Положення про облікову політику: хто затверджує та погоджує?

Хто розробляє?

Під обліковою політикою розуміємо сукупність принципів, методів і процедур, які використовує бюджетна установа для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Власне, саме в розпорядчому документі про облікову політику бюджетна установа має прописати, які методи оцінки, обліку, процедури вона застосовує.

Чи обов’язково затверджувати Положення про облікову політику кожній бюджетній установі? Так. Про обов’язкову наявність розпорядчого документа про облікову політику чітко зазначено в п. 4 розд. I НП(С)БО № 125* та в п. 2 розд. I Методрекомендацій з ОП**. Ба більше, в цих документах немає жодних винятків для будь-яких установ. А тому виконувати зазначену вимогу мають усі.

* Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», затверджене наказом Мінфіну від 24.12.2010 № 1629.

** Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 № 11.

До речі, основні правила формування облікової політики бюджетними установами, методи (варіанти) оцінки, підходи до складання розпорядчого документа прописано в спеціальному документі — Методрекомендаціях з ОП. Приклад такого розпорядчого документа наведено в додатку 3 до Методрекомендацій з ОП. Також можна завантажити такий документ за посиланням.

Безпосередньо підготовкою та розробкою Положення про облікову політику займається керівник бухгалтерської служби (головний бухгалтер). Оскільки саме на нього покладено такий обов’язок відповідно до п.п. 7 п. 13 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою КМУ від 26.01.2011 № 59. Тож він має подати керівнику бюджетної установи пропозиції щодо визначення облікової політики, зміни обраної облікової політики з урахуванням особливостей діяльності установи.

Хто затверджує?

Підготовлений проєкт Положення про облікову політику затверджує керівник бюджетної установи у загальному порядку. Причому документ про встановлені методи оцінки, обліку, процедури, які має застосовувати бюджетна установа, оформлюють саме у вигляді розпорядчого документа. Це чорним по білому прописано в п. 4 розд. I НП(С)БО № 125.

Отже, Положення про облікову політику приймає керівник установи та фіксує прийняття такого документа у своєму розпорядчому документі (наказі). Відповідно у випадку нашого читача таке Положення має затвердити саме керівник відділу освіти.

Визначення облікової політики суб’єктів державного сектору, заснованих місцевою радою, як і безпосередньо місцевої ради (її виконавчого органу), не належить до питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Це випливає з норм ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 № 280/97-ВР.

З ким погоджувати?

Розпорядчий документ про облікову політику, а також будь-які зміни облікової політики потребують погодження з головним розпорядником бюджетних коштів. Таким є припис п. 2 розд. I Методрекомендацій з ОП.

При цьому бюджетні установи — розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня передають розпорядчий документ про облікову політику на погодження за відомчою підпорядкованістю установі — розпоряднику вищого рівня. У разі якщо бюджетна установа має подвійну підпорядкованість, погодження таких змін здійснює той розпорядник бюджетних коштів, який затверджує кошторис.

З огляду на це, в ситуації читача відділ освіти має погодити Положення про облікову політику зі своїм головним розпорядником. Це може бути сільська рада (в особі сільського голови) або виконавчий орган (за його наявності) відповідно до розподілу обов’язків, передбаченого в установчому документі такого відділу.

І наостанок ще один момент. Затверджений та погоджений розпорядчий документ про облікову політику головний бухгалтер відділу освіти (керівник бухгалтерської служби) має довести до відома своїх працівників.