Розпочнемо з того, що згідно з п. 4 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI за наявності простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), стипендій, а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ (крім захищених видатків бюджету, визначених ст. 55 БКУ), до погашення такої заборгованості.
Тож обов’язково слід уникнути загрози виникнення кредиторської заборгованості із заробітної плати.
Нагадаємо, що до захищених статей видатків згідно зі ст. 55 БКУ відносять видатки загального фонду на:
• оплату праці працівників бюджетних установ;
• нарахування на заробітну плату;
• придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;
• забезпечення продуктами харчування;
• оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
• обслуговування державного (місцевого) боргу;
• поточні трансферти населенню;
• поточні трансферти місцевим бюджетам;
• підготовку кадрів вищими навчальними закладами I — IV рівнів акредитації;
• забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;
• фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;
• роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар’єрних функцій зони відчуження;
• компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла;
• заходи, пов’язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету;
• здійснення розвідувальної діяльності;
• оплату послуг з охорони державних (комунальних) закладів культури;
• оплату енергосервісу;
• виплати за державними деривативами;
• програму державних гарантій медичного обслуговування населення.
Отже, у цьому випадку і витрати на оплату праці працівників, і витрати на харчування є захищеними статтями видатків.
Тепер розглянемо, що являє собою субвенція.
Так, відповідно до ст.2 БКУ субвенція — це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Субвенція на заробітну платну надаватися не може, адже витрати на зарплату — це витрати на утримання установи, а не фінансування заходів в межах прийнятої освітянської програми.
А от на витрати на харчування та інші витрати в межах програми субвенція може бути надана. Ба більше, у регіонах постійно затверджуються різні програми щодо забезпечення харчуванням учнів.
Тож у цьому випадку дійсно описаний у запитанні варіант буде прийнятним.
Але прийняти таке рішення самостійно бюджетна установа не може.
Задля цього відділ освіти має звернутися до голови райдержадміністрації щодо прийняття рішення про переміщення кошторисних призначень. У свою чергу, голова райдержадміністрації дасть доручення фінуправлінню внести відповідні зміни до бюджету, які будуть затверджені рішенням сесії.
Надалі слід провести відновлення видатків за рахунок субвенції.
