Якщо немає РРО, а він потрібний: «податківці хочуть усе й відразу…»

Займаєтеся торгівлею або працюєте у сфері громадського харчування? Тоді ви знаєте про необхідність проводити готівкові розрахунки (а також деякі безготівкові — із застосуванням платіжних карток, чеків тощо) через РРО (ст. 3 Закону про РРО).

За невиконання цієї вимоги, якщо ви не той щасливчик, якому на законних підставах дозволено не застосовувати РРО, загрожують фінсанкції.

Кілька років тому їх лібералізували. Із того часу податківці не полишають спроб «надолужити згаяне», свідками чого ми сьогодні й є.

Отже, сучасна редакція п. 1 ст. 17 Закону про РРО передбачає «трирівневий» штраф, сформульований таким чином:

«у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі кош­тів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:

за кожне наступне вчинене порушення — у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг)».

Головне запитання: що саме вважати повторним порушенням?

Наша позиція: перше порушення — це порушення, виявлене вперше протягом календарного року під час перевірки. Відповідно, вчиненим удруге вважається таке саме порушення, виявлене вдруге протягом того самого календарного року, і так далі. Отже, кожне порушення має бути виявлене під час окремих перевірок. Виходить, податківці мають навідатися мінімум тричі за календарний рік, щоб «вліпити» 5-кратний штраф. Погоджуються з таким підходом і суди («БТ», 2014, № 30, с. 27). До речі, на сьогодні вже є ухвала Одеського апеляційного суду 03.06.14 р. у справі № 815/725/14 — «старша сестра» наведеної нами раніше постанови Одеського окружного адмінсуду від 19.03.14 р. у справі № 815/725/14. Радує, що суд не змінює своєї позиції.

Податківці довго не висловлювали свою офіційну позицію із цього приводу. Але «презентація» все-таки відбулася. Податківці хочуть «усе й відразу».

У листі, який коментується, вони дійшли висновку, що продаж товару без застосування РРО не є триваючим порушенням, а невидача касового чека при кожному продажу товару визнається окремим порушенням. Тому кожне подальше незастосування РРО під час продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням. Тож наступне незастосування РРО або невидання чека вважатиметься повторним.

Виходить, якщо під час однієї перевірки податківці виявлять неодноразові продажі товарів без РРО/без видачі чека, платникові податків відразу загрожують усі «три кола пекла»: за перше порушення — штраф 1 грн., за друге — 100 % вартості проданих із порушенням товарів, за третє та кожне наступне — у 5-кратному розмірі вартості проданих з порушенням товарів (послуг). Оце пасаж! Але наскільки обґрунтованою є позиція податківців?

Віддамо належне вмінню наших законодавців невиразно формулювати норми законодавства. Але податківці тут явно перебрали міри.

Зверніть увагу: усю логіку податківців побудовано на тому, що продаж товарів без застосування РРО (коли його використання обов’язкове) є не триваючим порушенням, а разовим. Але це не зовсім так, якщо маємо справу з такими однотипними порушеннями. Не виконуючи протягом певного періоду обов’язок щодо проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи, суб’єкт господарювання вчинює одне(!) продовжуване порушення, тобто за одну перевірку можна виявити тільки одне продовжуване порушення. Тому штраф може зрости при виявленні такого самого порушення тільки під час наступної перевірки. На цьому й побудовано конструкцію штрафної норми з п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Разове, продовжуване, триваюче порушення… Чи знайомі ці терміни податківцям? Так, і підтверджує це лист Міндоходів від 13.05.13 р. № 1101/Н/99-99-15-04-01-14 («БТ», 2013, № 31, с. 4).

До разових адміправопорушень Міндоходів відносить несвоєчасне подання (тобто подання із затримкою) декларацій, розрахунків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Триваючі правопорушення — це проступки, пов’язані з тривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою. До них податківці відносять відсутність обліку доходів і витрат, коли встановлено обов’язкову форму обліку, бухобліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням нацстандартів, а також інші правопорушення, пов’язані з нарахуванням податків, які можна встановити лише під час документальної перевірки на підставі первинних документів.

А от до продовжуваних правопорушень належить низка ідентичних проступків (порушень), що вчинюються неодноразово з однаковою метою, формою провини, тими самим суб’єктами, засобами дії. При цьому ці ідентичні проступки сукупно становлять єдине правопорушення(!).

Цей підхід підтримує і Верхов­ний Суд України (див. постанову ВСУ від 16.04.13 р.). Його правова позиція (щоправда, стосовно нероздрукування Z-звітів, але це нічого не змінює) така: якщо Z-звіт не роздруковується протягом декількох днів, таке порушення є продовжуваним. Тому штраф за нього накладається тільки один.

Отже, податківці явно поспішили з висновками! Ми, у свою чергу, залишаємося вірними своїй позиції, озвученій на початку коментаря.

Хто потрапляє до зони ризику, окрім продавців товарів, котрі не використовують РРО всупереч букві закону, про яких ідеться в листі, що коментується? Під загрозою опинилися також госпсуб’єкти, які:

• продають власні основні засоби (ОЗ). У статті «Гроші люб­лять рахунок, або Як за готівку продати основний засіб фізособі» («БТ», 2014, № 30, с. 27) ми описали ризики, що виникають у таких госпсуб’єктів у зв’язку з невикористанням РРО;

• продають запчастини, що залишилися після розбирання ОЗ. Тут не спрацьовує навіть дозвіл на одноразовий продаж запчастин, які залишилися. А все тому, що зап­частини обліковуються на рахун­ку 20 та звільнення для ОЗ для них жодною мірою не застосовне, тож РРО застосовувати потрібно;

• є ФОП-єдиноподатниками, яких податківці «скинули» зі спрощеної системи «заднім числом». Таку можливість фіскалам надав Закон № 657-VII*: якщо виявлено порушення ЄП-правил, податківці можуть анулювати ЄП-реєстрацію з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку ППЄП не використовували РРО у своїй єдиноподатній діяльності (маючи на те дозвіл — п. 6 ст. 9. Закону про РРО), а після перетворення таких суб’єктів на загальносистемників їхні ще недавно звільнені операції потрапляють до сфери дії РРО.

Наостанок відзначимо ще один момент. Свіжі поправки в Законі № 877** спрямовані на скорочення участі перевіряючих органів у житті госпсуб’єктів (див. с. 4 попереднього номера). За задумом законодавця, «під ковпаком» загальних правил Закону № 877 мають опинитися й податківці, які до цього вдало ухилялися від його «впливу».

Якщо ставка законодавця все-таки «зіграє», то податківці зможуть планово відвідати госпсуб’єкта тільки раз на рік. А в такій ситуації вони, найімовірніше, відстоюватимуть позицію, описану в листі, що коментується, аби за одну перевірку накласти всі можливі штрафи, передбачені п. 1 ст. 17 Закону про РРО.