Екологічний податок: запитання-відповіді

1

Хто є платниками екологічного податку у 2019 році?

Перелік платників екоподатку визначено в ст. 240 ПКУ.

Так, згідно з п. 240.1 ПКУ платниками екоподатку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, у тому числі й бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, які під час провадження діяльності:

• здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

• здійснюють скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

• розміщують відходи (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання);

• утворюють радіоактивні відходи (включаючи вже накопичені), тимчасово зберігають радіоактивні відходи (стосується виробників, які зберігають їх понад установлений особливими умовами ліцензії строк)

Отже, зазначені платники екоподатку зобов’язані самостійно розраховувати екоподаток, сплачувати його до бюджету, а також подавати до податкового органу необхідну звітність.

Разом з тим зверніть увагу на те, що не є платниками екоподатку:

• за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ);

• за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ПКУ, які здійснюють такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік (п. 240.7 ПКУ).

Детальніше про умови, які необхідно виконувати зазначеним суб’єктам господарювання, див. у запитаннях-відповідях далі в цій таблиці.

2

Що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком?

Відповідно до п. 242.1 ПКУ об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є:

• обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

• обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти;

• обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання;

• обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

• обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

При цьому база оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ПКУ)

3

Чи є платниками екологічного податку суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, у тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?

Суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, у тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, у тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), є платниками екологічного податку у разі відсутності у них договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються строки передачі відходів на утилізацію та захоронення

Нагадаємо, що під розміщенням відходів розуміють:

• або постійне (остаточне) перебування;

• або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 ПКУ).

Як наслідок, платниками екоподатку за розміщення відходів є тільки ті суб’єкти господарювання, які здійснюють захоронення відходів у спеціально відведених місцях.

Знайте, що це — офіційна позиція фіскальної служби, закріплена в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій наказом ДПСУ від 16.12.2011 р. № 258.

З огляду на саме цей документ й ґрунтується вищенаведене роз’яснення фіскалів.

Водночас майте на увазі: у своїх роз’ясненнях контролери висувають додаткову умову несплати екоподатку при тимчасовому зберіганні відходів. Вони вимагають обов’язкової наявності договору на збір та утилізацію відходів з комунальними або спеціалізованими підприємствами. Також хочуть, щоб у цьому договорі були зазначені строки передання відходів. Якщо ж такого договору немає або ви не дотримуєтеся договірних строків позбавлення від відходів, то, на думку фіскалів, суб’єкти господарювання, що тимчасово зберігають у себе відходи, повинні сплачувати екоподаток за розміщення відходів.

Погоджуватися з таким підходом чи ні — справа ваша. Але при цьому ви повинні знати, що ПКУ не ставить виникнення об’єкта оподаткування екоподатком у залежність від наявності або відсутності договору на збір та утилізацію відходів із спецпідприємством. Інша річ, що неукладення такого договору може розглядатися як порушення правил поводження з відходами.

4

Чи є платником екологічного податку сільська рада, яка має паспорт місця видалення відходів, на яке вивозяться відходи комунальним підприємством, що надає послуги в частині збирання відходів від інших суб’єктів господарювання?

Відповідно до ст. 28 Закону № 187 з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведуть на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Згідно з п. 5 Порядку № 1216 на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником місця видалення відходів відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації визначають перелік місць видалення відходів, які мають бути включені до реєстру, і повідомляють їхніх власників про необхідність складання паспортів місць видалення відходів та строк їх реєстрації (п. 11 Порядку № 1216).

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність з розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання) у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів, має паспорт місця видалення відходів, є платником екологічного податку.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України

5

Хто є платниками екологічного податку за викиди двоокису вуглецю?

Відповідно до п. 240.1 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

При цьому п. 240.7 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ПКУ, які здійснюють такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Тому у разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ

Нагадаємо, що до стаціонарних джерел забруднення відносять підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, мініелектростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Тому у разі якщо установа має таке джерело забруднення, необхідно правильно обчислювати протягом року обсяг таких викидів, оскільки база оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік.

Так, з метою встановлення суб’єктом господарювання факту перевищення граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, визначеного п. 240.7 ПКУ, податківці у своїх роз’ясненнях (ЗІР категорія 120.05) говорять про те, що суб’єкти господарювання повинні вживати заходів з проведення інвентаризації обсягу таких викидів.

Зазначимо, що загальні принципи інвентаризації таких викидів визначено в Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.95 р. № 7. Зокрема, Інструкцією встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин, які не визначені за безпосередніми інструментальними вимірами, наприклад двоокису вуглецю, виконується за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Порядок виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин енергетичними установками, у тому числі двоокису вуглецю, у разі використання різних видів палив розрахунковим методом, визначений Галузевим Керівним Документом «ГКД 34.02.305-2002 Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Методика визначення», затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2002 р. № 359.

Умовні приклади розрахунку (обчислення) обсягів викидів двоокису вуглецю розрахунковим методом наведено в листі ДФС від 26.04.2019 р. № 13932/7/99-99-12-03-04-17. Які повинні бути подальші дії установи?

З огляду здійснених розрахунків податківці радять суб’єктам господарювання діяти так:

1) визначити (обчислити) обсяг викидів двоокису вуглецю з початку 2019 року;

2) визначити, чи є суб’єкт платником екоподатку (у разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік);

3) у разі перевищення граничного обсягу зареєструватися платником податку за викиди двоокису вуглецю та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення заяву про звітний період, у якому планується виникнення об’єкта оподаткування викидів двоокису вуглецю, та додати розрахунок оцінки обсягів таких викидів.

6

Як обчислити обсяг викидів двоокису вуглецю якщо установа має декілька джерел забруднення?

Якщо установа має декілька стаціонарних джерел забруднення в межах одного та/або декількох населених пунктів або за їх межами (коди органу місцевого самоврядування за КОАТУУ різні/однакові), які здійснюють викиди забруднюючих речовин, у тому числі й двоокису вуглецю, варто врахувати таке. Ця установа повинна подати до контролюючого(их) органу(ів) за місцезнаходженням стаціонарних джерел забруднення заяву(и) про звітний (податковий) період, у якому очікується перевищення граничної величини викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн на рік всіма стаціонарними джерелами забруднення. До заяви додає розрахунки з матеріалами інвентаризації обсягів викидів двоокису вуглецю за всіма стаціонарними джерелами забруднення (ЗІР категорія 120.05)

Додамо, що думка фіскалів щодо вирішення цієї ситуації також наведена в листі ДФС від 17.04.2019 р. № 1651/6/99/99-12-02-03-015/ІПК, а саме:

• у додатку 1 наводять інформацію про всі джерела забруднення двоокисом вуглецю незалежно від території;

• у рядку 6 Декларації («Доповнення до податкової декларації в довільній формі») — в окремих рядках зазначають інформацію про фактичні викиди двоокису вуглецю за кожним кодом КОАТУУ з початку року, включаючи звітний квартал. Форма подання такої інформації наведена у згаданому листі;

• платник подає декларацію за основним місцем податкового обліку.

7

Хто є платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у разі здачі в оренду такого стаціонарного джерела забруднення?

На це запитання відповідь фіскалів розміщено в ЗІР (категорія 120.01).

Так, платником екоподатку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар стаціонарного джерела забруднення, який безпосередньо здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Знайте, що у разі передачі нерухомого майна в оренду разом із стаціонарним джерелом забруднення в середині звітного періоду (року) орендодавцю необхідно виконати певні дії або уникнути будь-яких претензій з боку податківців. Що мається на увазі?

Як передбачено в п. 250.9 ПКУ, якщо платник екологічного податку з початку звітного року не планує здійснювати викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщувати відходи протягом звітного року, такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. Інакше платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації

Таким чином, на думку фіскалів (ЗІР категорія 120.05), у разі передачі в оренду нерухомого майна разом із стаціонарним джерелом забруднення в середині звітного періоду поточного року платник складає та подає повідомлення 20-ОПП та відповідно до п. 250.9 ПКУ повідомляє контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення заяву про виникнення (відчуження) у нього об’єкта оподаткування екологічним податком.

При цьому декларування податкових зобов’язань з екологічного податку здійснює платник за фактичний період перебування у користуванні об’єктів оподаткування, визначений у повідомленні 20-ОПП, у відповідному звітному (податковому) періоді

Знайте, що інша ситуація виникає у разі, якщо стаціонарне джерело забруднення використовуються для опалення будівлі, в якій перебувають декілька орендарів. У цій ситуації фіскали (ЗІР категорія 120.01) пояснюють, що у разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо), яке використовується для роботи автономної системи опалення (котла), платником екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення є суб’єкт господарювання (орендодавець — юридична особа або фізична особа — підприємець) — власник автономної системи опалення (котла), яка використовується для опалення будівлі, у тому числі коли в одній будівлі перебувають декілька орендарів.

8

Які форми входять до складу податкової звітності з екологічного податку?

Звітність з екоподатку наразі включає:

• Податкову декларацію екологічного податку. Її форму затверджено наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. № 715. У ній платники відображають

загальні суми розрахованого екоподатку за відповідний період за кожним видом забруднення природного середовища (різновиди екологічного податку);

• шість додатків до Декларації. У кожному з цих додатків здійснюють розрахунок податкових зобов’язань за відповідним видом об’єкта оподаткування — викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти тощо.

Слід мати на увазі, що всі додатки є невід’ємною частиною Декларації і подаються до органів ДПСУ разом із такою Декларацією. У разі ж відсутності у платника податків певних об’єктів оподаткування додатки, що використовуються для розрахунку екоподатку за цими об’єктами, не додаються, а відповідні рядки Декларації прокреслюються.

Зазначимо, що окремого порядку заповнення Декларації та додатків до неї не затверджено, тому при складанні податкової звітності з екоподатку його платникам доведеться керуватися перш за все примітками, що передбачені у самих формах

Врахуйте, що починаючи з 2019 року фіскали наполягають на тому, що викиди вуглекислого газу треба відображати в окремому додатку 1, тобто окремо від інших викидів. Уперше така вимога з’явилась у листі ДФС від 16.01.2019 р. № 1422/7/99-99-12-03-04-17.

Згодом податківці в листі ДФС від 26.04.2019 р. № 13932/7/99-99-12-03-04-17 пояснили особливості заповнення такого окремого додатка 1 для ситуацій, якщо фактичний обсяг в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря протягом року не перевищує 500 тонн та якщо є перевищення фактичного обсягу цих викидів протягом року 500 тонн, а саме:

1) якщо обчислений платником за розрахунковим методом щорічний обсяг викидів двоокису вуглецю не перевищує граничний річний обсяг викидів двоокису вуглецю в обсязі 500 тонн, фіскали рекомендують діяти так. Повідомити відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення про відсутність у нього у звітному році об’єкта оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю та скласти заяву із додаванням розрахунку річного обсягу викидів двоокису вуглецю за результатами споживання палива його стаціонарними джерелами забруднення.

Платники екологічного податку, які не подали такі заяви, мають право подати їх після граничного строку подання декларації. При цьому, на думку фіскалів, окремий додаток 1 до Декларації за звітні періоди поточного року в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря, якщо фактичний обсяг цих викидів протягом року не перевищує 500 тонн, не подають;

2) а ось після перевищення граничного річного обсягу викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн, наприклад за III квартал, платник у групі рядків 4 — 4.n* додатка зазначає:

* Де n — порядковий номер рядка.

• у колонці 2 «код забруднюючої речовини» — код двоокису вуглецю, що викидається в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення — 243.4.001;

• у колонці 3 «фактичний обсяг викидів» — обсяг викидів двоокису вуглецю, що є базою оподаткування за звітний (податковий) період. Його розраховують як різницю між фактичним обсягом викидів двоокису вуглецю за звітний (податковий) період та граничною нормою викидів у розмірі 500 тонн;

• у колонці 4 «ставка податку» — ставку податку за викиди двоокису— 10 грн./т;

• у колонці 5 «величина» — суму податкового зобов’язання за викиди двоокису. Її розраховують як добуток між фактичним обсягом викидів двоокису (к. 3 р. 4.n) та ставкою податку за викиди двоокису (к. 4 р. 4.n);

• у колонці 5 рядка 4 «величина» — величину податкового зобов’язання за викиди двоокису за звітний (податковий) період, визначену як сума рядків 4.n колонки 5.

9

Чи необхідно подавати Декларацію з додатками, якщо у звітних періодах поточного року платник платник екоподатку не мав об’єктів оподаткування (не здійснював викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів)?

Ні, не потрібно.

Як передбачено п. 250.9 ПКУ, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснювати викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщувати відходи, утворювати радіоактивні відходи протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. Інакше платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 ПКУ.

І тоді необхідно подавати Декларацію із відповідними додатками (за тими видами об’єктів оподаткування, за якими у минулому році здійснювалося обчислення податкових зобов’язань)

Нагадуємо, що фактична відсутність викидів сама собою не звільняє установу від обов’язку подавати Декларацію.

На думку фіскалів (ЗІР категорія 120.05), єдина передбачена ПКУ підстава не подавати Декларацію у разі наявності стаціонарного джерела забруднення — заява про відсутність об’єкта оподаткування.

Дійсно, у зазначеному пункті встановлено обов’язок подавати екодекларацію навіть для тих платників, які фактично не здійснюють викиди. Ця норма має спеціальну дію і вищу юридичну силу, ніж загальна норма п.п. 240.1.1 ПКУ, яка пов’язує статус платника екоподатку з фактичним здійсненням викидів. Отже, у платника екоподатку, який не здійснює викиди, є тільки два варіанти дій:

1) або подати заяву про відсутність об’єкта оподаткування. Таку заяву складають у довільній формі;

2) або подавати Декларацію в загальному порядку.

Що погрожує у такому випадку платнику? Штраф за неподання декларації в розмірі 170 грн. згідно з п. 120.1 ПКУ. І хоча у цьому разі сума екоподатку за періоди, коли платник фактично не здійснював викиди, дорівнює нулю, однак штраф все одно буде.

Таке порушення слід узяти до уваги усім установам — власникам стаціонарних джерел забруднення. Якщо ви посеред року припинили здійснювати викиди — не припиняйте подавати Декларацію. Хай вона буде навіть нульова, але краще не дати фіскалам приводу прискіпуватися.

Особливо актуальною ця інформація буде для тих платників, які стаціонарні джерела забруднення використовують для опалення. Оскільки викиди такими джерелами забруднення мають сезонний характер (зокрема, ІІ квартал повністю випадає з опалювального сезону), а ось у ІІІ кварталі таки викиди з’являються знову.

10

Як подати уточнену Декларацію, якщо виявлено помилки в раніше поданих додатках(у) до неї?

Нагадаємо, що порядок самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій платником податку податковій декларації, визначено ст. 50 ПКУ.

Згідно з п. 50.1 ПКУ у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний (за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ), зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Знайте: на платника покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідної декларацій згідно із нормами ПКУ та інших законодавчих актів.

Враховуючи зазначене, у разі неподання суб’єктом господарювання разом з декларацією окремих додатків, в яких обчислюється податкове зобов’язання за відповідним видом об’єкта, такий суб’єкт господарювання має право:

1) до настання граничного строку подання Декларації подати Декларацію з позначкою «Звітна нова» разом з усіма додатками, в яких обчислюються податкові зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування;

2) після настання граничного строку подання Декларації подати Декларацію з позначкою «Уточнююча» разом з тими додатками, які не подавалися та в яких обчислюються податкові зобов’язання за відповідним видом об’єкта, із зазначенням суми штрафної санкції у розмірі, визначеному п. 50.1 ПКУ, та пені відповідно до ст. 129 ПКУ.

За кожен податковий період, в якому виявлені помилки, подаються окремі уточнюючі Декларації разом з додатками(ом), в яких виявлені помилки. За відсутності помилок в інших додатках (за іншими видами об’єктів оподаткування), що подавалися разом із Декларацією, яка уточнюється, такі типи додатків до уточнюючої Декларації не додаються.

У Декларації та додатку(ах) до неї заповнюються всі рядки усіх розділів з урахуванням приміток. У разі незаповнення рядка через відсутність значення — він прокреслюється (у разі подання в паперовому вигляді) або не заповнюється (у разі подання засобами електронного зв’язку). Податкове зобов’язання зазначається у гривнях з копійками.

Запитання-відповідь розміщено в ЗІР (категорія 120.05)

11

Як в уточнюючій Декларації виправити помилку в разі неподання окремого додатка 1 в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря?

Для виправлення помилково зазначених обсягів викидів двоокису вуглецю разом з обсягами викидів інших забруднюючих речовин в одному додатку 1 до Декларації після настання граничного строку подання звітності платником екологічного податку подають уточнюючу Декларацію за відповідний звітний (податковий) період разом із двома уточнюючими додатками, у яких:

• за кодом 243.4.001 — двоокис вуглецю (рядок 4.1 колонки 2 додатка 1) зменшує нараховану суму податкових зобов’язань з екологічного податку;

• за кодами інших забруднюючих речовин (рядок 4.n колонки 2 додатка 1) декларує податкові зобов’язання з екологічного податку та відповідно до п.п. «а» п. 50.1 ПКУ обчислює розмір штрафної санкції, а також пеню (у разі потреби) згідно зі ст. 129 ПКУ.

Зокрема, в одному уточнюючому додатку 1 у частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря зазначається:

• у колонці 2 — код двоокису вуглецю 243.4.001;

• у рядку 4 — сума екологічного податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення двоокису вуглецю, що підлягає нарахуванню за звітний (податковий) період;

• у рядку 5 — сума податкового зобов’язання зазначена у рядку 4 додатка 1, що уточнюється;

• у рядку 5.2 — сума податкового зобов’язання, що зменшується.

У другому уточнюючому додатку 1 у частині викидів інших забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, зазначається:

• у рядку 4 — сума екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю);

• у рядку 5 — сума податкового зобов’язання, що уточнюється, яке дорівнює «0»;

• у рядку 5.1 — сума податкового зобов’язання, що збільшується;

• у рядку 6 — розмір штрафної санкції — 0,03;

• у рядку 7 — обчислена сума штрафної санкції;

• у рядку 8 — сума пені (у разі потреби).

У Декларації заповнюють такі показники:

• у рядку 4.1 — податкове зобов’язання, визначене як сума рядків 4 додатків;

• у рядку 4.1.1 — сума різниці між рядками 5.1 та 5.2 додатків;

• у рядку 4.1.2 — сума штрафу, обчислена як сума рядків 7 додатків;

• у рядку 4.1.3 — сума пені, обчислена, як сума рядків 8 додатків;

• у рядку 5 — кількість поданих додатків з Декларацією

12

Скільки Декларацій та додатків до них потрібно подавати суб’єкту господарювання, який має кілька стаціонарних джерел забруднення (у тому числі у разі здійснення викидів двоокису вуглецю) або місць розміщення відходів у межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (різні коди КОАТУУ), які обслуговуються одним контролюючим органом?

У разі якщо платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів у межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди КОАТУУ різні), то такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів Декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об’єкта окремо (п.п. 250.10.1 ПКУ).

Водночас у листі ДФС від 15.02.2016 р. № 5161/7/99-99-15-04-02-17 зазначено, що якщо платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів у межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди КОАТУУ різні), то такому платнику податку рекомендується подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію, до якої додавати необхідну кількість окремих додатків щодо кожного об’єкта оподаткування екологічним податком.

З метою забезпечення ефективного контролю за розподілом коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин (двоокису вуглецю) обов’язково складається окремий додаток 1 у частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю (лист ДФС від 16.01.2019 р. № 1422/7/99-99-12-03-04-17).

Отже, суб’єкт господарювання, який має кілька стаціонарних джерел забруднення (у тому числі у разі здійснення викидів двоокису вуглецю) або місць розміщення відходів у межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (різні коди КОАТУУ), які обслуговуються одним контролюючим органом, подає до такого контролюючого органу одну Декларацію та додатки до неї:

• один додаток 1, який включає інформацію про викиди двоокису вуглецю всіма належними йому джерелами забруднення, на яких здійснюються викиди двоокису вуглецю, із зазначенням у полі 6 Декларації «Доповнення до Податкової декларації за довільною формою» окремими рядками інформації про фактичні викиди двоокису вуглецю відповідними джерелами забруднення (за кожним кодом КОАТУУ) з початку року (у тому числі за звітний квартал);

• за кожним кодом КОАТУУ окремий додаток 1 — у частині викидів інших забруднюючих речовин (за винятком двоокису вуглецю);

• за кожним кодом КОАТУУ окремий додаток 3 — у частині розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

Запитання-відповідь розміщено в ЗІР (категорія 120.05)

13

Який перший звітний (податковий) період для подання декларації для суб’єктів господарювання, які використовують автономні системи опалення (котли), за наявності

або відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення?

Суб’єкти господарювання у разі використання автономних систем опалення є платниками екологічного податку за фактичний обсяг забруднюючих речовин, які утворюються і викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (незалежно від наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

стаціонарними джерелами забруднення), та подають податкову декларацію екологічного податку починаючи з календарного кварталу, у якому здійснено такі викиди.

Запитання-відповідь розміщено в ЗІР (категорія 120.05)

14

Чи передбачена відповідальність за неподання окремого додатка 1 до Декларації в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря та несплати такого податку за кодом бюджетної класифікації — 19011000?

Зазначимо, що з метою забезпечення ефективного контролю за розподілом коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин (двоокису вуглецю) суб’єкти господарювання складають окремий додаток 1 до Декларації у частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю в атмосферне. Про це повідомлялося у листі ДФС від 16.01.2019 р. № 1422/7/99-99-12-03-04-17 (ср. ).

Нагадаємо, що відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ПКУ. Зокрема, за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 126.1 ПКУ визначено розміри штрафів, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ.

Правила нарахування пені встановлені ст. 129 ПКУ.

Таким чином, за неподання або несвоєчасне подання Декларації, яка містить декілька додатків до неї, контролюючим органом застосовується штрафна санкція в розмірі 170 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання до відповідного контролюючого органу незалежно від кількості додатків, які подаються разом з Декларацією. У разі повторного протягом року неподання або несвоєчасного подання Декларації контролюючим органом накладається штраф у розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При цьому застосування штрафних санкцій відповідно до ст. 120 ПКУ за неподання деяких додатків до поданої вчасно Декларацій (у тому числі окремого додатка 1 до Декларації у частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря) ПКУ не передбачено

У випадку подання окремого додатка 1 до Декларації в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря та несплати узгодженої суми грошового зобов’язання з екологічного податку протягом строків, визначених ПКУ, за кодом бюджетної класифікації — 19011000 до платника податків застосовується штрафна санкція, передбачена п. 126.1 ПКУ, та пеня відповідно до ст. 129 ПКУ.

Слід зазначити, що у разі неподання платником екологічного податку окремого додатка 1 до Декларації в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю, такий платник має право до настання граничного строку подання такої звітності подати нову звітну Декларацію разом з таким додатком 1 або уточнюючу Декларацію з додатком 1 після настання граничного строку її подання із зазначенням суми штрафної санкції у розмірі, визначеному п. 50.1 ПКУ, та пені відповідно до ст. 129 ПКУ, сплативши задекларовану суму екологічного податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, штраф та пеню за кодом бюджетної класифікації — 19011000