(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 40
  • № 39
  • № 38
  • № 37
  • № 36
  • № 35
  • № 34
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
16/28
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Жовтень , 2014/№ 41

«Ой, мороз, мороз…», або Встановлення автономної системи опалення


Підготовка до зими в самому розпалі. Тому на сторінках нашої газети все частіше з’являються матеріали, присвячені цій темі. Нещодавно ми розповідали про те, як утеплити приміщення (див. «БТ», 2014, № 38, с. 26). Сьогодні продовжимо розглядати операції з підготовки до найсуворішої пори року. І розповімо про облаштування виробничих та адміністративних приміщень автономними системами опалення.

Почнемо зі «старих знайомих» — газових котлів. Що потрібно враховувати при встановленні такої системи, читайте далі.

Організаційні питання

Сьогодні на ринку є доволі великий вибір автономних систем опалення (котлів): електричні, газові, рідкопаливні, твердопаливні тощо. Але найбільшою популярністю і досі користуються автономні системи опалення (котли) на природному газі. І це незважаючи на те, що з кожним роком вартість такого енергоносія збільшується. До того ж порядок «легалізації» такого агрегату найскладніший. Тому далі поговоримо про встановлення саме газової системи опалення.

Перш ніж приступати до встановлення газового котла, вам слід вирішити ряд організаційних питань.

1. Вибрати котел. Першим кроком при встановленні автономної газової системи опалення є вибір її «серця» — котла. Вибираючи котел, слід виходити з площі приміщення, яку потрібно отопити. Існує думка, що в середньому для опалення 10 м2 площі будинку потрібен котел потужністю 1 кВт. Виходячи з цього зазвичай і вибирають котел.

Водночас не завжди такий розрахунок може принести належний ефект. Так, зокрема, якщо приміщення утеплено (як провести такі дії, читайте у «БТ», 2014, № 38, с. 26), то для розрахунку слід використовувати дещо уточнені дані, щоб не придбати занадто потужний котел, який буде працювати не на повну потужність і не даватиме запланованого ефекту.

Тому при виборі котла радимо обчислити тепловий баланс приміщення. Робити це самостійно без спеціальних знань доволі складно, тому краще звернутися до фахівців, які проведуть розрахунки і допоможуть з підбором «серця» вашої системи опалення.

2. Підключитись до газотранс­портної системи. Для цього вам потрібно укласти з місцевим газовим господарством договір на приєднання до газової мережі. Щоб його укласти, вам потрібно здійснити такі дії (розд. VI Порядку № 420):

1) отримати технічні умови на газопостачання. Для їх отримання подайте місцевому газовому господарству заяву про приєднання до газових мереж та документи з інформацією про котел та характеристиками місця його використання.

Увага! Які саме документи потрібно подати, встановлюють місцеві газовики у своїх підвідомчих нормативно-правових актах, а тому у різних регіонах України їх перелік через регіональну специфіку може відрізнятися. Тож проконсультуйтеся з відповідними фахівцями;

2) на підставі техумов розробляєте проектно-кошторисну документацію на газопостачання. Розробка такої документації відбувається за ваш рахунок;

3) проектну документацію погоджуєте з місцевими газовиками;

4) укладаєте договір на підключення (приєднання) до газотранс­портної системи.

Важливо! Процес підключення доволі трудомісткий, складний і може тривати від декількох місяців до року. Тому радимо вам проводити такі операції через спеціалізовану організацію. І хоча це може бути дещо дорожче, ніж самостійне підключення, та економія часу варта цих грошей.

3. Придбати котел і його встановити. Коли всі нюанси з підключенням урегульовано, можна переходити до придбання самого котла та необхідного для його функціонування газового обладнання (витяжок, трубопроводів, радіаторів, газових лічильників тощо).

Вибираючи приміщення для розміщення котла, треба ретельно продумати його технологічну доцільність. Як правило, при розробці загальнобудівельного проекту архітектори вже заздалегідь виділяють одне приміщення під котельню і проектують його розміри і конструкцію відповідно до нормативних вимог (розд. 6 «Внутрішній устрій газопостачання» ДБН В. 2.5-20-2001 «Газопостачання»).

Якщо ж котел встановлюється у вже функціонуючу будівлю, яка раніше опалювалася централізовано, то під котел вам доведеться виділити окреме приміщення — котельню. При цьому вам підійде не будь-яке приміщення, а лише те, яке відповідає нормативним вимогам. Тому вибираючи таке приміщення, порадьтеся з фахівцями.

Важливо! Встановлення газової системи опалення в уже діючий будинок зазвичай або

• обліковують як створення окремого об’єк­та основних засобів з відображен­ням витрат на його створення на суб­рахунку 104, а в податковому обліку — як основні засоби групи 4 (згідно з п.п. 14.1.138 і п. 145.1 ПКУ);

• вважають витратами на модернізацію та поліпшення будівлі. У цьому випадку витрати на встановлення такого обладнання в межах 10 % «ремонтного ліміту» відносимо на поточні витрати, а понад нього — на збільшення вартості основного засобу групи 3*.

* Увага! Деякі фахівці наполягають на тому, що п. 138.5 ПКУ вимагає відносити витрати на поліпшення основних засобів до витрат тільки у вигляді амортизації. Це, як ви розумієте, узагалі заперечує застосування в цьому випадку 10 % «ремонтного» ліміту, а натомість вимагає віднесення таких витрат до податкових лише через механізм амортизації. Податківці на такому трактуванні положень п. 138.5 ПКУ не наполягають. Тому чи застосовувати його, вирішувати вам.

Якщо ж будинок тільки зводиться, то зазвичай вартість такого обладнання та витрат на встановлення автономної системи опалення включають до первісної вартості новобудови.

Крім того, після закінчення встановлення газового котла вам доведеться:

1) найняти або призначити наказом по підприємству з числа працюючих осіб працівника, який буде відповідати за газове господарство. Така особа при виконанні своїх обов’язків займатиметься роботою із підвищеною небезпекою, а тому перед тим як приступати до виконання своїх обов’язків, вона має пройти відповідне навчання (ст. 18 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII);

2) подати до ДФСУ Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після запуску в експлуатацію котельні.

Але знайте: податківці дотримуються іншої точки зору — вони пропонують відлічувати 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу чи іншого документа на право володіння об’єктом (категорія 119.11 ЗІР ДФСУ).

Проте пам’ятайте: при такому підході вам доведеться подати ф. № 20-ОПП двічі:

• після купівлі котла (оформлення договору купівлі-продажу);

• після введення котла в експлуатацію (унаслідок зміни відомостей про об’єкт оподаткування).

Детально про правила заповнення цієї форми читайте у «БТ», 2014, № 25, с. 38, № 40, с. 47.

4. Отримати дозвіл на експлуатацію. Після проведення всіх вищеперелічених заходів, щоб розпочати експлуатувати опалювальну систему, необхідно отримати дозвіл на експлуатацію котла, а саме дозвіл на викиди таким котлом забруднюючих речовин. Що це за дозвіл і як його отримати, читайте далі.

 

Правила отримання дозволу

Нагадаємо, що на сьогодні всі суб’єкти господарювання, які є власниками стаціонарних джерел забруднення, можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин (ст. 11 Закону про атмосферне повітря).

Нагадаємо, що під стаціонарними джерелами забруднення атмосфери розуміють підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 ПКУ та п.п. 1.15.5 Інструкції № 7).

Газові котли здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при спалюванні природного газу (оксид азоту, окис вуглецю та двоокис вуглецю тощо), а отже, вони відповідають визначенню стаціонарного джерела забруднення. Тому щоб використовувати такий об’єкт, вам обов’язково потрібно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

Звертаємо увагу: газові котли віднесено до третьої групи стаціонарних джерел забруднення (об’єкти, які не належать до першої і другої груп стаціонарних джерел*). Справа в тому, що газовий котел за своєю потужністю, навіть працюючи цілий рік (насправді його використовують півроку), не здійснює такий обсяг викидів, щоб перевищити порогові значення (їх розмір наведено у додатку 1 до Інструкції № 177), після досягнення яких об’єкт має бути взято на державний облік. А оскільки на держаний облік його не взяли, то і класифікувати його можна тільки як стаціонарне джерело забруднення третьої групи.

* Відповідно до ст. 11 Закону про атмосферне повітря до першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування, а до другої групи — об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Віднесення газового котла до складу стаціонарних джерел забруднення третьої групи є важливим з точки зору отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин. Річ у тім, що від цього буде залежати порядок отримання такого дозволу.

Так, суб’єкти господарювання, що експлуатують стаціонарне джерело забруднення, яке віднесено до складу третьої групи, можуть отримати свій дозвіл на місцевому рівні, тобто в місцевих представниц­твах Мінприроди (ч. 5 ст. 11 Закону про атмосферне повітря). Причому строк дії такого дозволу буде необмеженим (ч. 8 ст. 11 Закону про атмосферне повітря // «БТ», 2014, № 21, с. 37).

Для отримання дозволу суб’єкт господарювання має оформити заяву та підготувати цілу низку документів (п. 4 Порядку № 302, розд. 2 Інструкції № 108).

Після цього ви маєте подати до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та в електронній формі заяву і пакет документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, що були виявлені при проведенні підготовчих операцій.

Зауважимо: такі обґрунтування можна робити або самостійно, або залучивши установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на їх розробку (їх перелік розміщено на офіційному сайті Мінприроди: http://www.menr.gov.ua).

Правду кажучи, самим підготувати такі документи майже нереально. Тому, скоріше за все, вам доведеться залучати до їх розробки сторонню організацію, а це влетить вам у копієчку.

Подавши необхідні документи, залишається тільки схрестивши пальці чекати на результати їх розгляду. Чекати доведеться не більше 15 календарних днів з дати подання документів. Якщо все гаразд, вам мають видати дозвіл, якщо ні, — то письмову відмову. У разі отримання відмови ви можете повторно подати документи на отримання дозволу після усунення зауважень, вказаних у відмові.

 

Якщо дозволу немає

Відповідальність. Як ви розумієте, отримання такого дозволу — задоволення не з дешевих. Тому інколи на практиці суб’єкти господарювання експлуатують такий стаціонарний об’єкт без дозволу.

Такі дії небезпечні і можуть викликати певні негативні наслідки, а саме:

• накладення адмінштрафу на посадових осіб суб’єкта господарювання за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу (ст. 78 КпАП) у розмірі від 5 до 8 нмдг (від 85 до 136 грн.);

відшкодування суб’єктом господарювання шкоди, завданої атмосферному повітрю при використанні газового котла без дозволу. Розраховують розмір шкоди інспектори Мінприроди, користуючись Методикою, затвердженою наказом Мінприроди від 10.12.08 р. № 639;

• якщо таке порушення призвело до виникнення небезпеки для здоров’я людей або навколишнього середовища, то посадову особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 241 ККУ.

Та, як свідчить практика, суб’єктів господарювання і такі санкції не страшать. І все ж радимо отримати такий дозвіл та спати спокійно.

Екоподаток. Незалежно від того, чиє у вас дозвіл, чи немає, сплачувати екоподаток доведеться. Хоча як його розрахувати, незрозуміло, оскільки у разі відсутності такого дозволу суб’єкт господарювання не має вихідних даних для достовірного розрахунку податкових зобов’язань.

У цьому випадку, на наш погляд, підійде і приблизний розрахунок, суть якого зводиться до того, що об’єм викидів розраховується виходячи з нормативних викидів забруднюючих речовин при спалюванні 1 м3 природного газу. Детально методику розрахунку ми описували у «БТ», 2013, № 31, с. 12. Сьогодні наведемо лише розраховані нами нормативи викидів забруднюючих речовин при згоранні 1 м3 природного газу:

• оксидів азоту (NOX) — 2,98 г;

• оксиду вуглецю (CO) — 0,26 г;

• діоксиду вуглецю (CO2) — 1848,19 г.

Знаючи розмір викидів при спалюванні 1 м3 газу, для розрахунку податку ви можете помножити ці дані на обсяг спаленого газу за звітний період та ставку екоподатку (її розмір наведено у ст. 243 ПКУ).

Будьте уважні! У ПКУ ставки встановлені за 1 тонну забруднюючої речовини, а ми навели дані у грамах. Нагадаємо, що в 1 тонні 1 млн грамів.

Якщо ви раніше не були платником екоподатку, то маєте знати про необхідність подавати до фіскальних органів за місцем розташування стаціонарних джерел забруднення Податкової декларації екологічного податку, форма якої затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1010.

Подається така декларація за звітний квартал (без використання наростаючого підсумку) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

Крім того, у випадку, коли місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку, платники екоподатку мають подати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем кварталу, копії відповідних податкових декларацій за основ­ним місцем обліку (п. 250.8 ПКУ).

Сплатити податок, розрахований у такій декларації, ви маєте протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання (п. 250.2 ПКУ).

Детально з основними правилами заповнення декларації з екоподатку ви може ознайомитися в «БТ», 2013, № 31, с. 12; 2012, № 5, с. 43; 2011, № 42, с. 33.

Документи статті

ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.01 р. № 2341-III.

Закон про атмосферне повітря  Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.

Порядок № 302  Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою КМУ від 13.03.02 р. № 302.

Інструкція № 7  Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінекобезпеки від 10.02.95 р. № 7.

Інструкція № 177  Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології від 10.05.02 р. № 177.

Інструкція № 108  Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена наказом Мінприроди від 09.03.06 р. № 108.

Порядок № 420 — Порядок доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України, затверджений постановою НКДРЕ від 19.04.12 р. № 420.

автономна система опалення додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті