Для окремих категорій працівників бюджетної сфери надання матеріальної допомоги на оздоровлення є обов’язковим. До них належать і посадові особи органів місцевого самоврядування (ОМС), зокрема секретар селищної ради.
Право на отримання працівниками ОМС матеріальної допомоги на оздоровлення регламентовано Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі — Закон про службу в ОМС) і постановою КМУ «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 (далі — постанова № 268).
Згідно з ч. 5 ст. 21 Закону про службу в ОМС посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачена триваліша відпустка, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Тобто матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу є гарантованою виплатою при наданні щорічної відпустки посадовим особам ОМС.
Водночас п.п. 3 п. 2 постанови № 268 передбачає право керівників ОМС в межах затвердженого фонду оплати праці виплачувати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Ця норма означає, що за наявності коштів керівник може прийняти рішення про виплату такої допомоги у розмірі середньомісячної зарплати. При цьому конкретний порядок надання матеріальної допомоги має бути встановлений у Положенні про надання працівникам матеріальної допомоги, яке є додатком до колективного договору.
Таким чином, розмір «оздоровчих» для посадових осіб ОМС обмежений мінімальною і максимальною межами: допомога на оздоровлення обов’язково виплачується у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів — у розмірі, що не перевищує середньомісячну зарплату. Це підтвердили фахівці Мінсоцполітики в листах від 16.10.2009 р. № 620/13 / 84-09, від 19.07.2010 р. № 671/13-84-10, від 11.09.2013 р. № 10212/0/14-13/13.
Зауважимо, що згідно з п.п. 3 п. 2 постанови № 268 матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникам ОМС, а це означає, що, крім посадових осіб, отримати її можуть ще й службовці. Але для них «оздоровча» допомога не є обов’язковою виплатою. Якщо керівник прийняв рішення надати її, то зробити це треба в розмірі, що не перевищує середньомісячної зарплати. Якщо ж коштів, передбачених у кошторисі на виплату такої допомоги, недостатньо, то її можна виплатити в меншому розмірі, виходячи з фінансових можливостей.
Також пам’ятайте, що при формуванні фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення. У зв’язку з цим слід ураховувати той факт, що щорічна відпустка на прохання працівника може бути розділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина складатиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки). У разі поділу щорічної відпустки на частини «оздоровча» допомога виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки. На цей факт звернуло увагу і Мінпраці в листі від 13.05.2008 р. № 287/13/84-08.
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення секретареві селищної ради в обов’язковому порядку виплачується у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів — у розмірі середньомісячної зарплати. При цьому слід пам’ятати правила розрахунку оздоровчої матеріальної допомоги.
Якщо допомога на оздоровлення виплачується у розмірі окладу, то враховується оклад на момент надання відпустки. Так, у нашому питанні працівник йде у відпустку 16.07.2018 р., отже, оклад треба брати станом на цю дату. Нагадаємо, що останнє підвищення окладів для працівників ОМС відбулося в травні 2018 року згідно з постановою КМУ від 10.05.2018 р. № 363. Завдяки цьому нормативному акту були збільшені розміри окладів абсолютно усіх посадових осіб місцевого самоврядування і службовців в ОМС, наведених у додатках 48 — 55 до постанови № 268. Оклад секретаря селищної ради зазначений у додатку 54 до постанови № 268.
Якщо ж «оздоровчі» надають у розмірі середньомісячної зарплати, то їх розмір визначають згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).
У загальному випадку розрахунок здійснюють виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку № 100). Такою подією є вихід у відпустку. Тобто для ситуації, наведеній у запитанні (відпустка з 16.07.2018 р.), розрахунковим періодом є травень — червень 2018 року.
При цьому, згідно з п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими у колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді збереження середнього заробітку, заробітна плата, що враховується при обчисленні середньої зарплати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт їх підвищення. Оскільки до розрахункового періоду потрапляє травень 2018 року — місяць, в якому відбулося законодавче підвищення посадових окладів працівників ОМС, то при розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення доведеться коригувати «середню» (за період до підвищення). Як це зробити — читайте в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 20, с. 26.
Звернемо вашу увагу на ще один цікавий нюанс. А як діяти в ситуації, коли працівник оформив відпустку, отримав відпускні і матеріальну допомогу на оздоровлення, але замість відпустки пішов на лікарняний? І більше того, після лікарняного звільнився, так і не використавши відпустку. Чи повинен працівник у такому разі повернути «оздоровчі»?
Нагадаємо, що згідно зі ст. 21 Закону про відпустки відпускні мають бути виплачені за 3 дні до початку відпустки. Тоді ж виплачується і матеріальна допомога на оздоровлення. На поставлене запитання знаходимо відповідь у листі Мінсоцполітики від 07.10.2016 р. № 1382/13/84-16: не передбачено повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та подальшого звільнення. До того ж, оскільки відпустку працівник так і не використав, то при звільненні йому має бути нарахована компенсація за всі дні невикористаної відпустки (детальніше читайте в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 41, с. 4).
