Закупівельний договір: під час дії тимчасового кошторису

Відразу зазначимо, що в діях замовника у 2021 році не було жодних порушень Закону № 922. Адже цей Закон не забороняє проводити закупівлі до затвердження кошторису.

З огляду на це замовники, які є розпорядниками бюджетних коштів, для забезпечення невідкладних потреб у товарах, роботах і послугах у наступному році мали право наприкінці 2021 року розпочати закупівлі на 2022 рік. На таке право замовників свого часу звертало увагу Мінекономіки в листі від 03.09.2020 № 3304-04/54160-06. Разом з тим у цій ситуації замовники фактично стають заручниками не лише закупівельних правил, але й вимог бюджетного законодавства.

Так, з одного боку, нині законодавство у сфері публічних закупівель не містить обов’язку для замовника складати та затверджувати річний план закупівель на підставі кошторису (тимчасового кошторису). Тому й не дивно, що, отримавши зелене світло на здійснення таких дій від Мінекономіки, замовники планують закупівлі в річному плані та оголошують закупівлі на річну потребу в товарах, роботах і послугах. Але як не крути, а під час оголошення закупівель у попередньому році на наступний замовники не знають, який обсяг кошторисних призначень буде їм затверджено.

З іншого боку, бюджетне законодавство вимагає від розпорядників брати бюджетні зобов’язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Ця норма передбачена в ч. 1 ст. 48 БКУ.

Крім того, органи Казначейства невпинно слідкують за тим, як розпорядники коштів виконують зазначені вимоги. І, зокрема, у разі відсутності бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, такі зобов’язання 100-відсотково не приймуть для реєстрації. Повний перелік підстав для відмови в реєстрації зобов’язань шукайте в п. 2.10 Порядку № 309¹.

¹ Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Мінфіну від 02.03.2012 № 309.

У зв’язку з цим перед замовниками постає низка запитань:

• чи можливо в договорі закупівлі передбачити умови взяття бюджетних зобов’язань щодо сплати частини предмета закупівлі в межах тимчасового кошторису;

• чи зареєструють договір на таких умовах у Казначействі?

Відразу зазначимо, що в цій ситуації не існує універсального підходу та єдиного правильного рішення. Чому? А все тому, що Мінекономіки наполягає на вирішенні цього питання на підставі своїх аргументів. Тоді як не всі органи Казначейства на місцях погоджуються з позицією Мінекономіки та мають свою думку з цього приводу.

Тож розглянемо ці два варіанти, які вже фактично випробувані на практиці. Адже кожен із них має право на життя.

Договір укладаємо на річну потребу, але ніяких змін до нього не вносимо. Замовник проводить закупівлю продуктів харчування на загальну річну потребу — 550 тис. грн. Тимчасовим кошторисом на закупівлю продуктів харчування передбачено 140 тис. грн.

У зв’язку з цим у проєкті договору про закупівлю та договорі про закупівлю замовник визначає умову взяття зобов’язань щодо сплати частини предмета закупівлі в межах тимчасового кошторису. А також передбачає умову щодо оплати залишку суми договору виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом.

За таких умов договору про закупівлю зазначають, що 140 тис. грн замовник зобов’язується оплатити в період дії тимчасового кошторису. А залишок суми — 310 тис. грн (550 тис. грн - 140 тис. грн) — після затвердження постійного кошторису та в межах бюджетних призначень, визначених у ньому.

Дійсно, цей варіант досить привабливий для замовників. І причин для цього є декілька. Адже за таких умов не потрібно вносити жодних змін до договору.

Ба більше — у подальшому не варто хвилюватись про задоволення потреби у продуктах харчування, а також обирати та проводити відповідні закупівельні процедури.

На цьому варіанті наполягає Мінекономіки, про що свідчить вищезазначений лист. Але, на жаль, цей варіант підтримують не всі органи Казначейства на місцях. І саме з огляду на вимоги ч. 1 ст. 48 БКУ та Порядку № 309 вони відмовляють у реєстрації договорів, укладених на вищезазначених умовах.

Договір укладаємо на річну потребу, але вносимо до нього зміни додатковою угодою. І вже змінений договір реєструємо в Казначействі.

Замовник проводить закупівлю продуктів харчування на загальну річну потребу — 550 тис. грн. Тимчасовим кошторисом на закупівлю продуктів харчування передбачено 140 тис. грн.

У зв’язку з цим замовник укладає договір про закупівлю на 550 тис. грн. Але додатковою угодою вносить зміни до договору на підставі п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону № 922.

Таким чином, замовник зменшує обсяг закупівлі продуктів харчування, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника на 310 тис. грн (550 тис. грн - 140 тис. грн). Урешті-решт, остаточна сума договору відповідає бюджетним асигнуванням, затвердженим у тимчасовому кошторисі, — 140 тис. грн. І саме на такій процедурі укладення та реєстрації договорів наполягають представники Казначейства.

Чи може замовник відразу змінити договір до моменту укладення та підписати його на меншу суму? Однозначно ні. Так йому забороняє вчинити ч. 4 ст. 41 Закону № 922.

Адже передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (зокрема, ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури. При цьому укладення договору про закупівлю з порушенням таких вимог призводить до нікчемності такого договору (п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону № 922).

Крім того, при застосуванні цього варіанта виникає ще один нюанс. Після того як установа отримає постійний кошторис на 2022 рік, вочевидь, що потреба в подальшій закупівлі продуктів харчування не відпаде. А тому при виборі процедури закупівлі замовнику доведеться виходити з вартісних меж предмета закупівлі. Це означає, що наступна така закупівля продуктів харчування буде вважатись новим предметом договору.