Запитання щодо правильності обліку земельних ділянок час від часу виникають у наших читачів. Ось бачимо чергові. Воно й не дивно, адже останнім часом було внесено деякі зміни до законодавчих актів у сфері земельних відносин. Далі пояснимо, які зміни у законодавстві ми маємо на увазі та як їх застосовувати.
Насамперед зазначимо, що запитання читача безпосередньо пов’язані з особливим правовим режимом користування земельними ділянками бюджетними установами. У чому полягають такі особливості та яких саме прав набувають бюджетні установи щодо земельних ділянок?
На яких умовах бюджетні установи користуються земельними ділянками?
Відповідно до ст. 92 ЗКУ бюджетні установи набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
До речі, однією з особливостей права постійного користування землею є обмежене коло суб’єктів, які можуть його набути.
Право постійного користування земельною ділянкою є різновидом права користування землею. Зазначимо, що це право полягає у володінні та користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Увага!
Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою державної або комунальної власності без встановлення строку. Таке визначення передбачене ч. 1 ст. 92 ЗКУ.
Отже, для постійного користування земельними ділянками характерні певні особливості, а саме:
• право постійного землекористування є безстроковим (наприклад, на відміну від права оренди) і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗКУ;
• постійні землекористувачі мають права та обов’язки, визначені ст. 95, 96 ЗКУ;
• таке право може набувати лише обмежене коло осіб, зазначених у ст. 92 ЗКУ.
Саме на зазначених засадах користуються земельними ділянками більшість бюджетних установ.
Власне, отримання землі на зазначених умовах державними та комунальними установами, організаціями відбувається у разі набуття права на будівлі та споруди, які розташовані на таких ділянках (ст. 120 ЗКУ).
Хто має повноваження прийняти рішення про передачу земельної ділянки бюджетній установі на праві постійного користування?
Згідно зі ст. 116 ЗКУ юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Зазначені органи приймають рішення на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
• надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
• формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону № 3613, право власності на яку зареєстровано у ДРРП, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Натомість надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюють на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗКУ, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗКУ земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, бюджетним установам лише на праві постійного користування.
Для того щоб до установи перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена будівля чи споруда, необхідно мати на руках рішення компетентного органу про надання земельної ділянки в постійне користування. Зазначимо, що в такому рішенні, серед іншої інформації, має бути зазначено: кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. Але знайте: цього замало для того, щоб установа зарахувала земельну ділянку на баланс.
Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування така установа має право оформити документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою.
Насамперед варто внести відповідні зміни щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру та отримати витяг з такого кадастру.
Для чого? Навіщо вносити зміни, адже ця земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі?
До того ж ані розмір, ані цільове призначення такої ділянки у нашому випадку не змінюються.
Дійсно, саме ці дані щодо земельної ділянки не змінюються. Але оскільки відбулась зміна особи, яка отримала земельну ділянку на правах постійного користування, інформацію про неї необхідно оновити.
Куди для цього звертатись? Для вирішення цих питань установа звертається до органу Держгеокадастру та керується вимогами Порядку № 1051.
При цьому державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру здійснюється через відповідні центри надання адміністративних послуг.
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику видають витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому, серед інших відомостей, унесених до Поземельної книги, є кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. При цьому кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності.
Знайте: у разі переходу права користування на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. Тобто зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
З інформації, зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, далі установі знадобиться розмір нормативної грошової оцінки земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці.
Але це ще не все, що необхідно зробити установі, яка отримала право користування земельною ділянкою.
Це пов’язано з тим, що права постійного користування ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ). Як пройти таку процедуру?
Куди необхідно звертатись для цього бюджетній установі?
Будемо розбиратись далі.
Як оформити право постійного користування землею?
Насамперед варто зазначити, що державна реєстрація права користування землею проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах області та міста Києва.
Основні правила держреєстрації права на нерухоме майно, у тому числі права користування на земельну ділянку, врегульовані Законом № 1952 та Порядком № 1127.
Для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Отже, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на земельні ділянки, зокрема:
1) право власності;
2) інші похідні права: право оренди земельної ділянки; право користування (земельний сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування, які реєструються після проведення державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
Для проведення державної реєстрації такого права установі необхідно звернутись із відповідною заявою до суб’єктів державної реєстрації прав, тобто до держреєстратора. Хто це такий?
Суб’єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації (п.п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952).
Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява (п. 6 Порядку № 1127, ч. 9 ст. 18 Закону № 1952). Як ми вже зазначали, передача земельних ділянок на праві постійного користування здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень.
У зв’язку з вищенаведеним, набувач такого права (тобто уповноважена особа установи, користувач) разом із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності, подає рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування та документи, необхідні для проведення державної реєстрації похідного речового права, передбачені Порядком № 1127.
Крім цього, зазначаємо, що під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення ДРРП у режимі реального часу отримують відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також із метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.
Також обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, перевіряється на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів.
Знайте, що у разі проведення державної реєстрації права власності на будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно держреєстратор приймає одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
За результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 1952 держреєстратор формує витяг з ДРРП про проведену державну реєстрацію. Рішення держреєстратора, витяг із ДРРП про проведену державну реєстрацію прав надають в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формах.
Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора чи адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг).
Увага!
Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням земельного законодавства (ст. 125 та 211 ЗКУ).
Врешті-решт, установа пройшла всі необхідні процедури щодо реєстрації земельної ділянки, на якій розміщена будівля, та отримала весь необхідний пакет документів на земельну ділянку, на яку отримала права постійного користування. Як діяти далі?
Чи варто поспішати проводити експертну грошову оцінку земельної ділянки?
Зарахування земельної ділянки на баланс: за якою вартістю?
Зазначимо, що це запитання пов’язане з тим, що стосовно земельних ділянок застосовують два види грошових оцінок — нормативну та експертну. Про це зазначено у ст. 5 Закону № 1378.
Для яких цілей застосовують кожну з цих оцінок? Давайте розставимо всі крапки над «і» в цьому питанні. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації таких прав. Ця норма закріплена у ст. 125 ЗКУ.
Але для цього кожній бюджетній установі необхідно оформити право користування земельною ділянкою відповідно до вимог Закону № 1952 (ср. ).
Як підтвердження державної реєстрації земельної ділянки установи отримують витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в територіальному органі Держгеокадастру за місцезнаходженням такої ділянки.
У такому витягу наведено всю інформацію про земельну ділянку, зокрема: місцезнаходження; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; нормативна грошова оцінка.
Донедавна, для того щоб оприбуткувати земельну ділянку на баланс, бухгалтер повинен був мати документи, що засвідчують право власності або користування земельною ділянкою, а також звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки.
Таких правил дотримувались, оскільки підставою для відображення вартості земельної ділянки в бухгалтерському обліку була саме експертна грошова оцінка такої ділянки.
Чи продовжують діяти ці правила обліку земельних ділянок і в цьому році? І так, і ні. Цікаво, як таке може бути та чим пояснити? Саме з цими питаннями розберемось далі.
Річ у тім, що у 2019 році було внесено зміни до ст. 13 Закону № 1378.
Так, у минулому році був прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 р. № 132-IX (набрав чинності 17.10.2019 р.)
Зокрема, ним із ст. 13 Закону № 1378 виключено абз. 8 ч. 2, який передбачав обов’язковість проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок для відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку.
Отже, раніше для відображення в бухгалтерському обліку вартості земельної ділянки установі необхідно було обов’язково звертатись до суб’єкта оціночної діяльності для проведення незалежної експертної грошової оцінки земельної ділянки. Саме на підставі такої оцінки установи й зараховували на баланс земельну ділянку.
Однак чинна редакція ст. 13 Закону № 1378 не забороняє проводити експертну грошову оцінку для цілей бухгалтерського обліку, а лише фактично скасовує обов’язковість проведення такої оцінки.
Тож чи можливо в такому разі для цілей бухобліку застосовувати нормативну грошову оцінку?
Для того щоб було зрозуміло, у яких випадках установі застосовувати експертну грошову оцінку, а у яких — нормативну грошову оцінку земельних ділянок, узагальнимо інформацію в таблиці.
| Показник | Експертна грошова оцінка земельних ділянок | Нормативна грошова оцінка земельних ділянок |
| Нормативно-правовий акт | • Закон № 1378; | • Закон № 1378; |
| Визначення терміна | Результат визначення вартості земельної ділянки та пов’язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту | Капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами |
| Коли обов’язково проводять грошову оцінку | Проводять у разі: • відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім відчуження землі площею понад 50 га для розміщення відкритих спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд; • передачі в іпотеку земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до закону; • визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проєкту на земельні поліпшення; • визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; • визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; • виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; • визначення розміру майнової шкоди, збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; • рішення суду | Проводять у разі: • визначення розміру земельного податку; • визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; • визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; • визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; • розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; • відчуження земельних ділянок площею понад 50 га, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд; • проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації) |
| Хто проводить оцінку | Суб’єкти оціночної діяльності. Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок наведено на вебсайті Держгеокадастру (land.gov.ua) у розділі «Професіоналам земельного ринку» | Юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858-IV |
| Підстава для проведення оцінки | Договір, який укладається зацікавленими особами, а також рішення суду | Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування |
| Який документ підтверджує оцінку | За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складають звіт про проведення оцінки. Вимоги щодо звіту визначено Методикою № 1531 та Порядком № 2 | За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складають технічну документацію, яку затверджують рішенням сесії сільської, селищної, міської ради. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляють як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель |
| Необхідність оприлюднення інформації про оцінку | Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів узагальнюють дані про результати експертної грошової оцінки та ціну земельних ділянок і не рідше ніж раз на рік публікують їх у засобах масової інформації відповідно до закону. У такому разі оприлюднюють результати експертної грошової оцінки земельних ділянок та заповнюють витяг із звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 1 до Порядку № 2) на виконання вимог ст. 25 Закону № 1378 | Згідно в переліком наборів даних, що підлягають оприлюдненню, Держгеокадастр оприлюднює на веб-сайті (land.gov.ua) Довідник показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів |
| Періодичність проведення оцінки | Законом № 1378 не встановлена періодичність проведення оцінки | Залежно від категорії землі оцінку проводять з такою періодичністю: • щодо земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення — не рідше ніж один раз на 5 — 7 років; • щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, — не рідше ніж один раз на 5 — 7 років, а несільськогосподарського призначення — не рідше ніж один раз на 7 — 10 років |
| Індексація оцінки | Законом № 1378 не передбачена необхідність проведення індексації такої оцінки | Станом на 1 січня поточного року нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення підлягає індексації. Такий коефіцієнт розраховують за формулою, наведеною в ст. 282 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI |
З огляду на це, виникає запитання: тож за якою ж вартістю у цьому році установи можуть зарахувати земельну ділянку на баланс? На нашу думку, є 2 варіанти.
Як бачимо, експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться в певних випадках з метою визначення вартості об’єкта оцінки.
А саме цей вид грошової оцінки використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.
Тобто із ст. 13 Закону № 1378 прибрали обов’язковість застосування такої оцінки для цілей бухгалтерського обліку, але залишили право на застосування. Звісно, установи можуть скористатись таким правом у деяких ситуаціях.
Коли саме? Наприклад, коли установа не має жодної інформації щодо вартості земельної ділянки від попереднього користувача земельної ділянки.
До речі, у такому разі єдина умова для проведення експертної грошової оцінки — наявність бюджетних асигнувань у кошторисі на такі витрати. А якщо такі витрати в кошторисі установи не заплановані? У цьому випадку необхідно звернутися до вищої за рівнем організації з проханням про виділення додаткових асигнувань на зазначені цілі.
Після отримання позитивної відповіді бюджетній установі потрібно внести відповідні зміни до кошторису.
Видатки на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюють за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
Як було зазначено, наразі Закон № 1378 не вимагає обов’язкового застосування для цілей бухобліку виключно експертної оцінки.
Тому якщо в установі відсутні кошти на проведення експертної оцінки земельної ділянки, є цілком законний варіант — зарахувати таку ділянку на баланс за нормативною грошовою оцінкою.
Нагадаємо, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки наведено у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
Зауважте: у такому разі рішення про застосування нормативної грошової оцінки для зарахування земельної ділянки на баланс варто прийняти комісійно. Тобто таке рішення повинна оформити комісія установи, яка уповноважена на прийняття та списання основних засобів.
Нюанси бухобліку
Тепер перейдемо до облікових питань.
Для бухгалтерського обліку земельні ділянки є звичайними об’єктами основних засобів. Для обліку таких об’єктів передбачено субрахунок 1011 «Земельні ділянки» (незалежно від того, за якою оцінкою установа зараховує на баланс земельну ділянку).
При оприбуткуванні земельної ділянки як об’єкта основних засобів бухгалтеру необхідно враховувати правила формування первісної вартості таких об’єктів. Нагадаємо їх:
первісна вартість — історична (фактична) вартість активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих, витрачених) для придбання (створення) активів;
переоцінена вартість — вартість активів після їх переоцінки.
Які існують особливості щодо порядку формування первісної вартості земельної ділянки?
Так, об’єкт основних засобів оцінюють за первісною вартістю, якою є:
• вартість придбання у разі придбання за плату (у нашому випадку установа не купувала земельну ділянку);
• собівартість виробництва у разі самостійного виготовлення (створення) (у нашому випадку установа не створювала земельну ділянку);
• справедлива вартість у разі отримання без оплати від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору) (у нашому випадку установа отримала земельну ділянку на праві постійного користування на підставі рішення сесії місцевої ради, тому це не наш випадок);
• первісна (переоцінена) вартість основних засобів у разі отримання без оплати від суб’єктів державного сектору.
Оскільки у нашому випадку установа отримала земельну ділянку на праві постійного користування на підставі рішення сесії місцевої ради, тоді цей варіант має право на життя.
Але у такому разі установа повинна буде орієнтуватись на первісну вартість земельної ділянки, зазначену установою, яка передає таку ділянку (за умови зазначення такої вартості);
• залишкова вартість переданого об’єкта основних засобів у разі отримання у результаті обміну на інший актив (для нашого випадку така вартість не застосовується);
• умовна вартість у разі відсутності активного ринку (для нашого випадку така вартість не застосовується, оскільки земля на сьогодні немає активного ринку, особливо ринку земель державної чи комунальної власності).
Яку вартість застосовувати, якщо жоден з варіантів не підходить для нашої ситуації? Відповідь шукаємо разом.
Поготів у п. 8 розд. II НП(С)БО 121 є пряма норма:
«Первісна вартість основних засобів, отриманих безоплатно від суб’єктів державного сектору, дорівнює первісній (переоціненій) вартості основних засобів суб’єкта державного сектору, що їх передав, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 цього розділу, з наведенням нарахованої суми зносу.
У разі якщо відсутня достовірна інформація щодо первісної вартості основних засобів, первісна вартість визначається на рівні справедливої вартості на дату отримання, оцінка якої проводиться відповідно до законодавства».
Тож якщо установа немає інформації про первісну вартість земельної ділянки (тобто в разі відсутності первинних документів від установи, яка передає таку ділянку), варто визначити справедливу вартість отриманої ділянки. У таких випадках питанням оцінки майна займається комісія установи.
Отже, оскільки чинне законодавство, насамперед ст. 13 Закону № 1378, не передбачає обов’язковість проведення експертної грошової оцінки для цілей бухгалтерського обліку, бюджетні установи самостійно вирішують, за якою вартістю обліковувати землю.
Це означає, що для відображення в бухобліку земельної ділянки можна застосовувати або нормативну грошову, або експертну грошову оцінку.
Нормативні документи та скорочення
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.
Закон № 1378 — Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. № 1378-IV.
НП(С)БО 121 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.
Методика № 1531 — Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою КМУ від 11.10.2002 р. № 1531.
Порядок № 2 — Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджений наказом Держкомзему від 09.01.2003 р. № 2.
Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.
Порядок № 1127 — Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127.
Порядок № 1051 — Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1051.
Методика № 213 — Методика нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджена постановою КМУ від 23.03.95 р. № 213.
ДРРП — Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Держгеокадастр — Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
