Методрекомендації: зміни та новації

Наприкінці минулого року Мінфін своїм наказом № 816¹ оновив Методрекомендації². І хоча зазначені зміни набули чинності ще 28 грудня 2020 року, фактично вони запрацювали лише із січня поточного року.

¹ Наказ Мінфіну «Про затвердження Змін до деяких Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору» від 28.12.2020 р. № 816.

² Наказ Мінфіну «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору» від 23.01.2015 р. № 11.

Серед найпомітніших і найважливіших облікових новацій, запроваджених Мінфіном, такі:

• по-перше, скасування єдиного для всіх бюджетних установ чітко регламентованого вартісного критерію МНМА³;

³ МНМА — малоцінні необоротні матеріальні активи.

• по-друге, вилучення з обігу спеціалізованих типових форм з обліку запасів.

Окрім того, до облікових правил було внесено ще кілька менш значних коректив. Але про все за порядком. І насамперед з’ясуємо, як заповнити прогалини, котрі виникли в результаті нововведень.

Вартісний критерій — на власний розсуд?

Із 1 січня 2021 року можна остаточно попрощатися із нормативно визначеним вартісним критерієм для розмежування ОЗ⁴ та МНМА. Тож відтепер годі й шукати вартісні орієнтири для визнання об’єктів МНМА як у НП(С)БО 121⁵, так і в Методрекомендаціях з обліку ОЗ⁶.

⁴ ОЗ — основні засоби.

⁵ Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.

⁶ Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.

Однак без вартісного критерію не обійтися. Адже кожна установа щорічно купує, створює та виготовляє різноманітні необоротні активи. Деякі з них потребують ретельного обліку і контролю. Водночас є чимало таких, котрі можна і треба обліковувати за спрощеною схемою. Саме для того, аби відокремити одні від інших, і потрібен вартісний орієнтир.

Ба більше, для бюджетних установ такий критерій відіграє вирішальну роль у питаннях застосування КЕКВ при плануванні і здійсненні видатків на придбання необоротних активів. Отже, вихід один — встановити вартісний критерій МНМА самостійно.

Як визначити?

Чимало бухгалтерів бюджетних установ до останнього сподівалися на запровадження єдиного вартісного критерію на рівні 20 тис. грн. Саме ним наразі користуються комерційні підприємства відповідно до п.п. 14.1.138 ПКУ⁷.

⁷ Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Проте не сталось, як гадалось. Звісно, орієнтуватися на вартісний ОЗ-поріг, установлений податковим законодавством, можна. Це ваше право, але не обов’язок.

Водночас чинне законодавство не містить жодних обмежень щодо розміру вартісних ознак МНМА для бюджетних установ. Фактично ви можете установити будь-який вартісний критерій, котрий відповідає потребам вашої установи. Проте тут є свої «але».

Такий порядок прописав Мінфін в оновлених Методрекомендаціях. А от як це зробити, не пояснив. Окрім того, необхідність обґрунтування критеріїв щодо визначення таких ознак нещодавно підтвердили і фахівці Казначейства (див. лист від 15.01.2021 р. № 16-08-08/1286). Але знову жодної конкретики, як аргументувати вибір вартісних ознак.

Як обґрунтувати?

До вирішення цього питання можна підійти суто формально або «реально», по-справжньому з підрахунками й аналізом одержаних результатів. Причому обидва варіанти є цілком прийнятними.

Формально — це, коли ви зазначаєте: «з урахуванням постійного зростання рівня цін на відповідні групи товарів установити вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА, на рівні…». І все. Безперечно, жодного порушення у цьому не буде. Ніби й пояснили, але по суті нічого не обґрунтували.

А от «реальне» обґрунтування — варіант для наполегливих і гіпервідповідальних.

Звісно, вибір конкретного способу обмежується лише вашою уявою.

Так, наприклад, якщо маєте час і бажання, можна зробити вибірку необоротних активів, придбаних протягом останніх кількох років, і визначити їх середню вартість. При цьому до розрахунку включайте лише ті об’єкти, котрі потенційно можуть обліковуватися і як ОЗ, і як МНМА. Це передусім різноманітна обчислювальна техніка, оргтехніка, побутові прилади, меблі, предмети конторського облаштування тощо (див. приклад 1).

Також можна проіндексувати старий вартісний критерій — 6000 грн — із моменту його запровадження (це відбулося у травні 2016 року) і до сьогодні. Щоправда, таким чином виправдати встановлення такої «зручної» 20-тисячної межі теж не вийде (див. приклад 2).

⁸ Згідно з постановою КМУ «Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2021-2023 роки» від 29.07.2020 р. № 671.

Де прописати?

За новими правилами обрані вами вартісні ознаки мають знайти своє відображення у наказі про облікову політику. Вказівку на це містить абз. 13 п. 1 розд. ІІ Методрекомендацій щодо облікової політики⁹.

⁹ Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.

Причому важливо закріпити вартісні ознаки МНМА безпосередньо в розпорядчому документі про облікову політику установи. Бо саме у такий спосіб можна забезпечити дотримання єдиних облікових підходів у межах одного головного розпорядника. У свою чергу, це дає змогу уникнути складнощів при здійсненні операцій із внутрішнього переміщення необоротних активів, а також складанні зведеної (консолідованої) звітності головними розпорядниками.

Звісно, рішення про зміну облікової політики неодмінно слід погодити з установою вищого рівня. Таким є припис п. 2 розд. І Методрекомендацій щодо облікової політики. Тому розпорядникам нижчого рівня не слід надто квапитись зі встановленням вартісного критерію МНМА та внесенням відповідних змін до облікової політики вашої установи. Краще дочекатися вказівок «зверху».

Таким чином, усі необоротні активи, придбані й оприбутковані до запровадження нового вартісного критерію, продовжуємо обліковувати на тих самих субрахунках. Проводити їх перекласифікацію, звісно, не треба. Інша річ — об’єкти, придбані (виготовлені, отримані) у минулому році, але введені в експлуатацію після встановлення нових вартісних ознак. Їх слід зараховувати на баланс уже відповідно до нових правил.

Документування операцій із запасами по-новому

Відтепер Методрекомендації з обліку запасів¹⁰ не містять жодної згадки про типові форми, затверджені Держказначейством. До речі, офіційно вони втратили чинність лише 2 лютого 2021 року¹¹.

¹⁰ Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.

¹¹ Згідно з наказом Мінфіну «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного казначейства України від 18 грудня 2000 року № 130» від 31.12.2020 р. № 838.

То як оформляти надходження, рух і вибуття запасів зараз? Тут є два варіанти.

Варіант № 1 — користуватися загальноприйнятими формами з обліку сировини і матеріалів, затвердженими наказом № 193¹². Однак мінстатівська первинка 96-го року випуску — такий собі варіант. До того ж форми цих документів не враховують специфіку діяльності бюджетних установ.

¹² Наказ Мінстату «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.96 р. № 193.

Варіант № 2 — розробити і затвердити власні форми документів для оформлення операцій із запасами. Ось тут можна увімкнути фантазію на повну і зробити первинні форми максимально зручними для вас у використанні.

Власна первинка. Яка вона?

Насамперед пам’ятайте: самостійно розроблені форми документів повинні містити всі обов’язкові реквізити, передбачені Законом про бухоблік¹³. До них належать: назва документа, дата складання, назва установи, зміст і обсяг господарської операції, посади відповідальних за здійснення операції, їх особисті підписи та інші дані причетних осіб.

¹³ Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Хоча навіщо вигадувати велосипед? Дійсно, ніщо не заважає користуватися старими добрими типовими формами і надалі. Тож прибираємо «зайві» реквізити і сміливо застосовуємо.

У будь-якому разі не забудьте навести самостійно (чи не зовсім самостійно) розроблені форми документів у додатку до розпорядчого документа про організацію бухобліку вашої установи.

Виняток — оформлення списання запасів

Щоб уникнути плутанини при оформленні списання запасів, і передусім у разі внутрівідомчої передачі, Мінфін затвердив нову форму Акта списання запасів. Її можна знайти у додатку до Методрекомендацій з обліку запасів.

Загалом ця форма нагадує свою попередницю — типову форму № З-2. Утім, не обійшлося і без оновлень. Насамперед впадають в око «косметичні» зміни у вступній частині акта. Зокрема, з’явилися місце складання акта, місцезнаходження запасів, що підлягають списанню, дані про матеріально відповідальну особу. Також зазнала змін і «таблична» частина документа: із неї прибрали графу «Строк перебування в експлуатації». Давно пора. Навряд чи хтось взагалі веде облік строку служби запасів. Окрім того, форму доповнено новим потрібним розділом для відміток бухгалтерії про відображення в облікових регістрах. І звісно ж, куди без «Власне ім’я Прізвище», замість «ПІБ». Як бачимо, вийшов такий собі непоганий апгрейт.

А для тих, хто нарікає на часті зміни і не хоче звикати до нового акта списання, маємо застереження. У разі списання запасів, отриманих у результаті внутрішнього переміщення, нову форму акта таки доведеться використовувати. А от списувати інші запаси цілком можна на підставі будь-якого іншого підтвердного документа, форма якого вам до вподоби.

«Запасні» уточнення

На зміну книзі складського обліку запасів прийшла картка (п. 8 розд. ІІІ Методрекомендацій з обліку запасів). До речі, форма Картки складського обліку матеріалів (форма № М-12) затверджена наказом № 193 (ср. ). Однак перед застосуванням, ймовірно, її доведеться адаптувати до потреб держсектору.

Окрім того, Мінфін уточнив: аналітичний облік продуктів харчування ведеться в оборотних відомостях на підставі даних первинних прибутково-видаткових документів. Тоді як раніше записи до цих регістрів аналітичного обліку вносили згідно з накопичувальними відомостями з надходження і витрачання продуктів харчування.

Інші обліково-політичні новації

Нові елементи облікової політики

Перелік елементів облікової політики суб’єктів держсектору доповнено кількома новими позиціями (п. 1 розд. ІІ Методрекомендацій щодо облікової політики). Зокрема, серед них:

— перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

— види звітних сегментів та їх пріоритетність;

— вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА, з обґрунтуванням критеріїв щодо визначення таких ознак;

— строки корисного використання груп довгострокових біологічних активів.

Звісно, всі ці відомості слід наводити у розпорядчому документі про облікову політику лише за наявності потреби у цьому. Тобто якщо характер діяльності вашої установи цього вимагає. Так, наприклад, якщо ви не маєте справи з біологічними активами (у тому числі довгостроковими), прописувати строки використання груп таких активів немає сенсу.

Облік житлової нерухомості

Мінфін конкретизував, коли об’єкти житлової нерухомості (будинки, квартири, інші приміщення) підлягають зарахуванню на баланс установи до складу ОЗ. Але тут без сюрпризів. Як і будь-які інші активи, вони мають бути контрольовані установою і нести в собі потенційні вигоди. При цьому їх вартість може бути визначеною (п. 13 розд. ІІІ Методрекомендацій з обліку ОЗ).

Це повною мірою стосується і всіх жилих приміщень для проживання військовослужбовців, розміщених на території військових містечок. Їх також слід обліковувати у складі ОЗ. Натомість «соціальне житло», придбане (збудоване) спеціально для подальшої передачі незахищеним верствам населення, доцільно обліковувати у складі інших нефінансових активів (субрахунок 1815).