Відразу про нове. Відповідно до п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-IX на період установлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), роботодавець може надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування (далі — ОМС), за його згодою відпустку.
При цьому, як бачимо, законодавці не конкретизували, в яку саме відпустку можна відправляти працівників. Однак доречно зауважили, що для цього потрібна їх згода. Простіше кажучи, цей Закон дозволяє на період карантину надавати працівникам відпустки поза графіком. Детальніше про ці та інші новації «антивірусних» законів ви можете прочитати в «Карантин-2020: що потрібно знати роботодавцю» цього номера.
Тепер розберемо, як це нове положення кореспондується зі «старими» нормами законодавства про відпустки не за графіком.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ст. 79 КЗпП черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.
При цьому відповідно до ст. 11 Закону про відпустки та ст. 80 КЗпП щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
При цьому коли працівник сам просить перенести його щорічну відпустку, треба для початку перевірити, чи не належить він до категорії осіб, яким слід за їх бажанням надавати щорічні відпустки у зручний для них час. До таких працівників належать, зокрема:
• особи з інвалідністю;
• жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);
• опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Якщо ж працівник не має підстав для використання щорічної відпустки у зручний для нього час, але просить перенести відпочинок, то за обопільною згодою це можна зробити.
Документально це оформлюється у два кроки:
1) заява працівника про надання відпустки поза графіком;
2) наказ керівника установи про надання щорічної відпустки.
Також доцільно буде внести зміни до графіка відпусток. Наприклад, це можна оформити через наказ керівника установи та як додаток до раніше затвердженого графіка.
При цьому слід пам’ятати про «правило трьох днів». Так, згідно з ч. 4 ст. 115 КЗпП і ст. 21 Закону про відпустки зарплата за весь час щорічної відпустки виплачується працівникам не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки. Однак із цього правила є виняток.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Конвенції про оплачувані відпустки від 24.06.1970 р. № 132, ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. № 2481-III, суми, що належать до виплати особі, яка користується відпусткою, виплачуються їй до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи та роботодавця. У свою чергу, користуватися нормами міжнародного законодавства дозволяє ст. 81 КЗпП. Також див. лист Мінсоцполітики від 05.01.2012 р. № 7/13/133-12.
Тобто можна виплатити відпускні в інші строки, якщо це оговорено окремо угодою між працівником і роботодавцем. Такою угодою, зокрема, може бути заява працівника з проханням про виплату відпускних в інший, ніж передбачено законодавством, строк, узгоджений з роботодавцем. Наприклад, сформулювати можна так: «Не заперечую проти виплати відпускних у найближчий строк для виплати зарплати у зв’язку з проханням надати відпустку у стислі строки».
Це можна зазначити у заяві про надання відпустки, про яку йшлося раніше.
Тепер щодо матдопомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі — Закон № 2493) посадовим особам ОМС надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення є законодавчо гарантованою виплатою посадовим особам ОМС. І той факт, що відпустку переносять на інший період, не скасовує права посадової особи на «оздоровчі». При цьому у разі поділу щорічної відпустки на частини матдпомога на оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.
Що сточується розмірів «оздоровчої» допомоги, то для посадових осіб ОМС він обмежений мінімальною і максимальною межами. З одного боку, допомога на оздоровлення обов’язково виплачується у розмірі посадового окладу (ст. 21 Закону № 2493), а за наявності коштів — у розмірі, що не перевищує середньомісячну зарплату (п.п. 3 п. 2 постановою КМУ «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268).
Це підтвердили фахівці Мінсоцполітики в листах від 19.07.2010 р. № 671/13-84-10, від 11.09.2013 р. № 10212/0/14-13/13 (подробиці — у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 25, с. 22).
Оскільки карантин продовжили до 24.04.2020 р., пам’ятайте, що посадові особи ОМС мають право на інші види відпусток, зокрема за стаж, додаткову соціальну відпустку «на дітей». При цьому загальна тривалість зазначених відпусток може перевищувати 59 календарних днів (подробиці — у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2019, № 14, с. 27).
