Обслуговування прибудинкової території: за чий кошт?

Чи можна витрачати кошти на обслуговування майна, якого немає на балансі?

Ні, не може. Пояснимо чому.

Це випливає з норм п. 20 Порядку № 228*.

* Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 № 228.

При цьому об’єктивну потребу визначають виходячи з основних виробничих показників і контингентів, установлених для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів зі скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.

З огляду на це, бюджетна установа може планувати видатки на утримання тільки того майна, яке перебуває на її балансі. Відповідно витрачати кошти на утримання прибудинкової території, яка не обліковується на балансі бюджетної установи, не можливо.

До речі, взяти на баланс земельну ділянку бюджетна установа може лише на підставі рішення сесії відповідної місцевої ради. Як це зробити правильно, читайте в матеріалі «Земельна ділянка під будівлею: як поставити на облік» // «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 16.

Хто має обслуговувати прибудинкову територію?

Хто ж має обслуговувати прибудинкову територію, допоки вона не передана на баланс бюджетної установи?

Щоб відповісти на це запитання, звернемося до норм Закону № 2807* і згадаємо, які об’єкти належать до об’єктів благоустрою.

* Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV.

Так, згідно з ч. 1 ст. 13 цього Закону до об’єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам’ятки культурної спадщини, меморіали, меморіальні комплекси, місця пам’яті Українського народу;

в) майд ани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Тож орган місцевого самоврядування може ухвалити місцеву цільову програму щодо благоустрою та передбачити в ній заходи з утримання відповідної прибудинкової території.

Можливість затвердження місцевих цільових програм закріплена в п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону № 280*.

* Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 № 280/97-ВР.

Так, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

При цьому можливість фінансування таких програм за рахунок коштів місцевих бюджетів передбачено ч. 1 ст. 91 БКУ*.

* Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

Фінансування заходи такої програми слід здійснювати відповідно до наказу № 793* за КПКВК 6030 «Організація благоустрою населених пунктів».

* Наказ Мінфіну «Про затвердження складових Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету» від 20.09.2017 № 793.