Запитання, по суті, нескладне. Але його слід розкласти по поличках. Адже потрібно врахувати щонайменше три важливих моменти:
• дохід працівника;
• статус зовнішнього сумісника;
• наявність інвалідності.
Давайте розберемо кожен із цих моментів.
Дохід працівника
За загальним правилом, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді зарплати, на суму податкової соціальної пільги (ПСП).
Це передбачено п. 169.1 ПКУ.
При цьому ПСП застосовують до нарахованого протягом звітного місяця доходу (у вигляді зарплати), якщо розмір такого доходу не перевищує граничної суми. Така гранична сума залежить від прожитмінімуму для працездатних осіб на 1 січня звітного податкового року. У 2020 році вона становить (п.п. 169.4.1 ПКУ):
2102 грн х 1,4 = 2940 грн.
УВАГА!
Граничний дохід для отримання ПСП не зростає протягом року разом із прожитмінімумом. Адже прив’язаний до показника на 1 січня.
На сьогодні мінімальна зарплата становить 5000 грн. Виходить, що ПСП не застосовується до доходів переважної більшості працівників.
Аргумент: розмір їх зарплати має бути не меншим за 5000 грн, а граничний дохід для застосування ПСП на 2020 рік — 2940 грн.
Проте є ті, хто ще залишився у лавах отримувачів ПСП.
Серед них і працівники, які трудяться в умовах неповного робочого часу. Наприклад, як в описаному випадку — на 0,25 ставки.
Зовнішній сумісник
Підпунктом 169.2.1 ПКУ передбачено застосування ПСП до нарахованої зарплати за місяць тільки за одним місцем її нарахування (виплати). Так, якщо працівник працює у декількох роботодавців (в одного — за основним місцем роботи, в іншого — за сумісництвом), то тільки в одного з них до зарплати може бути застосована пільга.
У кого саме — вирішує сам працівник.
Переносимо цю норму на площину нашого запитання. За основним місцем роботи працівник трудиться на повну ставку. Тож, імовірніше, його дохід перевищує граничний розмір доходу, який дає право на застосування ПСП (2940 грн).
Отже, в основного роботодавця працівнику ПСП «не світить».
Тому він може обрати місцем застосування ПСП роботодавця за сумісництвом. Адже тут при доході 1318 грн він має право на ПСП.
Зверніть увагу: щоб визначити, чи перевищує сума зарплати граничну величину, до якої застосовують ПСП, підсумовувати загальний заробіток за двома місцями роботи не потрібно. Це правило діє лише для внутрішніх сумісників.
Працівник з інвалідністю
Розмір загальної ПСП у 2020 рік становить 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (п.п. 169.1.1 ПКУ):
2102 грн х 50 % = 1051,00 грн.
Водночас ПКУ передбачає спеціальні ПСП — для працівників з інвалідністю I і II груп.
Так, право на ПСП:
1) у підвищеному розмірі (у 2020 році — 1576,50 грн) мають працівники з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства (п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ);
2) у максимальному розмірі (у 2020 році — 2102 грн) — працівники з інвалідністю I або II групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 35511 (п.п. «б» п.п. 169.1.4 ПКУ). Зверніть увагу: це не стосується учасників антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил. Адже вони проходять на території нашої країни, а не інших.
1 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII.
Якщо працівник має інвалідність ІІІ групи, то йому належить лише загальна ПСП.
І тут є важливий момент — пенсія по інвалідності. Цей вид доходу може насторожити бухгалтера. А чи не завадить він призначенню ПСП?
Згідно з п.п. 169.2.3 ПКУ ПСП не може бути застосована до:
• доходів платника податку інших, ніж зарплата;
• доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
• зарплати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.
Нас цікавить останній пункт. Він говорить, що на заваді отриманню ПСП можуть стати бюджетні виплати: стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців. Якщо одночасно із зарплатою працівник отримує ще й одну (або декілька) з таких виплат, то ПСП до його зарплати не застосовується.
Як бачимо, пенсія по інвалідності серед таких «заборонних» виплат з бюджету не зазначена. Отже, працівник, що її отримує, має право на ПСП на загальних підставах.
Документи
Головний документ при призначенні будь-якої ПСП — заява працівника про самостійне обрання місця застосування ПСП (п.п. 169.2.2 ПКУ).
Оскільки працівник є зовнішнім сумісником, то роботодавцю слід звернути увагу на такий момент.
Як ми вже сказали вище, ПСП застосовують тільки за одним місцем нарахування (виплати) зарплати (п.п. 169.2.1 ПКУ). Тому надавати її і за основним місцем, і за сумісництвом не можна.
Це порушення порядку застосування пільги.
ВАЖЛИВО!
Роботодавець не зобов’язаний перевіряти, отримує працівник ПСП на іншій роботі чи ні.
Працівник сам обирає місце отримання ПСП. Формально: є заява — є підстава для застосовування пільги.
Якщо працівник вирішить усидіти на двох стільцях, то це може призвести до сумних наслідків для нього. Він втратить право на застосування ПСП за всіма місцями отримання доходу, починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, і закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється (п.п. 169.2.4 ПКУ).
Чи потрібні ще якісь документи для отримання ПСП? Якщо мова йде про загальну ПСП, яка залежить лише від розміру доходу, то ні. Достатньо лише заяви працівника.
Якщо ж працівник претендує на підвищену або максимальну ПСП, наприклад, коли йому встановлено І або ІІ групу інвалідності, то він повинен також подати:
• копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни на території інших країн;
• копію пенсійного посвідчення або довідки до акта огляду медико-соціальної експертизи.
ПСП починає застосовуватися до нарахованої зарплати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Висновки
Працівник, який є зовнішнім сумісником та особою з інвалідністю, має право на ПСП за таких умов:
• його місячний дохід за посадою за сумісництвом не перевищує 2940 грн;
• за основним місцем роботи він не отримує ПСП (хоча перевіряти це роботодавець за сумісництвом не зобов’язаний);
• подав заяву про застосування ПСП та інші підтвердні документи (у разі потреби);
• розмір ПСП залежить від групи інвалідності (І, ІІ — підвищена або максимальна, ІІІ — загальна).
