснює щокварталу не пізніше останнього дня кожного кварталу.
У цьому прикладі теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансового лізингу — 960000 грн. За цією вартістю установа-лізингоодержувач оприбутковує об’єкт лізингу на баланс.
Лізингоодержувачем установлено строк корисного використання авто — 7 років. Ліквідаційну вартість об’єкта лізингу визнано такою, що дорівнює нулю.
На підставі цих даних розрахуємо мінімальні орендні платежі, які установа-лізингоодержувач повинна сплачувати регулярно протягом строку дії договору фінансового лізингу (ануїтет). Ця сума складається з двох складових: відшкодування вартості об’єкта лізингу та фінансових витрат.
Для розрахунку мінімальних орендних платежів скористаємось формулою, яку застосовують у разі, коли сплата орендних платежів здійснюється в кінці звітного періоду, про яку ми вже згадували.
Після перетворення цієї формули визначимо розмір мінімальних орендних платежів таким чином:
Отже, розрахуємо ануїтет, або регулярно сплачуваний мінімальний орендний платіж, який становить:
Таким чином, сума мінімального орендного платежу, що лізингоодержувач сплачує щокварталу (ануїтет), становить 114506,10 грн.
Загальна сума мінімальних орендних платежів за 3 роки (12 кварталів) становить 1374073,20 грн. (114506,10 грн. х 12 кварталів).
При цьому фінансові витрати лізингоодержувача становлять 414073,20 грн. (1374073,20 - 960000,00).
Тепер потрібно розподілити суму фінансових витрат між періодами.
Визначимо суму фінансових витрат за кожен квартал:
ФВ за 1-й квартал = 960000 грн. х 0,06 = 57600 грн.
ФВ за 2-й квартал = 903094 грн. х 0,06 = 54185,64 грн. і т. д.
Відшкодування вартості об’єкта лізингу складає:
ВВ за 1-й квартал = 114506,10 - 57600 = 56906,10 грн.
ВВ за 2-й квартал = 114506,10 - 54185,64 = 60320,46 грн. і т. д.
Залишок зобов’язань лізингоодержувача на кінець періоду являє собою заборгованість лізингоодержувача з відшкодування вартості об’єкта лізингу, яку розраховують таким чином:
на кінець 1-го кварталу: 960000 - 56906,10 = 903093,90 грн.
на кінець 2-го кварталу: 903094 - 60320,46 = 842773,54 грн. і т. д.
У нашому випадку розподіл щоквартального лізингового платежу лізингоодержувача на користь лізингодавця виглядатиме так:
Розподіл щоквартального лізингового платежу
| Період | Ануїтет (мінімальна сума орендних платежів, що сплачується щокварталу) | Лізингові (орендні) платежі: | Залишок заборгованості орендаря на кінець періоду (гр. 5 попереднього рядка - гр. 4) | |
| у частині відсотків (фінансові витрати) (гр. 5 попереднього рядка х 0,06) | у частині відшкодування вартості об’єкта лізингу (гр. 2 - гр. 3) | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 960000,00 | ||||
| 1-й квартал | 114506,10 | 57600,00 | 56906,10 | 903093,90 |
| 2-й квартал | 114506,10 | 54185,64 | 60320,46 | 842773,54 |
| … | … | … | … | … |
| 11-й квартал | 114506,10 | 12595,95 | 101910,65 | 108022,38 |
| 12-й квартал | 114506,10 | 6483,72* | 108022,38 | 0 |
| Усього | 1374073,20 | 414073,20 | 960000,00 | 0 |
| * В останньому кварталі суму фінансових витрат визначаємо з урахуванням залишку заборгованості за об’єктом лізингу: 114506,10 - 108022,38 = 6483,72 грн. | ||||
З огляду на наведені розрахунки, в бухгалтерському обліку лізингоодержувача операції з фінансового лізингу транспортного засобу відображають такими записами:
| № з/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція субрахунків | Сума, грн. | № меморіального ордера | |
| дебет | кредит | ||||
| 1 | Отримано транспортний засіб від лізингодавця | 1311 | 6015 | 960000,00 | 17 |
| 2 | Введено в експлуатацію транспортний засіб | 1015 | 1311 | 960000,00 | 17 |
| Операції щодо нарахування та сплати лізингових платежів установа-лізингоодержувач здійснює щокварталу | |||||
| 3 | Частину довгострокової заборгованості переведено до складу поточної заборгованості (записи здійснюють щокварталу протягом строку дії договору лізингу) | 6015 | 6113 | 56906,10 | 17 |
| 4 | Отримано фінансування для сплати лізингового платежу у частині відшкодування вартості об’єкта лізингу | 2313 | 5411 | 56906,10 | 2 |
| 5 | Збільшено внесений капітал | 5411 | 5111 | 56906,10 | 17 |
| Установа-лізингоодержувач суму внесеного капіталу збільшує щокварталу при погашенні заборгованості в частині відшкодування вартості об’єкта | |||||
| 6 | Нараховано лізинговий платіж у частині відсотків (фінансові витрати лізингоодержувача) | 8311 | 6415 | 57600,00 | 17 |
| 7 | Отримано фінансування для сплати лізингового платежу у частині відсотків | 2313 | 7011 | 57600,00 | 2 |
| 8 | Перераховано лізинговий платіж (щокварталу) | ||||
| • у частині відшкодування вартості об’єкта лізингу (транспортного засобу) (КЕКВ 3110) | 6113 | 2313 | 56906,10 | 2, 17 | |
| • у частині відсотків (КЕКВ 2240) | 6415 | 2313 | 57600,00 | 2, 6 | |
| 9 | Нараховано амортизацію на транспортний засіб (щокварталу) | 8014 | 1411 | 34285,71 | 17 |
| 10 | Віднесено на фінансовий результат: | ||||
| • фінансові витрати | 5511 | 8311 | 57600,00 | 17 | |
| • бюджетні асигнування | 7011 | 5511 | 57600,00 | 17 | |
| • нараховану амортизацію | 5511 | 8014 | 34285,71 | 17 | |
| Після закінчення строку договору фінансового лізингу та сплати лізингових платежів в повному обсязі до установи-лізингоодержувача переходить право власності на транспортний засіб. | |||||
Нормативні документи
БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон № 723 — Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР.
Закон № 2664 — Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.
Інструкція № 333 — Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333.
