Чергове протистояння ФОП та податкових органів у питанні відображення ФОП-витрат, пов’язаних з експлуатацією та ремонтом основних засобів (ОЗ), вирішилося не на користь контролерів.
Суть спору: ФОП-«загальносистемник», володіючи декількома одиницями автотранспорту, здійснював їх технічне обслуговування і ремонт. Для цього придбавалися витратні матеріали, запчастини, акумулятори, шини тощо. Вартість оплачених ОЗ підприємець відносив до витрат.
Податкові органи, проводячи перевірку, не погодилися з діями підприємця. Аргумент: п.п. 139.1.5 ПКУ забороняє відносити до податкових витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення ОЗ.
Але наш ФОП виявився небоязким та оспорив рішення фіскалів в адмінсуді.
Результат: суди першої та апеляційної інстанцій підтримали підприємця, визнавши його право віднести до складу витрат витрати на технічне обслуговування і ремонт автотранспорту. Підстава — податковий орган неправильно ототожнив витрати на поточний ремонт і утримання автомобіля з витратами на реконструкцію, модернізацію або інше поліпшення ОЗ.
Але контролерів такі аргументи не переконали. Вони подали касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду (ВАдСУ). Однак… і тут вийшов конфуз.
Вердикт ВАдСУ: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт ОЗ є витратами операційної діяльності та можуть бути віднесені фізичною особою — підприємцем до витрат, пов’язаних із госпдіяльністю.
Вважаємо це цілком обґрунтованим. Адже відповідно до п. 177.2 ПКУ при визначенні чистого оподатковуваного доходу враховуються документально підтверджені витрати, пов’язані з госпдіяльністю. У свою чергу, до таких витрат відносяться витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розд. ІІІ ПКУ (п. 177.4 ПКУ).
Далі по ланцюжку витрати операційної діяльності — це витрати, що визначаються відповідно до пп. 138.4, 138.6 — 138.9, 138.10.2 — 138.10.4, п. 138.11 ПКУ.
У нашому випадку витрати на утримання, експлуатацію та ремонт автомобілів прямо потрапляють до цієї групи як загальновиробничі витрати (п.п. «г» п. 138.8.5 ПКУ).
Тож суперечностей із законом немає жодних.
Важливо! Мабуть, відчуваючи слабкість своєї позиції, податківці вже визнали за ФОП, який здійснює пасажирські або вантажні перевезення, право включати до складу витрат витрати, пов’язані з використанням транспортних засобів (вартість запчастин, шин, технічного обслуговування тощо — категорія 104.05 ЗІР ДФСУ).
Більше того, контролери «епізодично» навіть визнають право на податковий кредит при купівлі підприємцем ОЗ у вигляді сідельного тягача («БТ», 2013, № 37, с. 8). Але попереджаємо: ураховуючи останні ПДВ-роз’яснення фіскалів, радіти цьому ще зарано («БТ», 2014, № 37, с. 9).
На закінчення нагадаємо про питання з урахуванням витрат на придбання самих ОЗ. Такі витрати відносять до витрат у вигляді амортвідрахувань (п. 144.1 ПКУ). І це знову ж таки операційні витрати.
Що дивує — наполегливе «непогоджування» податківців. У категорії 104.05 ЗІР ДФСУ ви й сьогодні можете знайти таке роз’яснення: для ФОП на загальній системі не передбачено ведення бухобліку ОЗ, а отже, він не може включити до складу витрат вартість придбаних ОЗ (суму їх амортизації).
Такі висновки можна оспорити. Суди часто стають на бік ФОП. Хоча трапляються й поодинокі випадки, коли вони підтримують і податкові органи (постанова Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 26.03.13 р. у справі № 2а/0470/4038/12). Але, як кажуть, у сім’ї не без гумориста.
Нагадаємо: про облік витрат у підприємців більше інформації ви можете знайти у статті «Хіт» загальної системи: облік витрат підприємця» // «БТ», 2014, № 6, с. 39.
