Військова служба: визначаємо гарантії за місцем роботи

Види військової служби в Україні визначає ч. 6 ст. 2 Закону № 2232¹. Вони поділяються, зокрема, на:

¹ Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

• строкову військову службу;

• військову службу за контрактом;

• військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

• військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

• військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Зауважимо: останній вид військової служби у Законі № 2232 з’явився зовсім недавно. Відповідні зміни до нього було внесено Законом № 1357², який набув чинності 23.04.2021 р. Резервісти — це особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

² Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 р. № 1357-IX.

Також хотілося б зазначити, що особливий період триває в Україні з 18.03.2014 р., з дати набрання чинності Указом Президента № 303³. Він не припинився із закінченням мобілізаційних заходів (див. листи Міноборони від 18.10.2016 р. № 322/2/6917 і від 20.10.2016 р. № 316/1/906).

³ Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014.

Такої ж думки і Верховний Суд України (постанови ВСУ від 20.06.2018 р. у справі № 631/1919/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 323/1252/17, лист ВСУ від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18). Він зазначає, що особливий період закінчується з прийняттям Президентом відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Наразі рішень про закінчення такого періоду Президент не приймав.

Для працівників, призваних або прийнятих для проходження військової служби, гарантії закріплено у ч. 3 ст. 119 КЗпП. До таких гарантій належать:

• збереження місця роботи і посади;

• виплата середнього заробітку.

Зверніть увагу! На період військової служби працівника увільнюють від роботи, але не звільняють. У наказі про увільнення обов’язково слід зробити посилання на ч. 3 ст. 119 КЗпП щодо збереження за працівником відповідних гарантій.

Суттєво: на осіб, які займали виборні посади в ОМС і строк повноважень яких минув, гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку не поширюються (ч. 5 ст. 119 КЗпП).

Жодних спеціальних застережень щодо надання гарантій тільки за основним місцем роботи у ч. 3 ст. 119 КЗпП немає. Відтак немає жодних винятків для працівників, працевлаштованих на роботу за сумісництвом. Тож працівнику — внутрішньому сумісникові роботодавець зобов’язаний зберегти посаду та середній заробіток як за його основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Якщо служити пішов зовнішній сумісник, роботодавець також зобов’язаний зберігати за ним місце роботи за сумісництвом, посаду та середній заробіток.

Розрахунок середньої зарплати сумісникам необхідно проводити окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Тобто до розрахунку «середньої» за основним місцем роботи необхідно включати виплати, нараховані в розрахунковому періоді тільки за основним місцем роботи, а за сумісництвом — виплати, нараховані на роботі за сумісництвом.

У табелі обліку використання робочого часу увесь період відсутності працівника у зв’язку з несенням військової служби слід позначати:

• або буквеним кодом «ІН» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством);

• або цифровим кодом «22».

Нагадаємо: типову форму табеля обліку використання робочого часу (форма № П-5) затверджено наказом № 489⁴.

⁴ Наказ Держкомстату «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489.

До трудових книжок за місцем роботи вноситься окремим рядком запис про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах. Це чітко передбачено п.п. «а» п. 2.19 Інструкції 58⁵. До речі, якщо працівник проходив військової служби до прийняття на роботу до відповідного роботодавця, то запис у трудовій про службу має передувати запису про роботу у цій установі.

⁵ Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці від 29.07.93 р. № 58.

А ось працівникові, який працює і вже має запис у трудовій книжці про прийняття на роботу, запис про проходження військової служби можна не вносити. Такою є позиція Мінсоцполітики (див. лист від 04.04.2018 р. № 156/0/22-18).

Його обчислюємо відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, які передували місяцю початку військової служби. Перелік виплат, які беруть участь при розрахунку «середньої», наведено в п. 3 Порядку № 100. А виплати, які не враховуються при обчисленні цього показника, наведено у п. 4 цього Порядку.

Як же визначити суму середньої зарплати за місяць, яку потрібно виплатити працівнику? Для цього роботодавцю потрібно помножити середньоденну зарплату на планову кількість робочих днів за графіком роботи установи, які не були відпрацьовані у зв’язку з військовою службою.

Майте на увазі: весь час проходження військової служби слід оплачувати виходячи з однієї середньої зарплати. Кожен місяць розраховувати нову «середню» не потрібно.

Також пам’ятайте: з 12.12.2020 р. Порядок № 100 не вимагає проводити коригування середньої зарплати у разі збільшення окладів. Проте якщо ви почали оплачувати період військової служби за відкоригованою середньоденною зарплатою, то й надалі продовжуйте використовувати таку відкориговану «середню». А ось подальше коригування не проводьте.

Згідно зі ст. 3¹ Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчий за розмір МЗП. Якщо ж нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці, виявилася нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня мінзарплати. При невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно виконаній нормі праці.

Але середній заробіток, що нараховується працівникові, який проходить військову службу, виплачується не за відпрацьований час / виконану норму праці, а згідно зі ст. 119 КЗпП (ср. ). Отже, доплата до рівня мінзарплати не проводиться. Виплачуйте працівникові фактичну суму нарахованого середнього заробітку (див. лист Мінсоцполітики від 18.06.2018 р. № 1056/0/101-18).

Так, оподатковується.

Для цілей оподаткування середній заробіток вважається зарплатою, адже включається до ФОП⁶. Це закріплено у п.п. 2.2.12 Інструкції № 5⁷. Тому на суму середнього заробітку:

⁶ ФОП — фонд оплати праці.

⁷ Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

• нараховують ЄСВ (у загальному випадку —за ставкою 22 %);

• утримують ПДФО (за ставкою 18 %) та ВЗ (за ставкою 1,5 %).

Також майте на увазі: до заробітку «солдата установи» не можна застосовувати ПСП. Заборона продиктована п.п. 169.2.3 ПКУ. Так, ПСП не застосовують до зарплати, яку платник податків протягом звітного місяця отримував одночасно з доходами у вигляді грошового або майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, виплачуваними з бюджету.

Так, норму ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ виконувати потрібно.

Відповідно якщо база нарахування ЄСВ за місяць за основним працівником без інвалідності менша за МЗП, то потрібно визначити ЄСВ-різницю і донарахувати на неї ЄСВ.

Зверніть увагу: якщо ви зберігаєте середній заробіток працівникові з інвалідністю, то ЄСВ нараховуйте за ставкою 8,41 % на фактичну базу нарахування єдиного внеску.

Щодо працівника, який вступив на військову службу, роботодавець зобов’язаний виконати трудові гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП. Саме ця норма є імперативною в питанні оплати періоду військової служби «солдату установи». Тому в період військової служби на працівника не поширюються умови введення простою в установі.