Зовнішній сумісник і повна матвідповідальність

Так, можна. Звісно, за умови, що він належить до працівників, з якими взагалі можна укладати договір про повну матвідповідальність.

Чинне законодавство не містить жодних обмежень чи застережень стосовно укладання договорів про повну матеріальну відповідальність із працівниками-сумісниками. Отже, із сумісником можна укладати такий договір за умови дотримання всіх законодавчих вимог. Про які саме вимоги йдеться, розповімо дещо згодом.

Договір про повну матвідповідальність складають у двох примірниках. Перший примірник зберігається в роботодавця, другий — у працівника.

¹ Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9.

Питання укладання договору про повну матеріальну відповідальність досить важливе. Тож розглянемо його детальніше.

Законодавство установлює перелік випадків, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини установі, організації. Серед них — укладення між працівником і роботодавцем письмового договору про повну матеріальну відповідальність (ст. 134 та 135¹ КЗпП).

Договір про повну матеріальну відповідальність можна укласти з працівниками, які досягли 18-річного віку. Проте це не єдина вимога.

Аби краще зрозуміти всі «родзинки» цього питання, розглянемо його із двох ракурсів. Почнемо з випадку укладення такого договору з працівниками, які трудяться у приміщенні роботодавця (так би мовити «стаціонарними» працівниками).

А далі розберемось із дистанційними/надомними працівниками.

«Стаціонарні» працівники

Окрім повноліття, є ще дві важливі умови для укладання договору про повну матеріальну відповідальність. Причому вони мають бути виконані одночасно.

Відповідність Переліку № 447².

² Перелік посад і робіт, які заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 № 447/24.

Аби укласти договір про повну матеріальну відповідальність, працівник має обіймати посаду або виконувати роботи, наведені у Переліку № 447. І тут є невеличка проблема. Цей Перелік затверджено ще за радянських часів. Відповідно назви професій та робіт там застарілі. Утім, тут можна знайти й знайомі посади, наприклад, «завідувач господарства».

До робіт, при виконанні яких з працівниками може бути укладений договір про повну матвідповідальність, належать, зокрема, роботи з:

• приймання, зберігання, обробки, відпуску матеріальних цінностей на складах, у коморах та гардеробах;

• видачі (приймання) матеріальних цінностей особам, що перебувають у лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладах, будинках відпочинку, гуртожитках, дитячих установах, спортивно-оздоровчих та туристських організаціях.

Безпосереднє виконання обов’язків.

Виконання обов’язків або роботи працівника має бути безпосередньо пов’язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених йому цінностей.

Перевірте посадову інструкцію, трудовий договір. Якщо до трудових обов’язків працівників такі функції не входять, то укладати договір про повну матеріальну відповідальність з ним неправомірно. Навіть якщо посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, зазначена в Переліку № 447.

З іншого боку, сам факт укладення такого договору не може бути підставою для притягнення працівника до повної матвідповідальності, якщо його посада (виконувана ним робота) відсутня в Переліку № 447 (ср. ).

Це підтверджують і суди. Зокрема, у п. 8 Узагальнення³ зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включено до Переліку № 447, є недійсними. Отже, відшкодування матеріального збитку в повному обсязі отримати не вдасться. На такого працівника може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність.

³ Лист ВССУ «Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» (витяг) від 01.09.2015.

Дистанційники (надомники)

На початку цього року ст. 135¹ КЗпП дещо осучаснили. До неї було внесено зміни, що дозволили укладати договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, які виконують роботу за трудовим договором про дистанційну або надомну роботу.

Це стосується виключно тих випадків, коли дистанційний (надомний) працівник користується обладнанням та засобами, виданими йому роботодавцем (наприклад, комп’ютером).

До того ж приписом п. 10 ч. 1 ст. 134 КЗпП передбачено окремий випадок повної матеріальної відповідальності: шкоди завдано нестачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Якщо такий працівник звільняється та не повертає наданих йому в користування обладнання та засобів, з нього можна стягнути балансову вартість такого обладнання.

З цієї норми випливає, що повна матвідповідальність покладається на працівника-дистанційника навіть без письмового договору про відповідальність.

Адже такий випадок виокремлено так само, як, наприклад, завдання шкоди за майно, одержане під звіт за разовою довіреністю, або працівником у нетверезому стані (пп. 2 та 4 ч. 1 ст. 134 КЗпП відповідно).