Коли можна відсторонити?
Відсторонення від роботи — це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових відносинах з установою, можливості реального здійснення ним права на працю. Відсторонення від роботи проводиться роботодавцем на підставі виявленого ним факту, через який він має право усунути працівника від роботи.
Згідно зі ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи допускається у випадку:
1) появи на роботі в нетверезому стані;
2) появи на роботі в стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
3) відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки;
4) в інших випадках, передбачених законодавством.
Для окремих галузей підставою для відсторонення від роботи може послужити відсутність певних документів, наявність яких передбачена законодавством.
Наприклад, водії за відсутності водійського посвідчення можуть бути відстороненні від виконання своїх трудових функцій. Така умова встановлена у ст. 16 3акону № 33531.
1 3акон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.
Для держслужбовців є свої особливості.
Так, відповідно до ст. 72 Закону № 8892 державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків у разі виявлення наступних порушень:
2 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
• порушення Присяги;
• перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
• невиконання вимог щодо політичної неупередженості;
• використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
• подання під час вступу на держслужбу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на держслужбу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
• прийняття необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.
Але у випадку, що розглядається, йдеться про появу працівника на роботі в нетверезому стані. Тож поговоримо про відсторонення працівника від роботи саме за цією підставою, адже більшість нещасних випадків на виробництві трапляються з працівниками саме в такому стані.
Нагадаємо, що відповідно до п.п. 23 п. 52 Порядку № 3373 одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов’язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) або колективного договору, є обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов’язаними з виробництвом.
3 Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 17.04.2019 р. № 337.
На який період?
Нетверезий працівник підлягає відстороненню від роботи незалежно від того, в який саме час робочого дня він з’явився на роботі в такому стані.
Міра сп’яніння і характер виконуваної роботи також не мають принципового значення. Безумовно, працівник, який перебуває в нетверезому стані, не зможе належним чином виконувати свої трудові обов’язки.
ВАЖЛИВО!
Трудове законодавство не визначає тривалість відсторонення від роботи співробітника, який з’явився в стані сп’яніння.
Тому відсторонення може тривати до усунення обставин, що послужили його основою. На практиці найчастіше роботодавець не допускає працівника до роботи того дня, коли виявлений відповідний стан працівника.
Як підтвердити?
Нагадаємо, що згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 26944 на роботодавця покладається обов’язок здійснювати контроль за виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці.
4 Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.
Факт появи в нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути встановлений актом медичного обстеження.
У разі потреби можна скористатися й іншими доказами, зокрема показаннями свідків, які можуть бути оформлені у вигляді акта про появу працівника на роботі в стані сп’яніння, підписаного не менше ніж двома свідками.
Як показує судова практика, показання очевидців допоможуть суду дати відповідну оцінку (див. п. 25 постанови ВСУ від 23.01.2018 р. № 640/17224/15-ц).
Чи слід оплачувати?
З огляду на те, що заробітна плата виплачується за виконану роботу, відсторонення від роботи повинно здійснюватися без збереження заробітної плати.
Такий висновок можна зробити на підставі ст. 94 КЗпП, а також ст. 1 Закону про оплату праці5.
5 Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Час, протягом якого працівник не працював внаслідок відсторонення його у зв’язку із станом алкогольного сп’яніння, оплаті не підлягає. У цьому випадку застосовується ч. 4 ст. 113 КЗпП, згідно з якою час простою з вини працівника не оплачується.
Але враховуйте: якщо висновок роботодавця про алкогольне сп’яніння працівника буде помилковим і не підтвердиться, то час відсторонення має бути оплачений виходячи із середньої заробітної плати працівника.
Що далі?
Відсторонення від роботи працівника застосовується як тимчасовий захід до ухвалення остаточного рішення про можливість (неможливість) виконання працівником роботи, передбаченої трудовим договором, або перебування його на певній посаді.
Після закінчення терміну відсторонення залежно від наявних підстав працівник може бути допущений до роботи, переведений на іншу роботу або звільнений з роботи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
