Скажемо одразу: Мінсоцполітики, Мін’юст, МВС та НАДС одноголосно проти дискримінації у питанні працевлаштування особи без відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті. Ці відомства у своїх листах дійшли єдиного висновку: відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання не має вирішального значення при прийнятті на роботу. Тому її відсутність не може бути підставою для обмеження конституційних прав і свобод, зокрема права на працю. Висновки відомств дещо перетинаються між собою. Про що саме сказали фахівці кожного з них, ви дізнаєтеся з таблиці:
| Назва відомства | Дата та номер листа | Позиція |
| Мінсоцполітики | від 18.09.2019 р. № 1349/0/206-19 | При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які приймаються на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП) |
| Мін’юст | від 04.09.2019 р. № 32739/19698-26-19/7.2.2 | |
| Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (ч. 2 ст. 2 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV, далі — Закон № 1382) | ||
| МВС | від 19.09.2019 р. № 12/1-4410 | |
| За проживання без реєстрації місця проживання передбачена відповідальність згідно зі ст. 197 КУпАП у вигляді попередження. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за зазначене порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн) | ||
| НАДС | від 11.09.2019 р. № 6275/13-19 | |
| Законодавством про державну службу не передбачено підстави для відмови у призначенні на посаду державної служби особи, у якої відсутня відмітка про місце реєстрації |
А тепер давайте проаналізуємо це більш детально.
Розпочнемо з Мінсоцполітики. Фахівці працеоплатного відомства найбільш лаконічні з цього питання. Вони пройшлись нормами КЗпП та Конституції України, які забороняють необґрунтовані обмеження та відмови при прийнятті на роботу.
Так, вони наголосили, що відповідно до Конституції України не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору залежно від різних обставин, у тому числі й від місця проживання. Це випливає, зокрема, із ст. 24 та 43 Конституції України.
Крім того, ст. 25 КЗпП забороняє при укладенні трудового договору вимагати від осіб, які приймаються на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Цю позицію поділяє й Мін’юст у листі від 04.09.2019 р. № 32739/19698-26-19/7.2.2, також посилаючись на норми ст. 25 КЗпП.
Фахівці цього відомства підкріпили свою точку зору нормою з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382. Згідно з нею відсутність реєстрації місця проживання не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Водночас спеціалісти Мін’юсту нагадали не тільки про права, а й про обов’язки потенційного працівника, а саме про необхідність зареєструвати своє місце проживання. Так, громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, повинні зареєструвати своє місце проживання протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання. Дані про місце проживання вносяться до паспорта (ч. 1 ст. 6, абз. 9 ст. 3 Закону № 1382). Якщо йдеться про ID-картку (вона ж ідентифікаційна картка, вона ж електронний паспорт), то до безконтактного електронного носія, що міститься у ній, також вноситься додаткова (змінна) інформація. Це передбачено ч. 9 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VI (ср. ). Такою додатковою інформацією є й місце проживання. А якщо цієї інформації не буде, то про це до паспорта вноситься відповідна відмітка (ч. 2 ст. 7 цього Закону).
Наприкінці свого роз’яснення Мін’юст відсилає до МВС, як головного органу, що відповідає за реєстрацію фізичних осіб.
А що ж каже МВС щодо цього? Загалом фахівці цього відомства у листі від 19.09.2019 р. № 12/1-4410 повторюють норми, що вже згадали у своїх роз’ясненнях їхні колеги з інших міністерств: і про обов’язкову реєстрацію місця проживання, і про відсутність впливу прописки на реалізацію конституційних прав і свобод людини.
Однак, крім цього, вони нагадали й про адміністративну відповідальність фізичних осіб за проживання без реєстрації. Така відповідальність передбачена ст. 197 КУпАП та виражається у формі попередження. Якщо ж протягом року особі, яку попередили, висувають повторне адміністративне стягнення, то уже накладається штраф від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн).
Цікаво, що спеціалісти МВС згадали про правила оформлення особових карток, зокрема для державних службовців. Однак це, звісно, не їхня «стихія». А тому більш детально про призначення особи без прописки на посаду державної служби розповіли фахівці НАДС у своєму листі від 11.09.2019 р. № 6275/13-19.
Вони досить розгорнуто проаналізували законодавчі норми. Зокрема, розписали ст. 19 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу), де зазначені підстави для відмови від вступу на державну службу. Серед них, до речі, немає такої підстави, як відсутність відмітки про місце реєстрації.
Крім того, ст. 19 Закону про держслужбу прямо сказано, що під час прийняття на державну службу не допускаються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством. Це також вагомий аргумент на користь працівника.
Водночас можуть виникнути запитання при заповненні кадрових документів, зокрема особової справи та особової картки (ст. 37 Закону про держслужбу).
Порядок ведення та зберігання особових справ державних службовців затверджений наказом НАДС від 22.03.2016 р. № 64. Відповідно до п. 2 розд. ІІ цього документа складовими особової справи є, зокрема, особова картка та копія паспорта держслужбовця.
Згідно з п. 4 Інструкції щодо заповнення Особової картки державного службовця (затверджена наказом НАДС від 05.08.2016 р. № 156) відповідно до записів у паспорті, дипломі, свідоцтві, посвідченні та інших документах заповнюються деякі пункти особової картки.
У пункті 5 «Адреса фактичного місця проживання» та пункті 6 «Адреса місця реєстрації» зазначаються поштовий індекс, область, місто, район, село (селище), вулиця, корпус, номер будинку, квартири фактичного місця проживання та місця реєстрації відповідно.
Як діяти, коли таких даних у документах немає? Про це не сказано ані в Інструкції № 156, ані в роз’ясненні НАДС. Однак, вочевидь, самою наявністю таких вимог фахівці НАДС натякають на те, що прописка працівникові все ж таки потрібна.
До того ж не оминули увагою й адміністративну відповідальність за проживання громадянина без реєстрації місця проживання, передбачену ст. 197 КУпАП. Про неї нагадували і фахівці МВС. Хоча, чесно кажучи, така «страшна» санкція злякає небагатьох: щонайменше — попередження, щонайбільше — 51 грн.
І насамкінець нагадування від редакції.
Для тих роботодавців, які вважають, що покарати за працівника без прописки можуть їх, поспішаємо запевнити — нічого подібного. Адже адміністративна відповідальність для посадових осіб підприємств, установ, організацій передбачена лише за те, що вони приймуть на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами.
За це «світить» штраф у розмірі від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн). А у разі повторного притягнення до відповідальності протягом року накладається адміністративний штраф від 10 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 238 грн).
Відповідно до абз. 2 п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.92 р. № 2503-XII, недійсним вважається паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником 25- і 45-річного віку.
Тож відсутність відмітки про реєстрацію місця проживання не робить паспорт громадянина України недійсним. А отже, посадовим особам установ, організацій не загрожує адміністративна відповідальність за прийняття на роботу працівника без прописки.
