Що винен — віддати повинен. А на тих, хто з оплатою зволікає, справедливе покарання чекає. А ще кажуть, умова дорожча за золото. Це основоположний принцип будь-яких договірних відносин і його закріплено на законодавчому рівні (ч. 1 ст. 629 ЦКУ1).
1 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Ба більше, взяті зобов’язання потрібно виконувати не лише в повному обсязі, а й вчасно. Так, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін). І це чорним по білому прописано у ч. 1 ст. 530 ЦКУ. Нехтування цим правилом загрожує порушнику негативними правовими наслідками.
Штрафні санкції
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання одним із учасників відносин він зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню). Цього вимагає ч. 1 ст. 230 ГКУ2. Причому ці санкції можуть застосовуватися як окремо, так і всі одночасно. Все залежить від умов конкретної угоди.
2 Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
І це повною мірою узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦКУ. У чому ж різниця між зазначеними видами штрафних санкцій?
Цивільне законодавство визначає неустойку як узагальнююче поняття для всіх видів штрафних санкцій за порушення боржником його зобов’язання (ст. 549 ЦКУ).
З огляду на це:
• штраф → неустойка за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг);
• пеня → неустойка за порушення строків виконання насамперед грошового зобов’язання. Нараховується за кожен день прострочення. Це випливає з ч. 2 і 3 ст. 549 ЦКУ та ч. 2 ст. 231 ГКУ.
Зауважимо: грошовим вважається зобов’язання, яке передбачає обов’язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора. У свою чергу, останній має право вимагати від боржника виконання цього обов’язку.
Штрафні санкції за порушення безпосередньо грошових зобов’язань установлюють у відсотках виходячи з облікової ставки НБУ3 за весь час користування чужими коштами, якщо інше не передбачено законом або договором. Це загальний підхід до застосування та формування штрафних санкцій, визначений ч. 6 ст. 231 ГКУ.
3 Згідно з рішенням Правління НБУ «Про розмір облікової ставки» від 10.12.2020 р. № 726-рш наразі діє облікова ставка 6 % річних.
Водночас існує й спеціальна норма, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, — ч. 2 ст. 343 ГКУ.
Зокрема, за прострочку платежу платник сплачує на користь одержувача пеню у розмірі, встановленому за згодою сторін. При цьому максимально допустимий розмір цієї санкції дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
До речі, платник зобов’язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і подавати банку доручення про її перерахування. Такою є вимога ч. 4 ст. 343 ГКУ. Проте якщо боржник не зробив цього сам, кредитор має повне право виставити йому рахунок-вимогу щодо сплати пені (інших штрафних санкцій).
Увага!
Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов’язань та не визначили її розміру, підстав для стягнення пені немає.
Такого висновку дійшов ВСУ при огляді судової практики щодо забезпечення виконання зобов’язань.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 р. у справі № 908/1501/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/84186873).
Отже, штрафні санкції (у тому числі пеня) можуть бути стягнуті лише у випадку, якщо обов’язок та умови їх сплати прямо визначено:
• або умовами договору;
• або нормами певного законодавчого акта.
Інфляційні + річні
Окрім штрафних санкцій, цивільним законодавством передбачено ще додаткову відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді нарахування інфляційних втрат та річних на суму простроченого платежу.
Зокрема, на вимогу кредитора боржник зобов’язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Водночас на суму боргу може бути нараховано 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Пряму вказівку на це містить ч. 2 ст. 625 ЦКУ. Для розрахунку інфляційних потрібно суму боргу на останній день місяця, на який припадає граничний строк оплати, помножити на індекс інфляції, визначений за даними Держстату, за весь період прострочення.
Нарахування інфляційних слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем оплати (у якому мав відбутися платіж) згідно з договором. Також майте на увазі: до розрахунку необхідно включати й ті місяці, коли індекс інфляції становив менше 1.
Важливо!
У разі прострочення оплати менше ніж на один місяць інфляційні втрати не стягуються.
Таку позицію висловив ВСУ у своїй постанові «Про стягнення заборгованості» від 02.10.2020 р. у справі № 904/1156/19 (ср. ).
Таким чином, стягнення інфляційних втрат допускається лише за умови прострочення платежу на один місяць і більше. Інша річ — нарахування річних на суму боргу. У цьому випадку період прострочки не має значення.
Точкою відліку буде день, наступний після граничного строку оплати.
Але пам’ятайте: ці заходи впливу застосовуються до порушника виключно за вимогою потерпілої сторони. Якщо кредитор такої вимоги не заявив, можна зітхнути з полегшенням.
КЕКВ
Якщо вас спіткала невдача у вигляді штрафних санкцій, інфляційних та річних за прострочення оплати, передусім слід звернутися до норм Інструкції № 3334.
4 Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333.
Розібратися із застосуванням КЕКВ при здійснення таких специфічних платежів допоможе інформація, наведена у таблиці нижче.
Загальний порядок застосування КЕКВ при сплаті штрафних санкцій, інфляційних та річних за порушення грошових зобов’язань
| Видатки | КЕКВ | Примітка |
| Сплата штрафів та пені, у тому числі за несвоєчасну сплату податків | 2800 | |
| Сплата сум боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних від простроченої суми договору | КЕКВ основного платежу* | абз. 1 п. 1.4 Інструкції № 333 |
| * Наприклад, у разі відшкодування збитків постачальника від інфляції, зумовлених простроченням оплати за придбані основні засоби, слід застосовувати КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування». Натомість сплату інфляційних та річних, пов’язаних із несвоєчасним розрахунком за придбані запаси, необхідно проводити за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». | ||
Не менш важливим завданням, аніж правильне застосування КЕКВ, є пошук грошових коштів на здійснення таких видатків.
Адже жоден розпорядник бюджетних коштів не планує порушення умов договору заздалегідь, а відтак і кошти на цілі потреби у кошторис ніхто не закладає.
Тож передусім слід розглянути можливість перерозподілу видатків за іншими незахищеними статтями. Якщо «зайвих» коштів не знайшлося і викроїти необхідну суму немає змоги, лишається тільки звернутися до головного розпорядника з проханням виділити додаткові асигнування за відповідним КЕКВ. Таке звернення обов’язково має бути письмовим. І не забудьте прикласти до листа-прохання розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків, пені тощо.
Документальне оформлення
Підставою для нарахування заборгованості зі сплати штрафних санкцій, інфляційних та річних буде бухгалтерська довідка. Це стосується випадків, коли обчислення цих сум здійснює установа-боржник самостійно. Якщо ж вимога щодо сплати зазначених платежів надійшла від контрагента, підставою для відображення цих операцій в бухобліку буде наданий ним розрахунок.
Безпосередньо перерахування коштів для погашення заборгованості за нарахованими санкціями проводиться на підставі належними чином оформленого платіжного доручення.
Бухоблік
Витрати, пов’язані зі сплатою штрафних санкцій та інших платежів за порушення договірних зобов’язань, слід обліковувати на субрахунку 8511 «Витрати за необмінними операціями». Адже у результаті такої операції установа-боржник в обмін на перераховані кошти не отримує жодних активів, робіт чи послуг.
Відтак здійснення таких платежів підпадає під визначення необмінної операції.
У свою чергу, визнання витрат за необмінними операціями проводиться одночасно з вибуттям активів (коштів, товарів, робіт, послуг) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Такий порядок продиктовано п. 4 розд. ІІІ НП(С)БО 1355.
5 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 18.05.2012 р. № 568.
З огляду на це, нарахування витрат на сплату штрафів, пені тощо слід відображати у місяці фактичного здійснення цих платежів.
Для обліку розрахунків зі сплати штрафних санкцій та інших подібних платежів варто застосовувати той субрахунок, на якому ведеться облік основної суми боргу.
Тож якщо розрахунки з постачальником товарів (робіт, послуг) обліковуються на субрахунку 6211 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», то й нарахування та оплата штрафних санкцій має знайти своє відображення на цьому субрахунку.
Розглянемо умовний приклад з обліку нарахування та погашення заборгованості зі сплати пені.
Приклад. У зв’язку з порушенням бюджетною установою строків оплати за послуги з водопостачання постачальником було нараховано пеню. Згідно з умовами договору водопостачання у разі затримки оплати за надані послуги абонент зобов’язаний сплатити пеню у розмірі чинної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Застосування інших санкцій до боржника умовами договору водопостачання не передбачено.
Згідно з рахунком, наданим постачальником, було нараховано плату за фактично спожиті послуги у сумі 2500 грн (з них 1500 грн — борг за попередній місяць), а також пеню за прострочення оплати на 30 днів — 7,40 грн (1500 грн х 6 % : 365 дн. х 30 дн.).
Кошти в рахунок погашення заборгованості перед постачальником перераховано на підставі платіжного доручення.
До регістрів бухобліку зроблено такі записи:
| № з/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція субрахунків | Сума, грн | № м/о | |
| дебет | кредит | ||||
| 1 | Нараховано плату за послуги з водопостачання | 8013 | 6211 | 2500,00 | 6 |
| 2 | Нараховано пеню за несвоєчасну оплату спожитих послуг | 8511 | 6211 | 7,40 | 6 |
| 3 | Перераховано кошти постачальнику в рахунок оплати за спожиті послуги та нараховану пеню | 6211 | 2313 | 2507,40 | 2, 6 |
Фінзвітність
Витрати, пов’язані із сплатою штрафних санкцій, інфляційних та річних за умов договору, мають знайти своє відображення у складі інших витрат за необмінними операціями. Тобто такі суми слід наводити за кодом рядка 2310 Звіту про фінансовий результат (форма № 2-дс).
І наостанок невелике застереження.
Накладення штрафів на установу та/або нарахування пені за прострочення оплати — це лише верхівка айсберга.
Тоді як у його основі зазвичай лежить невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків конкретними працівниками.
Так, саме бухгалтерська служба розробляє та забезпечує здійснення заходів щодо дотримання і підвищення рівня фінансово-бюджетної дисципліни її працівниками. Пряму вказівку на це містить п.п. 10 п. 7 Положення № 596. Разом з тим контролювати дотримання фінансово-бюджетної дисципліни зі свого боку має керівник бухгалтерської служби (абз. 11 п.п. 10 п. 13 Положення № 59).
6 Типове положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затверджене постановою КМУ від 26.01.2011 р. № 59.
Окрім того, саме головний бухгалтер повинен надавати керівникові установи пропозиції щодо визначення джерел для погашення кредиторської заборгованості. Таким є припис абз. 7 п.п. 7 п. 13 Положення № 59.
Тож цілком імовірно, що сам факт застосування штрафних санкцій до бюджетної установи викличе чимало запитань з боку контролюючих органів. А вони точно забажають знайти винних.
Будьте готові до такого повороту подій.
У будь-якому разі краще не допускати таких промахів у майбутньому. А якщо вас цікавить порядок обліку отриманих від контрагентів штрафів, пені та інших подібних платежів, дайте нам знати.
Ми залюбки розглянемо це питання на сторінках нашого видання.
Нагадаємо: свої запитання та побажання ви можете надіслати на електронну адресу нашої редакції: bb@id.factor.ua.
