Теми статей
Обрати теми

Середній заробіток мобілізованого: хто винен і що робити?

експерти з питань оплати праці Ушакова Лілія, Смердов Віталій
Сьогодні ми з вами знову поговоримо про середній заробіток мобілізованого працівника. А точніше про те, як він обкладається ПДФО, ЄСВ і ВЗ. Привід укотре порушити цю тему — мінлива позиція податківців, про яку ми зобов’язані вас повідомити.

Із чого все починалося, або Спритність рук і жодного шахрайства?

Почнемо з того, що 08.06.14 р. набрав чинності Закон № 1275. Ним були внесені «мобілізаційні» зміни одразу до 10 інших законів, серед яких ті, що цікавлять нас у межах цієї статті: КЗпП (див. ч. 3 ст. 119), ПКУ (див. п.п. «и» п.п. 165.1.1) і Закон № 2464 (див. ч. 7 ст. 7). Нові редакції зазначених норм діють для мобілізованих працівників, призваних з 18.03.14 р. (п. 2 розд. II Закону № 1275). Для наочності наведемо ці давно вже не новинки у табл. 1.

 

Таблиця 1. Виплата в розмірі середнього заробітку мобілізованих у КЗпП, ПКУ та Законі № 2464

Норма

Текст норми

Ч. 3 ст. 119 КЗпП

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

П.п. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: … компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період

Ч. 7 ст. 7 Закону № 2464

Не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період

 

Здавалося б, усе просто і зрозуміло. Виплати мобілізованим працівникам у межах середнього заробітку, які компенсуватимуться з бюджету, не повинні обкладатися ПДФО та ЄСВ. Та ба! ДФСУ, «перей­маючись турботою» про хлопців, які, ризикуючи життям, захищають у зоні АТО нашу країну, знайшла лазівку, як «урвати копійчину» із середньої зарплати мобілізованих.

Так що ж «нафіскалили» податківці? Користуючись тим, що немає кабмінівського порядку компенсації середнього заробітку, вони вважають такими, що не працюють, положення ч. 3 ст. 119 КЗпП, п.п. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ і ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 (див. табл. 1). Далі в ліс — більше дров! «Забиваючи» на ч. 3 ст. 119 КЗпП, ДФСУ вказує роботодавцям на необхідність дотримання положень ч. 1 ст. 119 КЗпП (див. лист ДФСУ від 08.09.14 р. № 3095/6/99-99-17-03-03-15). У цій нормі КЗпП зазначено: «На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.» А оскільки таку виплату віднесено Інструкцією № 5 до фонду оплати праці, то середня зарплата мобілізованим в очах фіскалів трансформується у звичайну зарплату!

Усе, Фініта ля комедія: сплачуйте із середнього заробітку мобілізованих ПДФО (див. роз’яснення в категорії 103.02 ЗIР ДФСУ), ЄСВ (свіже роз’яснення в категорії 301.03 ЗIР ДФСУ) та ВЗ (роз’яснення в категорії 132.02 ЗIР ДФСУ) до бюджету! Ось так от благі наміри наших законотворців стали «бомбою сповільненої дії» для роботодавців, чиї працівники були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Про фіскальні настрої податківців ми вас попереджали і раніше, але тоді ще була надія, що вони схаменуться… Проте цього не сталося.

Як бути роботодавцям, які не оподатковували середню зар­плату мобілізованих? Обстоювати свою правоту чи, махнувши на все рукою, брати до уваги «дику» позицію податківців? Озвучимо наші міркування щодо цих питань.

 

Обстоюємо свою позицію

Припустимо, ви не маєте наміру миритися з такою кричущою несправедливістю. Як же бути? Спорити! Але чи є сенс? На нашу думку, так. Щоправда, тільки у судовому порядку (про це див. далі). У частині ПДФО та ЄСВ головними доказами будуть добре знайомі вам абз. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ та ч. 7 ст. 7 Закону № 2464. Що стосується посилань податківців на відсутність порядку компенсації середнього заробітку призваних працівників, то, на наше переконання, це не аргумент.

Річ у тім, що такий порядок може передбачати, по суті, два варіанти. Перший варіант: роботодавець нараховує та виплачує середній заробіток мобілізованого, а потім понесені витрати йому компенсує бюджет (аналогія — середній заробіток працівника, призваного на збори). Другий варіант: роботодавець нараховує середній заробіток мобілізованому працівнику, а перераховує йому після отримання компенсаційних сум із бюджету (за такою схемою сьогодні відбувається виплата лікарняних). Однак ані в першому, ані в другому випадку середній заробіток мобілізованого не повинен обкладатися ні ЄСВ, ні ПДФО (хоча податківці, вочевидь, так не вважають).

При цьому в будь-якому разі, оскільки за відсутності такого порядку можна говорити як про перший, так і про другий варіант (тобто допускається неоднозначне тлумачення прав та обов’язків платників), то згадані правила потрібно застосовувати на користь платників, а не бюджету. До того ж про це прямо говорить п. 56.21 ПКУ.

Переходимо до процедури спору. Для початку вам потрібно врахувати, що саме по собі озвучування фіскальної думки ДФСУ не породжує для вас додаткових прав та/або обов’язків. Отже, спорити ще нема з чим. Вам залишається лише чекати перевірки податківців та їх реакції… а далі все залежить від виду платежу. Хоча можна вчинити й інакше: уже зараз спробувати отримати від вашої місцевої ДПІ індивідуальну податкову консультацію, після чого оскаржувати її в порядку, встановленому п. 53.3 ПКУ.

ПДФО та військовий збір. Якщо податківці виявлять недоплату в частині цих платежів, то надішлють вам податкове повідом­лення-рішення. Саме його вам і потрібно оскаржити, причому потенційно є дві лінії такого оскарження: адміністративна й судова.

Якщо оберете адміністративний порядок, то попереджаємо: ураховуючи однозначну позицію ДФСУ, розраховувати на позитивний результат не варто. Розпочинати цю процедуру можна хіба що для того, щоб виграти час для підготовки до судового оскарження. Нагадаємо: для цього вам протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення, потрібно подати адмінскаргу (особисто або поштою). Подати її потрібно до податкового органу, який перебуває за ієрархією на сходинку вище за орган, який виніс оскаржуване рішення: як правило, до обласного органу ДФСУ. При цьому майте на увазі: у періоді такого оскарження податкове повідомлення-рішення вважатиметься неузгодженим і сплачувати донараховану податківцями суму не доведеться. Процедура адміноскарження є дворівневою, тому в разі невдачі на першому етапі ви можете пошукати щастя на другому (див. «БТ», 2014, № 6, с. 4).

Що стосується судового оскарження, то це єдиний механізм, здатний у цьому випадку відновити справедливість. «Запускається» він стандартно — за допомогою позовної заяви до окружного адмінсуду. Подати її можна протягом 1095 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення (п. 56.18 ПКУ, лист ВАСУ від 01.11.11 р. № 1935/11/13-11). Але це максимальний строк. Насправді ж зробити це краще до того, як грошове зобов’язання за податковим повідомленням-рішенням стане узгодженим (так вам не доведеться сплачувати за ним відповідну суму донарахувань, поки процес оскарження не буде завершено). Тобто у загальному випадку подати його варто протягом тих же 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Якщо рішення окружного адмінсуду вас не влаштує, його можна буде оскаржити в апеляційній та касаційній інстанціях.

ЄСВ. При виявленні недоїмки з ЄСВ податківці надішлють вам вимогу про її сплату (нагадаємо: вона є виконавчим документом). Якщо ви з перевіряючими не згодні, то маєте право оскаржити її теж. Причому так само, як і в попередньому випадку: в адміністративному або судовому порядку.

Процедура адміноскарження дуже схожа на ту, з якою ви ознайомилися вище. Так, адмінскаргу ви можете подати (особисто або поштою) протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання вимоги податківців. Подати її потрібно податківцям, які стоять в ієрархії на сходинку вище (з повідомленням податківців, які винес­ли вимогу): тобто, як правило, до обласного органу ДФСУ. Якщо рішення податківців вас не задовольнить (вони повинні прийняти його протягом 30 календарних днів), то ви можете подати повторну скаргу до ДФСУ («БТ», 2013, № 40, с. 21).

Тепер подивимося на судове оскарження. Щоб почати його, ви повинні подати позов до окружного адмінсуду. Але у який строк? У ст. 25 Закону № 2464 відповіді на це запитання немає. У свою чергу, п. 1.3 Порядку № 452 вказує на те, що такий позов може бути подано в будь-який момент після отримання відповідної вимоги. Але, на жаль, усе це тільки збиває з пантелику. Насправді як на максимальний строк для подання такого позову потрібно орієнтуватися на один місяць (за загальним правилом він повинен відлічуватися з моменту отримання вимоги податківців). Про це свідчить ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.05 р. № 2747-IV*. Водночас, щоб не довелося сплачувати недоїмку в періоді оскарження, позов варто подати протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання вимоги від податківців. Якщо рішення суду вас не влаштує, ви можете оскаржити його в апеляційній та касаційній інстанціях.

* Не виключаємо, що в майбутньому із цього приводу можуть з’явитися роз’яснення з ліберальнішою думкою. Зокрема, про те, що в цьому випадку потрібно орієнтуватися на 1095-денний строк із ПКУ. До такого висновку може підвести ч. 4 ст. 8 Закону № 2464 (у ній зазначено, що в частині адміністрування ЄСВ потрібно орієнтуватися на норми ПКУ).

 

Ураховуємо думку ДФСУ: коригуємо ПДФО

За такого підходу неутримання ПДФО із суми середнього заробітку мобілізованого працівника буде порушенням порядку оподаткування доходів фізосіб. Як у такій ситуації уникнути «штрафних» неприємностей? Пропонуємо вам свій варіант.

Перше, що вам необхідно зробити, — це здійснити добровільний перерахунок сум доходів, а також утриманого ПДФО. Який період братимемо для перерахунку? Період з моменту проведення останнього перерахунку до дати проведення поточного перерахунку включно. У більшості з вас це буде період з 1 січня 2014 року (з моменту проведення перерахунку за результатами минулого податкового (2013) року) по 30 вересня 2014 року. Причому перерахунок можна здійснювати не щодо всіх працівників підприємства, а тільки щодо мобілізованих. Адже наш перерахунок — добровільний. Навіщо це потрібно? Так ми з вами «уб’ємо одразу двох зайців»:

• по-перше, визначимо суми ПДФО, які необхідно було утримати із середнього заробітку мобілізованих працівників, і ще раз перевіримо правильність оподаткування доходів, нарахованих у періоді, що перевіряється;

• по-друге, уникнемо штрафів за пп. 50.1, 119.1 і 127.1 ПКУ.

Увага! Перерахунок за 9 місяців 2014 року здійснюйте за тими ж правилами, що і річний.

Результатом проведеного перерахунку буде недоплата з ПДФО. Її суму ви утримуєте за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу працівника за відповідний місяць після його оподаткування та з урахуванням обмежень, установлених ст. 128 КЗпП. Згідно з цією статтею при кожній виплаті зарплати працівнику загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 % «чис­тої» зарплати, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 або 70 %. Якщо розмір недоплати більше цієї суми, то залишок потрібно буде утримати за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців до повного погашення суми виявленої недоплати (п.п. 169.4.4 ПКУ). Це підтверджують і контролери (див. лист ДПАУ від 06.03.12 р. № 8724/Я/17-1114).

У бухгалтерському обліку підприємства суму недоплати ПДФО, що виявлена в результаті перерахунку й утримується з працівника, ви відобразите так: Дт 661 — Кт 641/ПДФО. Але спочатку не забудьте скласти бухгалтерську довідку з описом ситуації при проведенні перерахунку з ПДФО за 9 місяців 2014 року.

Тепер про відображення результатів перерахунку за 9 місяців у звітності. У випадку з мобілізованими працівниками під час перерахунку ми фактично виявили помилку (неправильно, на думку ДФСУ, класифікували дохід і не утримали ПДФО). Тому виправляти її будемо шляхом подання уточнюючих податкових розрахунків за формою № 1ДФ за ті періоди, у яких ці помилки були допущені.

Увага! Проведення перерахунку обов’язково оформіть документально.

Навіщо? Щоб «убити другого зайця»! Переходимо до штрафів.

Вище ми назвали три норми ПКУ, які загрожують фінансовими втратами податковим агентам за ПДФОшні помилки.

Пунктом 119.2 ПКУ передбачено штраф у розмірі 510 грн. (а за повторне порушення протягом року — 1020 грн.) у тому числі, але не виключно, за подання форми № 1ДФ з недостовірними відомостями або з помилками за умови, що вони призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або зміни платника податку.

Проте цей штраф не повинен застосовуватися податківцями, якщо недостовірні відомості або помилки в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ були:

1) виявлені податковим агентом при проведенні перерахунку за п. 169.4 ПКУ;

2) виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.

Першу умову ми виконали — помилки, що призвели до зменшення податкових зобов’язань, були виявлені нами при проведенні перерахунку. Причому те, що він був добровільним, а не обов’язковим, не має значення. Головне, що він був проведений за п. 169.4 ПКУ.

А що з другою умовою? Пункт 50.1 ПКУ зобов’язує платника податків, який самостійно виявив під час перерахунку за п. 169.4 ПКУ факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, виправити помилку й надіслати до податкового органу уточнюючий розрахунок.

Уточнюючу форму № 1ДФ подали — отже, виконали другу умову й уникнули не тільки штрафу за п. 119.1 ПКУ, а й «самоштрафу» в розмірі 3 % за п. 50.1 ПКУ. Чому? Його не застосовують, якщо уточнюючий розрахунок подають унаслідок виконання вимог п. 169.4 ПКУ (тобто наш випадок).

Більше того, не повинно бути в цій ситуації і штрафів за п. 127.1 ПКУ (25, 50 або 75 % від не утриманої / не сплаченої до бюджету суми ПДФО). Річ у тім, що передбачені цим пунктом штрафи не застосовують, якщо факт ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) ПДФО податковий агент самостійно:

1) виявляє при проведенні перерахунку за п. 169.4 ПКУ;

2) виправляє в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року (див. також лист Міндоходів від 04.04.14 р. № 6237/5/99-99-19-03-02-16).

Але є одне «але». Найімовірніше, на практиці в ситуації із середнім заробітком мобілізованих податківці ігноруватимуть положення пп. 50.1, 119.2 і 127.1 ПКУ, що звільняють від фінансових санкцій. Воно й зрозуміло. Занадто ласий шматок, який міг би допомогти їм виконати план зі збору податків, вислизає з рук. Тому будьте готові обстоювати свою правоту в суді.

Також не слід забувати про адмінштраф за ст. 1634 КпАП. Його сума за неутримання або неперерахування ПДФО до бюджету при виплаті доходів фізособі становить від 34 до 51 грн., а при повторному протягом року порушенні — від 51 до 85 грн.

Із ПДФО розібралися, переходимо до ЄСВ.

 

Ураховуємо думку ДФСУ: коригуємо ЄСВ

Перше, що робимо, — визначаємо суми ЄСВ, які мали бути нараховані/утримані із суми середнього заробітку мобілізованого працівника.

Складаємо бухгалтерську довідку. У ній пояснюємо причини, що призвели до необхідності донарахування ЄСВ. Тут же можна зробити посилання на ч. 3 ст. 119 КЗпП, ч. 7 ст. 7 Закону № 2464, лист № 18834. Крім того, не зай­вим буде послатися на останнє роз’яснення податківців, згідно з яким потрібно справляти ЄСВ із середнього заробітку мобілізованих (див. консультацію у категорії 301.03 ЗIР ДФСУ).

На підставі бухдовідки в бухгалтерському обліку підприємства суму недоплати з ЄСВ:

• у частині нарахувань відображаємо проводкою за дебетом рахунків 91, 92, 93 із кредитом суб­рахунку 651;

• у частині утримань — за дебетом субрахунку 661 із кредитом субрахунку 651.

Далі донараховані суми ЄСВ показуємо у звіті за формою № Д4, сформованому за місяць, у якому ці суми були донараховані, через таблиці 1 і 6.

У таблиці 1 звіту за формою № Д4 донараховані суми ЄСВ наводимо у відповідних коригувальних рядках 6, 6.1, 6.3, 6.4.

Важливо! У рядку без номера «Зміст помилки» обов’язково вказуємо причину таких дій. Наприклад, так: «У квітні — серпні 2014 року із суми середнього заробітку мобілізованого працівника не справлявся ЄСВ згідно з ч. 7 ст. 7 Закону № 2464».

У таблиці 6 на працівника формуємо стільки коригувальних рядків, за скільки місяців донараховували ЄСВ. У цих рядках зазначаємо зокрема:

• у графі 9 — код категорії ЗО «1»;

• у графі 10 — код типу нарахувань «2» (помилку виявлено самостійно, донараховуємо ЄСВ);

• у графі 11 — відповідний місяць, за який проводимо донарахування ЄСВ;

• у графі 18 — суму середнього заробітку працівника за відповідний місяць;

• у графі 19 — суму утриманого ЄСВ.

Увага! Графи 15 і 17 у коригувальних рядках не заповнюємо.

Чому? Про показники, які наводять у цих графах, ви вже проінформували раніше ДФСУ.

Ну і «штрафний» момент. Податківці та пенсійники обіцяють не штрафувати страхувальників, які, користуючись усними роз’ясненнями податківців та листом № 18834, не справляли ЄСВ із сум середнього заробітку мобілізованих працівників (див. с. 44 номера).

 

Ураховуємо думку ДФСУ: коригуємо ВЗ

Так само, як і у випадку з ПДФО та ЄСВ, спочатку визначаємо суми ВЗ, які мали бути утримані із суми середнього заробітку мобілізованого працівника.

Виправляємо помилку в облікових регістрах. Для цього складаємо бухгалтерську довідку. У бухгалтерському обліку підприємства суму недоплати з ВЗ відображаємо проводкою за дебетом субрахунку 661 із кредитом субрахунку 642.

Увага! Донараховані суми ВЗ відображатимемо в поточній звітності з ВЗ після її появи на світ.

І кілька слів про фінансові санкції. На перший план тут виходить ст. 127 ПКУ. На її підставі податкові агенти з ВЗ несуть відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) збору до або під час виплати доходу на користь фізособи.

Розмір штрафу становить 25 % від не перерахованої вчасно суми ВЗ. При цьому, якщо протягом 1095 днів платника повторно притягують до відповідальності за те ж саме порушення, то штраф зростає до 50 %, а в разі, коли протягом 1095 днів порушення вчинюється втретє і більше, — до 75 % суми збору, яка підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Окрім штрафу за п. 127.1 ПКУ, контролери нарахують пеню на підставі п.п. 129.1.3 і п. 129.4 ПКУ з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виплати (нарахування) доходів на користь фізосіб (з 17.07.14 р. облікова ставка НБУ становить 12,5 %).

Що стосується адмінштрафу, то податківці в роз’ясненні із ЗIР ДФСУ у категорії 132.06 наполягають на штрафі за ст. 1634 КпАП (див. вище для ПДФО). Ураховуючи його невеликий розмір (від 34 до 51 грн.), спорити з перевіряючими тут навряд чи доречно. Адже, «проявивши креативність» і порившись у КпАП, вони можуть знайти і більш грошові норми.

Залишається сподіватися, що до платників, які донарахують ВЗ на середній заробіток мобілізованих, керуючись роз’ясненнями ДФСУ, штрафи не застосовуватимуть (див. «БТ», 2014, № 39, с. 8).

На завершення наведемо умовний числовий приклад.

Приклад. Працівника Петренка Олега Олеговича (податковий номер — 2925555555) було мобілізовано з 02.06.14 р. Із середньої зарплати, яка виплачувалася працівнику за період мобілізації (у червні — 2850,00 грн., у липні — 3450,00 грн., у серпні — 3000,00 грн.), ПДФО та ВЗ не утримували і не справляли ЄСВ на підставі Закону № 1275. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал 2014 року суму середнього заробітку за червень 2014 року відобразили з ознакою доходу «128».

Ставка ЄСВ у частині нарахувань для підприємства — 37,26 %.

Підприємство вирішило врахувати думку ДФСУ щодо необхідності віднесення середнього заробітку мобілізованого працівника до фонду оплати праці.

Коригування проводяться у вересні 2014 року. Середній заробіток мобілізованого за вересень 2014 року — 3300,00 грн. (ЄСВ (утримання) — 118,80 грн., ПДФО — 477,18 грн., ВЗ — 49,50 грн.).

Крок 1. Визначаємо суми ЄСВ, ПДФО і ВЗ, які слід донарахувати за період з червня по серпень 2014 року (див. табл. 2 на с. 32).

 

Таблиця 2. Розрахунок сум ЄСВ, ПДФО і ВЗ, що підлягають донарахуванню

Місяць 2014 року

Сума середнього заробітку, грн.

ЄСВ, грн.

ПДФО, грн.

ВЗ, грн.

утримання

нарахування

Червень

2850,00

102,60

1061,91

412,11

Х

Липень

3450,00

124,20

1285,47

498,87

Х

Серпень

3000,00

108,00

1117,80

433,80

45,00

РАЗОМ

9300,00

334,80

3465,18

1344,78

45,00

 

Крок 2. Оформляємо документально проведення перерахунку за 9 місяців 2014 року. За умови, що в решті місяців ПДФО було обчислено правильно, у результаті проведення перерахунку буде виявлена сума недоплати податку на доходи в розмірі 1344,78 грн. Ця недоплата пов’язана з неправильною класифікацією доходу (на думку ДФСУ).

Крок 3. Складаємо бухгалтерську довідку, у якій зазначаємо причини, що викликають необхідність донарахування ЄСВ, ПДФО та ВЗ. Проводимо таке донарахування в бухобліку.

Крок 4. Визначаємо загальну суму недоплати, яка може бути утримана з доходу працівника за вересень 2014 року з урахуванням обмеження у 20 %, установленого ст. 128 КЗпП.

Середній заробіток мобілізованого за вересень 2014 року — 3300,00 грн. Після утримання ЄСВ (118,80 грн.), ПДФО (477,18 грн.), ВЗ (49,50 грн.) залишається до виплати 2654,52 грн. Від цієї суми 20 % — 530,90 грн.

Припустимо, що ми вирішили пропорційно розподілити суми ЄСВ, ПДФО та ВЗ, що підлягають донарахуванню. Тоді з вересневого заробітку буде доутримано ЄСВ у сумі 103,05 грн., ПДФО — 413,99 грн., ВЗ — 13,86 грн.

Залишок недоплати буде утримано при подальших виплатах середнього заробітку.

А от донараховану суму ЄСВ у частині нарахувань (3465,18 грн.) підприємство зобов’язане сплатити до бюджету повністю.

Крок 5. Відображаємо результат перерахунку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Місяці, у яких неправильно було обчислено ПДФО, припадають на два звітні квартали (2 і 3 квартали 2014 року). Податковий розрахунок за 2 квартал вже подано. Отже, коригування здійснюватимемо через уточненку (див. рис. 1). А от коригування суми липневого та серпневого податку потрапить до звітної форми № 1ДФ за 3 квартал 2014 року.

Припустимо, що донарахована сума ПДФО була перерахована до бюджету в жовтні 2014 року. За нашими даними, форму Податкового розрахунку, яку подаватимемо за 3 квартал 2014 року, ДФСУ планує змінити. Припустимо, що таблична частина розрахунку не зазнає змін. Тоді підприємство середній заробіток мобілізованого працівника відобразить так, як показано на рис. 2.

 

img 1

Рис. 1. Фрагмент уточнюючого податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал 2014 року

 

img 2

Рис. 2. Фрагмент звітного податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 3 квартал 2014 року

 

Крок 6. Виправляємося у звіті з ЄСВ. Донараховані суми ЄСВ відображаємо в таблицях 1 і 6 форми № Д4, сформованої за вересень 2014 року.

Для наочності покажемо в таб­лиці 1 тільки рядки 6 і власне таблицю 6 (див. рис. 3 на с. 34).

 

img 3

img 4

Рис. 3. Фрагмент таблиць 1 і 6 форми Д4 за вересень 2014 року

 

Крок 7. Відображаємо суми ВЗ у звітності з ВЗ за поточний звітний період (після появи такої звітності).

Як бачите, ситуація з оподаткуванням середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, склалася неоднозначно. Причому настільки неоднозначно, що сьогодні наші з вами співробітники, які захищають Батьківщину, вимушені сплачувати зі своєї зарплати військовий збір собі ж на допомогу. А відсутність порядку компенсації середнього заробітку мобілізованим чомусь більше хвилює податківців, а не роботодавців, які, не сподіваючись на його швидку появу, продовжують нараховувати та виплачувати такий заробіток, підтримуючи бійців та їх сім’ї. Вихід із ситуації, що створилася, — швидка поява порядку компенсації. Сподіваємося, що коли він запрацює, ДФСУ відмовиться від своєї фіскальної позиції.

 

Висновки

  • На думку ДФСУ, середній заробіток працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, уключається до фонду додаткової заробітної плати. А отже, його суму необхідно обкладати ПДФО, ВЗ та ЄСВ.

  • Якщо ви раніше не оподатковували середній заробіток мобілізованих, але зараз вирішили врахувати думку ДФСУ, то не забудьте перерахувати суми ПДФО, ВЗ та ЄСВ за минулі періоди та внести відповідні коригування до звітності.

Документи статті

Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.

Закон № 1275 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.14 р. № 1275-VII.

Порядок № 452  Порядок розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 452.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5.

Лист № 18834 — лист ПФУ від 16.07.14 р. № 18834/05-10.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі