Лікарняний
Відповідно до умов запитання працівниця перебуває у лікарні із 4-річним сином. Згідно з п. 3.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455, у разі стаціонарного лікування дітей віком до 6 років одному із працюючих членів сім’ї або іншій працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною, видається листок непрацездатності на весь період перебування в стаціонарі разом з дитиною.
Допомога по тимчасовій непрацездатності щодо догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною (абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV).
Тобто із першого дня перебування дитини на стаціонарному лікуванні лікарняний оплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування.
На етапі лікарняного діагноз дитини не має великого значення.
А ось далі, після виписки із лікарні, при визначенні пільг та гарантій, що належать працівниці, слід відштовхуватись від того, що дитина хворіє саме на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний).
ВАЖЛИВО!
Якщо дитині установлена інвалідність, то працівниці належать гарантії як матері дитини з інвалідністю (особи з інвалідністю з дитинства).
Але це вже зовсім інша історія. У випадку, що розглядається, мова йде про дитину, хвору на діабет І типу, якій не встановлено інвалідність.
Відпустка «за свій рахунок»
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) відпустка без збереження зарплати за бажанням працівника надається обов’язково, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) та потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною 16 років.
Зауважимо, що період такої відпустки не включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку (п. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 504).
Державна допомога
Згідно з п. 51 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII (далі — Закон № 2811) на дітей, хворих цукровим діабетом І типу (інсулінозалежний), яким не встановлено інвалідність, призначається допомога за рахунок коштів державного бюджету.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми затверджено постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 (далі — Порядок № 1751). Також ці правила описані в розд. V-Б Закону № 2811.
Таку допомогу призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника). Право на допомогу має один із батьків, усиновлювачів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, який постійно проживає та доглядає за дитиною.
Для призначення допомоги до органу соціального захисту населення подають:
• заяву про призначення допомоги за формою, встановленою Мінсоцполітики;
• паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує повноваження опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів;
• свідоцтво про народження дитини (його копію із пред’явленням оригіналу);
• довідку про захворювання дитини на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), видану лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу у порядку та за формою, встановленими МОЗ.
Допомога особі, яка доглядає за хворою дитиною, призначається:
• з дня звернення за її призначенням до органу соціального захисту населення;
• на кожну хвору дитину у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплачується шість місяців;
• незалежно від одержання інших видів державної допомоги.
Щоб продовжити отримувати допомогу, законний представник дитини подає заяву та довідку про захворювання дитини. Виплата продовжиться з дня її зупинення, якщо звернення надійшло протягом одного місяця з дня зупинення.
УВАГА!
Той факт, що мати дитини з інсулінозалежним типом діабету має роботу, не впливає на призначення держдопомоги на хвору дитину.
Аргументувати це досить просто. У ст. 186 Закону № 2811 та п. 426 Порядку № 1751 наведений вичерпний перелік підстав, при виявлені яких припиняють виплачувати допомогу.
Тут зазначені, зокрема, випадки, коли дитині встановили інвалідність, отримувача допомоги позбавили батьківських прав або волі за вироком суду та інші. Такої підстави, як наявність джерел доходів чи офіційного місця роботи, немає.
До того ж серед документів, що необхідно подати для призначення допомоги, не зазначена довідка про доходи з місця роботи.
