Спочатку стисло про суть операцій зі сплати забезпечувального депозиту. Так, орендар перераховує його орендодавцю як фінансову гарантію або забезпечення виконання своїх договірних зобов’язань.
Здійснення цього платежу є обов’язковою умовою для отримання орендарем державного або комунального майна у користування. Тобто у результаті сплати забезпечувального депозиту виникає ймовірність досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи-орендаря.
З огляду на це, орендар має віднести цей платіж до складу фінансових активів як дебіторську заборгованість (п. 3.2. розд. ІІІ Порядку № 3721). Але така заборгованість матиме особливий характер. Адже вона не пов’язана з оплатою товарів, робіт чи послуг, а виконує лише функцію забезпечення.
1 Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 02.04.2014 р. № 372.
У свою чергу, для орендодавця надходження забезпечувального депозиту передбачає одночасне збільшення активів та зобов’язань. Адже отримані грошові кошти знаходяться у його тимчасовому розпорядженні.