База оподаткування – 2015
Період «демократії» в обкладенні ПДВ збиткових продажів закінчиться з початком 2015 року. Як і до запровадження трансфертного ціноутворення (до 01.09.13 р.), буде введена нижня межа бази оподаткування майже для всіх операцій. Алгоритм визначення бази оподаткування згідно з п. 188.1 ПКУ при постачанні товарів/послуг чи необоротних активів (НА) зображено на рисунку.
Негативні наслідки
Очевидно, що основним завданням цих нововведень є боротьба із схемами, за якими можна сформувати «фіктивний» податковий кредит (ПК). Адже на «законних» підставах зараз можна купувати «у самого себе» товари за символічну вартість і при цьому ще й отримати відшкодування ПДВ із бюджету.
Однак «постраждають» від цих нововведень і добросовісні платники:
1) підприємства, які в ході рекламних акцій продають товари/послуги за зниженими цінами. Зараз приваблюючи покупців продажем товарів/послуг за символічну вартість 1 грн., потрібно нарахувати ПДВ у сумі 17 коп. У 2015 році доведеться «розкошелитись» на значно більшу суму ПДВ;
2) підприємства, які змушені продавати товари/послуги за збитковими цінами. Такі ситуації часто виникають, якщо термін реалізації товарів обмежений, наприклад у продуктів харчування, або ж через зменшення попиту.
З 01.01.15 р. незалежно від того, з яких об’єктивних причин товари/послуги чи НА ви продаєте за зниженими цінами, база для нарахування ПДВ не може бути меншою ніж ціна придбання або залишкова вартість (для НА).
Що включає ціна придбання?
Для правильного оподаткування «збиткової» операції потрібно знайти нижню межу. На перший погляд, це зовсім проста задачка. Залишкову вартість знайдемо за даними бухобліку, а ціна придбання вказана у первинних документах, за якими ви отримали товари/послуги, зокрема у «вхідній» податковій накладній.
Але це лише «на перший погляд». Щодо НА все дійсно досить просто, а от із товарами/послугами можуть бути проблеми. Справа у тому, що офіційного визначення терміну «ціна придбання» у нашому законодавстві немає. Тож цей термін можна трактувати як у вузькому розумінні (ціна, яку сплачено постачальнику), так і в більш широкому розумінні. Наприклад, як первинну вартість запасів, за якою придбані або вироблені запаси зараховують на баланс підприємства (п. 8 П(С)БО 9 «Запаси», ср. ).
Важливо. Схоже, що представники фіскальних органів наполягатимуть саме на широкому розумінні терміна «ціна придбання». Адже розглядаючи новації 2015 року в п. 1 листа ДФСУ від 10.12.14 р. № 14618/7/99-99-19-03-01-17, вони вказали, що з 01.01.15 р. база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг за винятком контрольованих операцій, але не може бути нижчою ціни придбання товарів (для самостійно виготовлених — не нижче їх собівартості) або балансової вартості НА.
Очевидно, якщо для власноруч виробленої продукції вони беруть за базу оподаткування собівартість, то і для покупних товарів будуть наполягати на тому, що база оподаткування – це собівартість, яка сформована в бухобліку (з урахуванням витрат на доставку та доведення товарів до придатного стану).
Звісно, такий підхід дуже зручний. Не потрібно шукати ціну придбання. Заглянув до даних бухобліку ― якщо ціна реалізації (без ПДВ) менша, ніж ціна, за якою ці товари (готова продукція) «висять» в обліку, то за базу беремо облікову вартість. Але такий «простий» підхід занадто дорогий для платника ПДВ.
Що ж мав на увазі законодавець, коли запроваджував нижню межу для бази оподаткування?
Системний підхід
Збитковий продаж за своєю суттю схожий із використанням товарів не у господарській діяльності.
При негосподарському використанні підприємство взагалі не отримує доходів (не компенсує витрати на придбання/виготовлення товарів). При збитковому продажі доходи є, але вони покривають лише частину витрат на придбання/виготовлення товарів.
При негосподарському використанні п. 198.5 ПКУ вимагає нарахувати податкові зобов’язання (ПЗ) лише у тому випадку, коли суми «вхідного» ПДВ потрапили до ПК. Тобто нараховані ПЗ компенсують раніше сформований ПК.
Очевидно, що при збитковому продажу не логічно вводити більш жорсткі правила, ніж при негосподарському використанні. Тобто метою запровадження «нижньої планки» для бази оподаткування є компенсація раніше сформованого ПК за рахунок нарахованих ПЗ. А для цього достатньо порівняти «вхідну» ціну із «вихідною» ціною.
Такий підхід «спрацьовує» далеко не у всіх ситуаціях. Розглянемо деякі з них.
Життєві ситуації
Придбання у неплатників ПДВ. Ви придбали товари у неплатника ПДВ. Відповідно не було ПК. Як визначити базу оподаткування при збитковому продажу таких товарів?
Аналогія, проведена нами, між збитковим продажем та негосподарським використанням не дає підстав заперечувати необхідність застосовування нижньої межі бази оподаткування при продажу товарів/послуг, за якими не був сформований ПК. ПЗ доведеться нарахувати незалежно від того, був сформований ПК чи ні. Адже п. 188.1 ПКУ застосовують до усіх постачань, на відміну від п. 198.5 ПКУ, який «працює» лише за товарами/послугами, які сформували ПК.
За базу оподаткування потрібно брати «вхідну» ціну незалежно від того, з ПДВ чи без ПДВ ви придбали ці товари/послуги.
Готова продукція. Собівартість готової продукції формують витрати, за якими був сформований ПК (сировина), та витрати на оплату праці, які не вплинули на ПК. Таку продукцію продаємо за ціною, нижчою за собівартість. Як визначити базу оподаткування?
Ми вже згадували вище, що податківці вимагають визначати базу оподаткування самостійно виготовленої продукції «не нижче собівартості». На наш погляд, для таких вимог немає законних підстав.
У цій ситуації платник придбав один товар (сировину), а продає зовсім інший товар (готову продукцію). Тобто ціни придбання у готової продукції просто не буває. При цьому розбирати, які складові собівартості були придбані з ПДВ, а які без ПДВ теж не потрібно. Адже прямої вказівки на те, що ПЗ повинні компенсувати «вхідний» ПДВ у п. 188.1 ПКУ немає. Це проходить автоматично, але лише у випадках із покупними товарами.
Тому при продажу готової продукції у неконтрольованих операціях база оподаткування має визначатись виходячи із договірної ціни. Хоча, як уже стало зрозуміло, це «не подобається» контролерам.
