У листі, що коментується, податківці приділили увагу питанню визначення бази обкладення ПДВ при постачаннях самостійно виготовлених товарів.
Цього разу вони не лише потішили, а й дещо здивували.
Почнемо з хорошої новини. Податківці, нарешті, виклали свою точку зору щодо того, яку конкретно собівартість (собівартість реалізації чи виробничу собівартість) має на увазі п. 188.1 ПКУ. Нагадаємо: у цій нормі йдеться про мінімальну межу бази обкладення ПДВ при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг. База для нарахування ПДВ має бути не нижчою за їх собівартість.
Тепер контролери підтвердили — тут ідеться саме про виробничу собівартість (на чому ми наполягали у «БТ», 2015, № 9, с. 22).
А ось далі вже не так весело.
Що викликає неоднозначну реакцію, так це вибір податківцями моменту виписки ПН, складеної на перевищення виробничої собівартості над договірною вартістю.
Якщо узяти ситуацію, коли «першою подією» є відвантаження товарів, то тут немає нічого незвичайного. Моментом виписки і звичайної «постачальної» ПН, і «додаткової» ПН (з типом причини «17») буде дата відвантаження товарів.
Однак у ситуації, коли «першою подією» буде передоплата, контролери наполягають:
• першу ПН необхідно виписати на дату отримання авансу, в якій визначити ПЗ з ПДВ, виходячи з договірної вартості товарів;
• другу ПН — на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю такого товару — на дату оприбуткування самостійно виготовлених товарів на баланс підприємства.
На нашу думку, такий підхід є неправильним. Логічніше було б виписувати «додаткову» ПН на дату відвантаження зазначеного товару. Детальніше про підстави для такої позиції читайте на с. 13 цього номера.
