Порядок складання кошторисів: вивчаємо зміни

¹ Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджені постановою КМУ від 28.02.2002 № 228.

² Постанова КМУ «Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 17.11.2021 № 1192.

Функціональна класифікаціє, прощавай

Із Порядку № 228 виключено всі посилання на функціональну класифікацію видатків.

Це не дивно. Адже ще з 2019 року абсолютно всі бюджети застосовують програмно-цільовий метод і відповідно програмну класифікацію видатків.

Тож усі «функції» нарешті канули в Лету.

Відлуння децентралізації

Усі ми вже знаємо, що в рамках адміністративно-територіальної реформи в Україні з’явились нові ОМС. Таким чином, тепер Порядок № 228 містить чітку градацію місцевих рад: рада АР Крим, обласні ради, ради міських, селищних, сільських ТГ, районні у місті ради.

Роль відповідальних виконавців

Нарешті в Порядку № 228 чітко визначено участь відповідальних виконавців бюджетних програм у процесі планування, затвердження та виконання кошторисів.

За обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на:

• головних розпорядників бюджетних коштів;

• відповідальних виконавців бюджетних програм;

• розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Саме так тепер прописано у п. 7 оновленого Порядку № 228. Утім, коректність таких новацій викликає певні сумніви. Адже за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються лише на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядни ків бюджетних коштів нижчого рівня. Це чорним по б ілому прописано у ч. 1 ст. 22 БКУ.

Це прямо передбачено п. 1.1 Інструкції № 836³. Зокрема, нормою цього пункту визначено, що відповідальними виконавцями можуть бути:

³ Інструкція про статус та особливості участі у бюджетному процесі відповідальних виконавців бюджетних програм місцевих бюджетів, затверджена наказом Мінфіну від 26.08.2014 № 836.

• головний розпорядник — за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом;

• розпорядники коштів місцевого бюджету нижчого рівня, які відповідають за виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.

А от, наприклад, КП не можуть виступати в ролі відповідальних виконавців бюджетних програм. Чому? Все просто.

Вони не є ані головними розпорядниками, ані розпорядниками коштів нижчого рівня, а належать до одержувачів бюджетних коштів.

Отже, по суті, і головні розпорядники, і розпорядники нижчого рівня можуть бути одночасно і відповідальними виконавцями бюджетних програм.

Відповідального виконавця визначає головний розпорядник за письмовим погодженням з відповідним місцевим фінорганом у процесі формування проєкту бюджету на наступний рік.

Відповідальні виконавці бюджетних програм (які не є головними розпорядниками) при складанні, розгляді, затвердженні та виконанні кошторисів повинні застосовувати положення Порядку № 228, визначені для головних розпорядників. Цього вимагає оновлений п. 7 Порядку № 228.

Фінпідтримка для КП: відтепер ще простіше

Як ми вже зазначали, КП є одержувачами бюджетних коштів.

Для того щоб КП було включено до мережі відповідного головного розпорядника та мало змогу здійснювати заходи бюджетних програм, воно має відповідати таким критеріям, як (п. 9 Порядку № 228):

• досвід роботи за відповідним профілем не менше двох років та наявність відповідної кваліфікації з урахуванням напряму чи заходу бюджетної програми;

• виробничий потенціал і показники виробничої діяльності, науково-технічної бази (у разі потреби);

• наявність бездефіцитного фінансового плану на поточний рік, фінансово-економічного розрахунку (обґрунтування) здійснення заходів бюджетної програми;

• незбиткова діяльність одержувача за останні два роки, відсутність простроченої заборгованості за наданими банками кредитами;

• співвідношення вартості робіт, послуг та їх якості;

• застосування договірних умов.

Це правило діє віднедавна, а конкретно після внесення змін до Порядку № 228.

Причому відтепер бюджетні асигнування одержувачів також включаються до зведення показників кошторису, які складають головні розпорядники або відповідальні виконавці. Про це зазначено в оновленому п. 4 Порядку № 228.

Відповідальність розпорядників посилено

Відповідальність за що та яких саме розпорядників посилено?

Передусім це стосується розпорядників нижчого рівня.

Тоді як тягар відповідальності головних розпорядників Уряд дещо полегшив.

Так, тепер головні розпорядники лише доводять розпорядникам нижчого рівня та відповідальним виконавцям вказівки щодо складання кошторисів, планів асигнувань, зведення показників тощо.

Розпорядники нижчого рівня, у свою чергу, мають самостійно забезпечити дотримання принципів, на яких ґрунтується бюджетна система.

При цьому під час складання проєктів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду, планів використання та помісячних планів використання бюджетних коштів слід дотримуватися норм чинного законодавства. Водночас неодмінно слід враховувати економічну класифікацію видатків, додержання тарифних ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів та інших показників.

Головні ж розпорядники наразі повинні лише контролювати цей процес.

Довіряй, але перевіряй…

Головні розпорядники бюджетних коштів лише перевіряють, а не забезпечують (п. 29 Порядку № 228):

• дотримання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на плановий бюджетний період;

• додержання режиму економії, включення до кошторисів бюджетних асигнувань, зумовлених характером діяльності установи;

• дотримання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету та надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;

• підтвердження показників розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Визначаємо обсяги видатків правильно

Визначення обсягів видатків у проєктах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду, планів використання та помісячних планів використання бюджетних коштів здійснюється з урахуванням, зокрема:

• нормативно-правових актів, що регулюють діяльність головного розпорядника у відповідній галузі (сфері діяльності), у тому числі надання послуг, гарантованих державою, та інших послуг, що надаються фізичним та юридичним особам (публічних послуг);

• зобов’язань, передбачених договорами (контрактами);

• періодичності виконання окремих бюджетних програм, а також окремих заходів, що здійснюються в межах бюджетних програм;

• цін і тарифів на відповідні товари (роботи, послуги), закупівлю яких передбачається здійснювати у межах бюджетної програми.

Асигнування бюджетників-новачків

Для тих установ, утворених не з початку поточного бюджетного періоду, як і раніше, кошториси мають бути складені і затверджені з часу їх утворення і до кінця бюджетного року. Тож тут продовжує діяти загальний порядок.

Водночас конкретизовано, що бюджетні асигнування таких установ обов’язково повинні бути враховані відповідальними виконавцями, розпорядниками нижчого рівня в показниках зведеного кошторису, зведеного плану асигнувань тощо.

Капітальні видатки

Із Порядку № 228 урядовці виключили вимогу щодо передбачення капітальних видатків на придбання обладнання, капремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

До чого це виключення?

Поки не зовсім зрозуміло, що саме мав на увазі Кабмін.

Адже ніхто не скасовував захищені статті видатків, передбачені ч. 2 ст. 55 БКУ. Саме ці статті мають бути забезпечені в першу чергу.

Тож, незважаючи на такі зміни Порядку № 228, капітальні видатки, як і раніше, залишаться другорядними.

Лімітні довідки: хто кому?

У новій редакції Порядку № 228 чітко прописано, хто і кому надає лімітні довідки.

Так, лімітна довідка доводиться Мінфіном або місцевим фінорганом до відповідних головних розпорядників бюджетних коштів. У свою чергу, останні повинні довести показники лімітних довідок до відповідальних виконавців та розпорядників нижчого рівня.

Бюджетного розпису немає: що робити?

Є деякі зміни у процедурі затвердження кошторисів у випадку, коли бюджетний розпис на плановий бюджетний період своєчасно затверджено не було.

Так, у разі, коли бюджетний розпис на плановий бюджетний період не затверджено в установлений законодавством строк, обов’язково має бути затверджено тимчасовий розпис. І тут у гру вступає Казначейство. Адже такий розпис необхідно надати відповідному органу Казначейства для доведення витягів з тимчасового розпису бюджету головним розпорядникам.

У свою чергу, головні розпорядники доводять ці витяги відповідальним виконавцям, розпорядникам нижчого рівня.

Також нагадаємо: на цей період бюджетні установи складають тимчасові кошториси, а одержувачі — тимчасові плани використання.

Зміни до спецфонду: коли та як?

Уточнено вимоги щодо внесення змін до спеціального фонду за надходженнями в іноземній валюті та у вигляді майна (активів) у натуральній формі.

Зокрема, якщо фактичний обсяг видатків за власними надходженнями більший, ніж планові показники, враховані у спецфонді, у зв’язку зі зміною офіційного курсу НБУ, розпорядник складає довідку про внесення змін до кошторису в частині спецфонду. Таку довідку слід надати до органу Казначейства не пізніше п’яти робочих днів після початку наступного бюджетного періоду.

Тепер стосовно внесення змін до спецфонду кошторису за «натуральними» надходженнями. Так, маємо невеличке уточнення до п. 49 Порядку № 228 (ср. ).

Такі зміни до спецфонду кошторису вносяться, окрім випадків, передбачених ч. 4 ст. 13 БКУ. Нагадаємо, про що саме йдеться.

Надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) у натуральній формі, отримані від інших бюджетних установ — суб’єктів управління майном, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.

В інших же випадках отримання надходжень у натуральній формі вимагає внесення зміни до спецфонду кошторису за відповідними підгрупами власних надходжень (визначені ч. 4 ст. 13 БКУ) та збільшення планових показників.

При цьому також потрібно скласти зведення показників спеціального фонду кошторису та розрахунки, які обґрунтовують зміни показників видатків бюджету.