(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 42
  • № 41
  • № 40
  • № 39
  • № 38
  • № 37
  • № 36
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
16/22
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Жовтень , 2014/№ 43

«Ой, мороз, мороз…»-2, або Облаштування приміщення твердопаливним котлом


Опалювальний сезон не за горами, але й досі на державному рівні немає чіткого уявлення про те, чи вистачить газу для його проведення. Тому суб’єкти господарювання, щоб перестрахуватися, останнім часом часто встановлюють автономну систему опалення на альтернативному (твердому) паливі.

Звичайно, використання твердопаливних котлів — не такий екологічний спосіб обігріву приміщення, як за допомогою газових котлів (як їх установити, читайте у «БТ», 2014, № 41, с. 29), але дасть змогу перезимувати.

Як установити твердопаливний котел, читайте далі.

Установлення котла

Установлення твердопаливних котлів, як і газових, вимагає від суб’єкта господарювання вирішення низки організаційних питань.

1. Вибір котла. При виборі твердопаливного котла слід враховувати багато вимог:

• потужність котла, тобто здатність отопити вибране приміщення. Як ми зазначали раніше (див. «БТ», 2014, № 41, с. 29), вибираючи потужність котла, слід орієнтуватися на те, що в середньому для опалення 10 м2 площі будинку потрібен котел потужністю 1 кВт. Водночас такий розрахунок не завжди правильний. Тому радимо залучити фахівців для розрахунку теплового балансу приміщення і визначення необхідної потужності котла для такого приміщення;

• вид палива, яке можна використовувати для його роботи. На сьогодні твердопаливні котли можуть або працювати на якомусь одному виді палива (дрова, торф’яні брикети, вугілля, кокс тощо), або ж бути «всеїдними», тобто працювати на декількох різних видах палива чи на всіх відразу.

Зауважимо! Якщо ви вибираєте «всеїдний» котел, то його коефіцієнт корисної дії буде трохи нижчий порівняно з котлами, які працюють на одному виді палива. Хоча якщо вибрати котел, який «заточений» під один вид палива, то в більшості випадків (через технологічні особливості таких котлів та фізичні властивості палива), вам навряд чи вдасться «нагодувати» його іншою «стравою». Тому будьте дуже уважні, роблячи вибір.

2. Вимоги до котельні. Після придбання твердопаливного котла переходять до його встановлення. Отримувати дозвільні документи на встановлення такого об’єкта, на відміну від встановлення газового котла, вам не потрібно. Справа в тому, що для експлуатації такого котла не потрібно підключатися до газової системи.

Водночас оскільки цей об’єкт належить до потенційно небезпечних, то при його встановленні необхідно керуватися вимогами будівельних норм і правил до приміщень котелень, а саме вимогами Правил пожежної безпеки ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», затверджених наказом Мінрегіонбуду від 25.01.13 р. № 24, та Правил пожежної безпеки ДБН В. 1.1.7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», затверджених наказом Мінрегіонбуду від 03.12.02 р. № 88, тощо.

Відповідно до цих Правил твердопаливний котел слід установлювати у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Найоптимальніше розмістити його в спеціально збудованій споруді — котельні. Якщо такої можливості немає, то котел можна розмістити у відо­кремленому спеціальному приміщенні, яке обов’язково повинно мати приливну і витяжну вентиляцію та димохід і відповідати всім нормативним вимогам і правилам, а саме, висота стелі в приміщенні повинна бути не менше 2,5 м, стіни і двері повинні бути парогазонепроникні, підлога приміщення має бути з вогнестійких матеріалів із негладкою поверхнею. Підлога з горючих матеріалів повинна захищатися під топковими дверцятами (топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 х 0,5 м та товщиною 10 мм (п.п. 5.2.6 Правил пожежної безпеки). При цьому відстань від низу котла до підлоги повинна бути не менше 100 мм.

Природно, що приміщення, де розміщується котел, має бути доволі просторим. У ньому після встановлення котла має залишатися місце навколо котла для вільного доступу, огляду та очищення камери згоряння і димових каналів від золи і сажі. Ширина проходу між котлом і стіною котельної за загальновстановленими нормативами має бути не менше 1 м, а ширина проходу між виступаючими частинами котла та виступаю­чими частинами будівлі — понад 0,7 м. Крім того, відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів — не менше 1,25 м (п.п. 5.2.7 Правил пожежної безпеки). Водночас виробник котла може встановлювати і особливі вимоги до приміщення, де знаходиться котел. Тому у разі придбання котла звертайте увагу і на ці характеристики.

Крім того, варто пам’ятати, що у процесі згоряння твердого палива обов’язково утворюються летючі продукти горіння (дим). Вони шкідливі і небезпечні для здоров’я людини. Для їх видалення із приміщення і припливу свіжого повітря для підтримання процесу горіння у приміщенні встановлюється димохід. Параметри димоходу (діаметр, довжина) визначаються виходячи з вимог виробника техніки (котла), визначених у технічному паспорті на неї.

3. Правила обліку. Встановлення твердопаливної системи опалення в обліку відображається за тим же принципом, що і встановлення газового котла, тобто:

1) якщо котел встановлюється в уже діючий будинок, то витрати на встановлення обліковують, або:

• як створення окремого об’єкта основних засобів. Всі витрати, які формують собівартість твердопаливного котла, збираються на субрахунку 152, а при введенні його в експлуатацію формують первісну варіть нового об’єкта основних засобів з відображенням його вартості на субрахунку 104. У податковому обліку, як і в бухгалтерському, витрати на встановлення котла в цьому випадку формують вартість основного засобу групи 4 (згідно з п.п. 14.1.138 і п. 145.1 ПКУ),

• вважають витратами на модернізацію будівлі. У цьому випадку витрати на установку такого обладнання в межах 10 % «ремонтного ліміту» відносимо на поточні витрати, а понад нього — на збільшення вартості основного засобу групи 3*;

2) якщо котел встановлюється в будинок, який тільки будується, то зазвичай його вартість та витрати на встановлення включають до первісної вартості новобудови.

* Важливо! Деякі фахівці наполягають на тому, що п. 138.5 ПКУ вимагає відносити витрати на поліпшення основних засобів до витрат тільки у вигляді амортизації. Це, як ви розумієте, узагалі заперечує застосування в цьому випадку 10 % «ремонтного» ліміту, а натомість вимагає віднесення таких витрат до податкових лише через механізм амортизації. Податківці на такому трактуванні положень п. 138.5 ПКУ не наполягають. Тому чи застосовувати його, вирішувати вам.

 

Обслуговування котла

Після закінчення встановлення твердопаливного котла вам доведеться:

1) найняти працівника, який буде займатися обслуговуванням твердопаливного котла. Такий працівник, перед тим як приступати до виконання своїх обов’язків, має пройти протипожежний інструктаж (ст. 18 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII та п.п. 5.2.3 Правил пожежної безпеки).

Цей працівник повинен займатися безпосереднім опаленням приміщення, слідкувати за температурою і наявністю у котлі палива. Крім того, цей працівник має очищувати димоходи та котел від сажі й інших залишків горіння перед початком опалювального сезону, а також протягом усього опалювального сезону;

2) розробити та затвердити розпорядженням керівника підприємства режим роботи котла. Розробляти режим використання котла слід з урахуванням місцевих умов, а також з урахуванням того, що топлення повинне припинятися не менш як за дві години до закінчення роботи, а в лікарнях та на інших об’єктах із цілодобовим перебуванням людей — за дві години до сну (п.п. 5.2.3 та 5.2.4 Правил пожежної безпеки);

3) дотримуватися при експлуатації твердопаливних котлів таких правил пожежної безпеки (п.п. 5.2.12 Правил пожежної безпеки):

• не залишати котел, який топ­лять, без догляду або доручати нагляд за ним малолітнім дітям;

• користуватися котлами, які мають тріщини;

• розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

• зберігати непогашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев’яній підлозі або горючій підставці;

• сушити й складати на котли одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

• застосовувати для розпалювання котлів легкозаймисті рідини і горючі рідини, а також топити паливом котли, які не пристосовані для цієї мети;

• використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника; здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;

• використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

• прокладати димоходи (борови) опалювальних котлів поверхнею горючих основ;

• здійснювати топлення котлів під час проведення у приміщеннях масових заходів;

• закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

• зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

• використовувати для димових труб азбестоцементні й металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев’яні димоходи;

4) належним чином обладнати місце для зберігання палива з високим рівнем пожежної небезпеки: вугілля, торф тощо. Справа в тому, що за нормами пожежної безпеки зберігати таке паливо слід у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм, а саме СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий», ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова сільських поселень», та інших чинних нормативних актів (п.п. 5.2.17 Правил пожежної безпеки). Тому якщо у вас на момент придбання котла таких приміщень не було, їх слід обладнати.

Загалом місця зберігання вугілля, сланців і торфу повинні бути захищені від затоплення поверхневими і ґрунтовими водами. Краще, щоб такі склади розміщувалися у окремих будівлях. Якщо ж окремого приміщення немає, то найдоцільніше розміщувати такі склади у підвальному чи першому поверсі виробничих будівель. Але в цьому випадку такі приміщення слід відо­кремити протипожежними перегородками від загальної будівлі.

Склади для твердого палива мають бути забезпечені природним провітрюванням всього простору над поверхнею складеного вугілля або торфу.

Зберігати паливо на складах слід в окремих штабелях. Кожний штабель повинен мати табличку, на якій вказується марка і дата його надходження на склад.

Крім того, для уникнення пожеж на складах повинен бути забезпечений систематичний контроль за температурою у штабелях вугілля й торфу шляхом установлення в укосах контрольних залізних труб та термометрів. Крім того, щоб уникнути пожежі, на складі повин­на бути передбачена спеціальна площадка для гасіння палива, що самозайнялося, і його остигання після видалення із штабеля. Тому будьте дуже уважні при зберіганні такого палива!

Водночас якщо ви опалюєте приміщення дровами чи тирсою, то для цих видів палива таких жорстких вимог до зберігання не встановлено. Хоча їх також слід зберігати на спеціально обладнаному складі;

5) подати до ДФСУ Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після запуску його в експлуатацію.

Але знайте: податківці дотримуються фіскальної точки зору — вони пропонують відлічувати 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу чи іншого документа на право володіння об’єктом (категорія 119.11 ЗІР ДФСУ).

При такому підході вам доведеться подати ф. № 20-ОПП* двічі:

• після купівлі котла (оформлення договору купівлі-продажу);

• після введення котла в експлуатацію (унаслідок зміни відомостей про об’єкт оподаткування).

* Детально про правила заповнення цієї форми читайте у «БТ», 2014, № 25, с. 38, № 40, с. 47.

На наш погляд, поки котел не почав працювати, можна не подавати ф. № 20-ОПП, оскільки фактично об’єкт оподаткування або об’єкт, пов’язаний з оподаткуванням, виникне, тільки коли котел запрацює. Сам же факт придбання котла не вказує, що ми його будемо використовувати для опалення, а не для продажу;

6) отримати дозвіл на експлуатацію котла, а саме дозвіл на викиди таким котлом забруднюючих речовин. В яких випадках його слід отримувати, читайте далі.

 

Дозвіл на викиди

Всі власники стаціонарних джерел забруднення можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин (ст. 11 Закону про атмосферне повітря).

Твердопаливні котли вважаються стаціонарними джерелами забруднення*, оскільки при спалюванні твердого палива здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Про це свідчить також і дим, який здіймається в повітря із вивідної труби будь-якого твердопаливного котла. Отже, щоб використовувати твердопаливний котел, вам потрібно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

* Нагадаємо, що під стаціонарними джерелами забруднення атмосфери розуміють підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 ПКУ).

Звертаємо увагу: твердопаливні побутові котли, як і газові побутові котли, на наш погляд, належать до третьої групи стаціонарних джерел забруднення (об’єкти, які не належать до першої і другої груп стаціонарних джерел**). Річ у тім, що цей котел за своєю потужністю, навіть працюючи цілий рік, нездатний викинути в атмосферу стільки забруднюючих речовин (їх розмір наведено у додатку 1 до Інструкції № 177), щоб його необхідно було взяти на держоблік. Котли, які не взяті на такий облік, відносять до третьої групи стаціонарних джерел забруднення.

** Відповідно до ст. 11 Закону про атмосферне повітря до першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування, а до другої групи — об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Для таких котлів отримати дозвіл можна на місцевому рівні, тобто в місцевих представництвах Мінприроди (ч. 5 ст. 11 Закону про атмосферне повітря). Причому строк дії такого дозволу буде необмеженим (ч. 8 ст. 11 Закону про атмосферне повітря).

Правила отримання такого дозволу такі ж, як і у випадку отримання дозволу на побутовий газовий котел. Механізм отримання такого дозволу ми описували в «БТ», 2014, № 41, с. 29, тому ще раз про це згадувати не будемо.

Скажемо лише те, що у випадку коли ваш котел за потужністю призначений не тільки для опалення невеликого приміщення, а й використовується у промислових цілях, то в цьому випадку відразу сказати, до якої групи стаціонарних джерел забруднення він належить, можна лише після проведення експертизи викидів забруднюючих речовин. І тільки визначившись із його класифікацією, можна ствердно сказати, як отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин таким суб’єктом господарювання.

До відома. Отримання такого дозволу задоволення не з дешевих. Тому інколи суб’єкти господарювання ігнорують такі вимоги і відмовляються від отримання такого дозволу. Якщо ви належите до таких сміливців, то хочемо вас попередити, що за використання котла без дозволу вас можуть покарати гривнею (деталі у «БТ», 2014, № 41, с. 29) і не лише. Тож краще піти законним шляхом.

 

Екоподаток за викиди і розміщення

Що стосується сплати екоподатку, то у суб’єктів господарювання, які експлуатують твердопаливний котел, виникає два запитання з цього приводу: чи мають вони сплачувати екоподаток за викиди котлом в атмосферне повітря забруднюючих речовин і за розміщення відходів горіння (попелу, золи, сажі тощо) до моменту передачі таких відходів на утилізацію?

Якщо мова йде про викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, то в цій частині сплачувати екоподаток суб’єкт господарювання однозначно зобов’язаний. При цьому не має значення, чи є у вас дозвіл на викиди забруднюючих речовин, чи немає. Річ у тім, що обов’язок сплачувати екоподаток залежить від того, чи відбувається забруднення навколишнього середовища при експлуатації агрегату, а не від того, чи дозволено здійснювати таке забруднення.

Водночас якщо дозволу у вас немає, то як саме розрахувати розмір збору, незрозуміло. Справа в тому, що вихідні дані для розрахунку екоподатку суб’єкт господарювання буде брати із дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом забруднення.

При відсутності дозволу у вас немає однієї з головних складових розрахунку податку, а саме переліку викидів, які здійснює твердопаливний котел.

Як би ви використовували газовий котел, то вам можна було б розрахувати приблизні усереднені показники викидів забруднюючих речовин (всі газові котли використовують один вид палива, а тому похибки із викидами будуть мінімальні), і хоч якось вийти із ситуації, що склалася (деталі у «БТ», 2014, № 42, с. 43). А от при спалюванні різних видів твердого палива це зробити практично не реально, оскільки без аналізу викидів самого котла сказати щось навіть приблизно не можна.

Так, ви можете розрахувати розмір податку, прийнявши за основу якісь уявні розміри, і це, як ви розумієте, дасть право уникнути штрафів за неподання декларації із екоподатку. Але чи будуть відображені у такій звітності хоч приблизно правильні дані, гарантії немає.

Отже, щоб не нарватися на штрафні санкції від податківців за неправильну сплату податку, вам таки доведеться отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин.

Тим же, хто такий дозвіл має, розрахувати податок складнощів не складе. Детально з правилами розрахунку суми податку та запов­нення декларації з екоподатку читайте в «БТ», 2013, № 31, с. 12; 2012, № 5, с. 43; 2011, № 42, с. 33.

Що ж стосується розміщення відходів від згорання твердого палива, то сплачувати податок за їх тимчасове зберігання до передачі спеціалізованій установі не потрібно. Справа в тому, що тимчасове зберігання відходів на своїй території до моменту передачі їх спецорганізації не вважається їх розміщенням (п.п. 14.1.223 ПКУ).

Сплачувати екоподаток за такі відходи будуть спеціалізовані установи, оскільки саме вони зай­маються розміщенням відходів у розумінні ПКУ. Інакше кажучи, забезпечують постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, на використання яких отриманий дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (п.п. 14.1.223 ПКУ).

Крім того, хочемо зауважити, що утворені тверді відходи від опалення твердопаливного котла можуть, навіть, стати вам у пригоді. Так, зокрема, утворений від спалювання шлак можна використовувати при виробництві шлакоблоків, а попіл від спалювання дров — при виробництві добрив тощо. У цьому випадку утворені відходи слід визнавати сировиною і використовувати у власному виробництві (якщо ви займаєтесь виробництвом із цих відходів продукції) або продавати чи передавати безоплатно іншим суб’єктам господарювання, які спеціалізуються на виробництві таких видів продукції.

Такий підхід до використання відходів зовсім відсторонить вас від платників екоподатку, оскільки в цьому випадку жодних твердих відходів у вас не утворюється (виникає тільки сировина) та, навіть, дозволить дещо заробити.

Тому, на наш погляд, навіть відсутність у підприємства договору на вивезення відходів згорання твердопаливного котла із спецорганізацією не змусить вас сплачувати екподаток за тимчасове зберігання таких відходів. Та якщо ви хочете перестрахуватися, то можете укласти такий договір і спати спокійно.

 

Документи статті

Закон про атмосферне повітря  Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.

Правила пожежної безпеки  Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС від 19.10.04 р. № 126.

Інструкція № 177  Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології від 10.05.02 р. № 177.

s.detsyura@id.factor.ua

твердопаливний котел додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті