Починаючи ще з 2014 року, добровольчі підрозділи в перших рядах стали на захист незалежності та територіальної цілісності України. Добровольчі формування брали активну участь у бойових діях. При цьому багато таких батальйонів від самого початку не входили та надалі не увійшли до складу ЗСУ, Нацгвардії та інших офіційних формувань.
Водночас відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону № 35511 до учасників бойових дій (УБД) належать особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення. Проте важливою умовою є те, що надалі такі добровольчі формування були включені до складу ЗСУ, МВС, Нацгвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
1 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII.
Виходить, що захисники-добровольці, які не мають cтосунку до офіційних військових формувань, не могли отримати статус УБД. А отже, вони були позбавлені цілої низки пільг та гарантій.
Цю несправедливість виправив Закон № 3292. Він додав до ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 пункт 21.
2 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції» від 04.12.2019 р. № 329-IX.
Таким чином, до складу УБД увійшли особи, які у період до набрання чинності Законом № 22683 (тобто до 24.02.2018 р.) у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в АТО. При цьому важливими умовами є:
3 Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 р. № 2268-VIII.
• термін безпосереднього перебування в районах АТО у період її проведення — не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення;
• взаємодія із ЗСУ, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією України, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Вимоги про включення добровольчих батальйонів до складу військових формувань та правоохоронних органів немає.
Важливе уточнення: ця норма не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Зауважимо: що такі працівники хоча й не є УБД, однак вони належать до учасників війни відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 9 Закону № 3551.
Також «поза грою» залишились особи, які добровільно забезпечували (залучалися до забезпечення) проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення нацбезпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність). Тобто такі особи не є УБД.
Ці зміни ввели в дію з 01.01.2020 р. Таким чином, із 2020 року члени добровольчих формувань, які від самого початку АТО захищали Україну та не увійшли до складу офіційних військових формувань, є УБД. А отже, вони мають право на гарантії та пільги, передбачені законодавством для УБД. Однією з таких пільг є додаткова відпустка зі збереженням зарплати тривалістю 14 календарних днів на рік (п. 12 ст. 12 Закону № 3551).
Ця норма повністю відповідає положенням ст. 162 Закону про відпустки4.
4 Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
УВАГА!
Додаткова відпустка УБД не належить до щорічних. Вона є пільгою.
Саме тому додаткова «бойова» відпустка має низку особливостей. Вона:
• надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році.
Так, відпрацювавши навіть один робочий день у поточному календарному році, працівник уже має право на таку відпустку повної тривалості;
• надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
• не переноситься на наступний календарний рік. «Бойову» відпустку слід використати протягом календарного року, за який вона надається. Інакше вона «згорає»;
• вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок. Наприклад, відпустка надається наприкінці 2020 року і її частина переходить у 2021 рік. Це є відпустка за 2020 рік. А у 2021 році працівник зможе отримати додаткову відпустку УБД за цей рік повної тривалості;
• не переноситься або продовжується з причин, зазначених у ст. 11 Закону про відпустки, у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника під час такої відпустки;
• не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
• не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо вона не була використана до дня звільнення;
• не поділяється на частини. Всі 14 днів додаткової відпустки потрібно використати без перерви;
• не може бути перерваною. Працівника не можна відкликати з неї.
Також слід зауважити: право на таку додаткову відпустку мають як основні працівники, так і сумісники.
Будьте уважними з новачками! Припустимо, новоприйнятий працівник у поточному календарному році до влаштування до цієї установи працював у іншого роботодавця. Там він скористався правом на додаткову відпустку УБД. Теперішній роботодавець таку додаткову відпустку за поточний календарний рік не повинен надавати.
Документальним підтвердженням статусу УБД є посвідчення учасника бойових дій. Для того щоб отримати відпустку УБД, працівник має надати копію такого посвідчення.
