Щорічні додаткові відпустки: «за шкідливість», особливі умови, ненормованість

Загальні правила

Закон про відпустки передбачає щорічні додаткові відпустки для певних категорій працівників. Сьогодні розповімо про такі види додаткових відпусток:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);

2) за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки). Така відпустка надається працівникам:

• які працюють в умовах підвищеного нервово-емоційного та інтелектуального навантаження або в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я;

• яким установлено ненормований робочий день.

Хто саме може відпочивати додатково? Це залежить від багатьох факторів. Зокрема, від того, чи є професія у Списку № 1290-1¹ чи Списку № 1290-2². Порядки застосування цих документів затверджено наказом Мінпраці та соцполітики від 30.01.98 р. № 16.

¹ Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведений у додатку 1 до постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

² Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, наведений у додатку 2 до постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

Зазначені документи не діють лише при наданні відпустки за ненормований робочий день. Тут працює інший перелік посад — затверджений установою самостійно.

Щорічні додаткові відпустки надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. До стажу роботи, що дає право на такі відпустки, зараховують такі періоди, як (ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки):

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу.

Усі інші дні, коли працівник не працював з певних обставин (дні перебування на лікарняному, у відпустці за власний рахунок, у навчальній відпустці тощо), зі стажу для розрахунку тривалості додаткової відпустки виключають. Також до стажу для додаткової відпустки не увійде час роботи в інших умовах, окрім тих, за які надається така відпустка.

Вести облік часу, відпрацьованого у шкідливих/«нервових»/особливих умовах, — обов’язок роботодавця. Як саме — законодавство не конкретизує. Отже, можна це робити у зручний для роботодавця спосіб.

Щорічну додаткову відпустку за бажанням працівника можна приєднати до основної або надати окремо.

За невикористані дні додаткової відпустки можна отримати грошову компенсацію. Проте для цього працівник повинен використати не менше 24 календарних днів щорічної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки). Причому компенсація може бути виплачена після використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки або одночасно з виплатою відпускних за 24 календарних дні щорічної відпустки. Саме такої позиції дотримується Мінсоцполітики (див. лист від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16).

Право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи виникає після шести місяців безперервної роботи в установі. А до того відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Тепер зосередимось на правилах надання кожного виду щорічної додаткової відпустки.

Відпустка «за шкідливість»

Щорічну додаткову відпустку за «шкідливу і важку» роботу передбачено ст. 7 Закону про відпустки. Таку додаткову відпустку надають працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.

Максимальну тривалість такої відпустки визначає Список № 1290-1. Вона залежить від займаної працівником посади (виконуваної роботи). Конкретну тривалість відпустки «за шкідливість» установа визначає самостійно в колективному або трудовому договорі.

У переважній більшості Список № 1290-1 містить професії добувної, обробної промисловості, виробництва машин та устаткування, одягу, деревини тощо. Але є й знайомі нам професії. Наприклад, на додаткову відпустку «за шкідливість» мають право машиніст (кочегар) котельної та опалювач. Проте лише ті, які зайняті на роботах у житлових та адміністративних будинках з центральним опаленням, що працює на вугіллі та інших видах твердого палива (п. 1 розд. ХХХ «Житлово-комунальне господарство» Списку № 1290-1). Максимальна тривалість такої відпустки — 4 календарних дні.

Також на додаткову відпустку «за шкідливість» заслуговує машиніст (кочегар) котельні, зайнятий обслуговуванням парових та водогрійних котлів, що працюють на твердому мінеральному та торфовому паливі, під час їх завантаження. Таке право підтверджує п. 87 розд. XXXIII «Загальні професії в усіх галузях господарства» Списку № 1290-1. Тривалість відпустки залежить від способу обслуговування котлів: ручним способом — 7 календарних днів, механізованим — 4 календарних дні.

Окрім того, право на додаткову відпустку має кухар, який працює біля печей (п. 77 розд. XXXIII «Загальні професії в усіх галузях господарства» Списку № 1290-1). Максимальна тривалість додаткової відпустки для нього — 4 календарних дні.

Атестацію робочих місць проводимо відповідно до Порядку № 442³ і Методрекомендацій № 41⁴. Також використовуйте показники та критерії умов праці, за якими надають щорічні додаткові відпустки «за шкідливість». Вони затверджені наказом № 383⁵. Цей документ містить перелік шкідливих виробничих факторів і належні за них дні додаткової відпустки. Загальну тривалість відпустки підраховуємо за принципом «збери сам».

³ Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442.

⁴ Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою КМУ від 01.09.92 р. № 41.

⁵ Наказ МОЗ і Мінпраці «Про затвердження показників та критеріїв умов праці, за якими надають щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 р. № 383/55.

Наголошуємо: до розрахунку часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховують тільки ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого часу (п. 10 Порядку № 16-1⁶).

⁶ Порядок застосування списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений наказом Мінпраці та соцполітики від 30.01.98 р. № 16.

Уявімо ситуацію. Загальна приваліть робочого дня в установі — 8 годин. При цьому працівнику встановлено неповний робочий день, наприклад, 3 години на день. Виходить, що дні роботи на умовах неповного робочого часу взагалі не зараховують до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку «за шкідливість».

Також запам’ятайте: працівникам, професії та посади яких не передбачено Списком № 1290-1, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу за професіями і на посадах, зазначених у цьому Списку, додаткову відпустку надають на тих же підставах, що й працівникам, які мають право на таку відпустку.

Відпустка за особливий характер праці

Відпустка за особливий характер праці надається за роботу в умовах (ст. 8 Закону про відпустки):

1) підвищеного нервово-емоційного та інтелектуального навантаження — за посадами, визначеними Списком № 1290-2, тривалістю до 35 календарних днів;

2) в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я — за посадами, визначеними Списком № 1290-2, тривалістю до 35 календарних днів;

3) ненормованого робочого дня — згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою, тривалістю до 7 календарних днів.

Розглянемо кожну із цих підстав надання додаткової відпустки окремо.

Відпустка за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням / в особливих умовах

Максимальну тривалість такої відпустки залежно від посади працівника (виконуваної роботи) визначає Список № 1290-2. А от конкретну — встановлюють у колективному або трудовому договорі.

У Списку № 1290-2 також бачимо знайомі професії. Зокрема, працівників закладів охорони здоров’я, освіти та соціального захисту. Конкретну тривалість відпустки для них визначає колективний договір відповідно до розд. ХVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку № 1290-2. Вона залежить від закладу, де трудиться працівник, та його посади. Наприклад, молодшим спеціалістам з медичною освітою закладів і установ освіти та соціального забезпечення надається додаткова щорічна відпустка тривалістю до 7 календарних днів (п. 133 розд. ХVII Списку № 1290-2).

Також отримати додаткову відпустку можуть немедичні працівники. Зокрема, кастелянка (7 календарних днів) та перукар (11 календарних днів) психіатричних, геріатричні, наркологічних закладів та установ, а також установ, відділень соціального захисту населення тощо (пп. 21, 30, 35, 43 розд. ХVII Списку № 1290-2).

Окрім того, на додаткову відпустку максимальною тривалістю 18 календарних днів може розраховувати тренер-викладач ДЮСШ (п. 35 розд. XVI «Діяльність у сфері організації відпочинку, розваг, культури та спорту» Списку № 1290-2).

І не забудьте про прибиральників службових приміщень, зайнятих прибиранням загальних убиралень та санвузлів. Зверніть увагу: прибирання туалетів має ключове значення. Максимальна тривалість додаткової відпустки для них — 4 календарних дні (п. 60 XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2).

Для додаткової «нервової» відпустки також діє важливе правило: до стажу, який дає право на таку відпустку, зараховують дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників таких виробництв, робіт, професій, посад (п. 7 Порядку № 16-2⁷). Тому, наприклад, прибиральник, який працює менше ніж на 0,5 ставки, не отримає таку додаткову відпустку. Так само і той, що працює прибиральником на повну ставку, але прибиранням туалетів займається менше половини робочого часу.

⁷ Порядок застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений наказом Мінпраці та соцполітики від 30.01.98 р. № 16.

Відпустка за ненормований робочий день

Працівники з ненормованим робочим днем теж мають право на щорічну додаткову відпустку.

Перелік посад, яким надається така відпустка, законодавчо не закріплений. Як і максимальна тривалість для кожної із них. Отже, тут слід керуватися нормами таких документів:

1) Закон про відпустки. Максимальна тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день — 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки);

2) галузеві угоди відповідної сфери діяльності. Так, наприклад, п.п. 5.3.10 Галузевої угоди у сфері освіти⁸ передбачає надання додаткових відпусток працівникам із ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів. Спиратися слід на списки посад, робіт та професій, визначені колективними договорами, та Орієнтовний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем (наведеним у додатку № 1 до Галузевої угоди).

⁸ Галузева угода між Міністерством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на 2021 — 2025 роки, зареєстрована в Мінекономіки 18.06.2021 р. № 12.

Пам’ятайте: цей перелік — орієнтовний, а не вичерпний. До того ж він передбачає необмежене коло спеціалістів різних кваліфікацій (інженери, конструктори, технологи, проєктувальники, механіки, енергетики, електронники, програмісти тощо). Тому в колективному договорі коло працівників, яким надається додаткова відпустка «за ненормованість», може бути розширене відповідно до переліку посад закладу, установи;

3) Рекомендації № 7⁹. Цей документ визначає правила надання додаткової відпустки за ненормований робочий день.

⁹ Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7.

Таким чином, конкретну тривалість «ненормованої» додаткової відпустки встановлюють у колективному договорі (за кожним видом робіт, професій чи посад) або в трудовому договорі. Вона залежить від часу зайнятості працівника в цих умовах (лист Мінсоцполітики від 08.11.2013 р. № 480/18/116-13). Саме тому тривалість відпочинку може коливатися від 1 до 7 днів включно.

Як ми вже говорили на початку статті, кількість днів щорічних основної та додаткових відпусток слід умістити у 59 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки). Це особливо актуально для педагогічних працівників. Наприклад, якщо педагог має право на основну відпустку тривалістю 56 календарних днів, то додаткову відпустку за ненормований робочий день він може взяти лише на три календарних дні. Тоді він не вийде за межі 59 днів.

Та згідно з Рекомендаціями № 7 ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих неповний робочий день. А от для працівників, які трудяться неповний робочий тиждень, — застосовується. В ідтак додаткова відпустка за ненормований робочий день не «світить» тим, хто працює неповний робочий день.

Водночас Мінсоцполітики у листі від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284 зазначає: Рекомендації № 7 не є нормативно-правовими актами, а носить лише рекомендаційно-інформаційний характер.

Таким чином, слід окремо розглянути випадки, коли у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу. Тоді йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

Отже, якщо працівнику встановлений неповний робочий день і тривалість його робочого дня становить половину або більше від нормальної тривалості для відповідної посади, то працівнику можна надати щорічну додаткову відпустку «за ненормованість». Це випливає з вищезгаданого листа Мінсоцполітики і норми п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки.

Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають працівнику пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, або посаді, яка дає право на цю відпустку.

При цьому стаж і фактичну тривалість відпустки розраховують за кожним працівником, що має на неї право.

Дві додаткових відпустки

Працівник має право на додаткову щорічну відпустку за двома підставами. Чи може він відгуляти обидві? Наприклад, це може бути медпрацівник закладу освіти. Законодавство надає йому право на додаткову відпустку:

• за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням (розд. ХVIII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку № 1290-2) — не більше 7 календарних днів;

• за ненормований робочий день (лист МОН від 18.08.2020 р. № 1/11-5555, додаток 1 до Галузевої угоди у сфері освіти) — також максимум на 7 календарних днів.

Це передбачено ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки. Тому, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, а також за роботу в умовах, наведених у Списку № 1290-2, він може обрати тільки одну з них.